2. Основні релігієзнавчі концепції.

У сучасному суспільстві існує розмаїття релігієзнавчих концепцій, найпоширенішими з яких можна вважати об'єктивно- і суб’єктивно-ідеалістичні, матеріалістичну, а також натуралістичну й соціологічну.

Вихідним принципом об’єктивно-ідеалістичної концепції при поясненні релігії, є визнання існування надістотного джерела: Бога, «абсолюта», «трансцендентного», «світового духу». На ґрунті визнання надістотного і надприродного джерела теологи і ідеалісти зводять питання про існування і сутність релігії до питання про існування і сутність Бога. В обґрунтуванні буття Бога характерні дві тенденції – раціоналістична і ірраціоналістична.

До першої належить неотомізм (назва походить від імені середньовічного філософа Томи Аквінського), який трактує світ як «реальне створіння Бога», його необхідно прийняти відповідно до властивих йому внутрішніх законів. Наука – нижчий рівень знань, релігія – вищий. Наука охоплює лише сферу зовнішнього досвіду, а релігія володіє абсолютною істиною.

Ірраціоналістичне обґрунтування віри у Бога представлено протестантською школою, що нерідко називають «діалектичною теологією». Значним представником цієї школи був Карл Барт, який на противагу вченню томізму, доводив, що існування Бога не можна довести за допомогою розуму, а пізнати його можна лише через одкровення.

Початок суб’єктивістської традиції у теології пов’язується з вченням Фрідріха Шлейєрмахера, який розглядав релігію індивідуально-психологічний феномен, як певний стан людської свідомості, та людських переживань.

Маркситська релігієзнавча концепція доводить, що неістинне відображення світу в релігійних віруваннях – це не лише незнання законів природи, а є відображенням певних соціальних умов життєдіяльності людини. Реальні сили, які панують над ними, відображаються в релігійній свідомості у деформованому вигляді і виступають як сили неземні, понадприродні.

Згідно натуралістичною концепцією релігія породжується внутрішніми потребами людського організму, його фізіологічними процесами. Один з варіантів натуралістичного пояснення створив Зігмунд Фройд, лікар-психіатр, у праці «Тотем і табу».Він спробував застосувати до тлумачення суспільних явищ, в тому числі і релігії, свій психоаналітичний метод лікування нервових і психічних хвороб. Фройд стверджував, що ці хвороби мають корені звичайно в придушених з дитинства сексуальних прагненнях. Ці ж придушені прагнення бачив він і в образах релігійної фантазії відсталих народів: розглядав їх як еротичні символи. За Фройдом, релігійні уявлення – це ілюзії, що випливають з бажань людини. Релігія розглядається як загальнолюдський невроз.

Спробу підійти до релігії як до явища суспільного життя було зроблено соціологічною школою Еміля Дюркгейма. Ще 90-х роках 19 століття Дюркгейм у своїх книгах доводив, що суспільство, це особлива реальність, яка має свої закони. Релігія, за Дюркгеймом, явище соціальної психології, де діють колективні уявлення, відмінні від уявлень, які породжені індивідуальним досвідом людини.