8.1. Основи міжнародного податкового планування

Суть податкового планування полягає у загальноприйнятому праві податкоплагника використати всі способи, які дозволяються законом;, шляхи і методи для максимального зменшення податкових зобов'язань. За межами цих легальних напрямків податкового планування розташована сфера незаконного ухилення від сплати податків, тобто зловживання і різного роду махінації, які розглядаються законодавством як податкові злочини. Межі такого ухилення від сплати податків досить невизначені і відрізняються по країнах: так, якщо у деяких країнах певні зловживання вважаються злочинами, то в інших вони можуть кваліфікуватись як практика, яка хоча і не схвалюється, але допускається законом.

Великі компанії як з метою легального податкового планування, так і нелегального ухилення від податків утримують спеціальні служби, які укомплектовані висококваліфікованими податковими експертами і юристами. Крім і того, при прийнятті важливих рішень вони широко використовують послуги . приватних консультантів, банків та інших фінансових установ, спеціалізованих юридичних і бухгалтерських компаній, аудиторських фірм і т. д.

Міжнародне податкове планування можна трактувати як вибір між різними варіантами і методами здійснення фінансово-господарської діяльності і розміщення активів, направлених на досягнення якнайнижчого рівня податкових зобов'язань, які при цьому виникають. Очевидно, що в ідеалі таке планування повинно бути якомога перспективнішим, особливо стосовно вибору об'єктів капіталовкладень.

Внаслідок цього, податкове планування повинно базуватись не тільки на вивченні текстів діючих податкових законів і інструкцій, але і загальної позиції, яку займають податкові органи різних країн з тих чи інших питань, проектів законів по податках, податкових реформ, що готуються, а також на аналізі загальних напрямків податкової політики, яка проводиться урядом країни.

Процес податкового планування можна розділити на 4 стадії:

Перша стадія — це вирішення питання про найбільш вигідне (з позиції оподаткування) місце перебування самої компанії, її керівних органів, основних виробничих і комерційних підрозділів і т. д.

Друга стадія - включає питання вибору юридичної форми і структури компанії із врахуванням характеру і мети її діяльності.

Третя стадія - відноситься до поточного податкового планування і включає в себе питання правильного і повного використання податкових пільг при визначенні

оподатковуваного доходу і обрахуванні податкових зобов'язань.

Четверта стадія - включає в себе вирішення питання про найбільш' раціональне (знову ж таки, з точки зору оподаткування) розміщення отриманих прибутків та інших надходжень вибір шляхів і методів їх витрачання.

Основним завданням на першій стадії податкового планування є вибір країни для базування компанії, виходячи з визначеної для неї сфери діяльності.

Відомо, що у 'податкових режимах для окремих видів діяльності між розвинутими країнами існують відмінності, причому інколи досить значні. Країна, у якій податковий режим для даного виду діяльності є більш пільговим, ніж у інших країнах, являє собою по суті форму «податкової гавані» для цієї діяльності. Практично, для будь-якої країни можна виділити вид діяльності (або певну форму підприємства), стосовно якої вона виступала б як «податкова гавань». Крім того, існує цілий ряд країн (в основному малих), які «спеціалізуються» на наданні податкових пільг іноземним підприємствам і капіталу, отримуючи для себе вигоду у вигляді збільшення потоку туристів і бізнесменів, збільшення зайнятості місцевою, населення і т. д.

Наприклад, міжнародні банки найвигідніше базувати у Люксембурзі і на Багамських островах; холдингові компанії - у Нідерландах; посередницькі торгові компанії —у Швейцарії і Ліхтенштейні.

Але при кінцевому виборі місця для базування компанії необхідно враховувати не тільки абсолютний рівень податків, але і інші особливості податкового законодавства, можливість переводу доходів з однієї країни в іншу без їх оподаткування, умови існуючих податкових угод і т. д. Скажімо, хоча рівень податкових ставок у СІНА і Нідерландах приблизно однаковий, тим не менше, для американських власників патентів є вигідним передавати їх по ліцензіях американським підприємствам через компанії, які вони ік самі організовують в Нідерландах і їх філіями на нідерландських Антильських островах - економія ; виникає якраз по причині можливості переводу доходів у США без їх . оподаткування.

Завдання другої стадії тісно пов'язані з першою. Дійсно, при розміщенні підрозділів компанії необхідно вирішити, буде це одна корпорація з відділеннями у різних країнах чи кілька довірчих компаній з холдингом у країні, яка є зручною для управління всією мережею і, можливо, з посередницькими компаніями у третіх країнах; або просто група компаній, які пов'язані взаємною участю у капіталі один з одним, без явно виділеного центру і т. д. Кількість варіантів тут велика і можливі будь-які рішення у залежності від поставленої мети і можливостей.

На третій стадії вирішуються вже більш конкретні завдання, і вона вимагає глибокого і всестороннього знання законодавства даної країни для того, щоб використати всі наявні можливості. Крім того, необхідно детально вивчити і податкову практику в даній країні, оскільки у будь-якій країні завжди можна знайти встановлені норми, які практично ніколи не вводяться в дію; і навпаки, існують правила, які ґрунтуються тільки на традиціях або на прагматичному підході зі. сторони податкових органів.

Що стосується четвертої стадії, то необхідно відмітити, що з розрахунком оподатковуваного доходу і сплатою податків податкове планування ще не

закінчується. У багатьох випадках правильне розміщення отриманих прибутків, капіталів, вибір інвестиційної політики можуть забезпечити додаткові податкові пільги і, навіть, повернення частини сплачених податків.

Таким чином, податкове планування для інвесторів передбачає вибір найбільш оптимальних при діючих правилах оподаткування і методах інвестування капіталів шляхів здійснення фінансово-господарської діяльності.

З позиції податкового планування необхідно також прогнозувати" макроекономічну ситуацію на термін, не менший за '5 років. ГІри веденні зовнішньоекономічної діяльності серед всіх можливих ризиків (політичних, ^! комерційних, валютних та інших) необхідно виділити і податкові. Податкові ризики можуть бути пов'язані із змінами у податковій політиці даної країни, введенням нових форм оподаткування, змінами ставок податків, митного законодавства, відміною податкових пільг і т. д.