Контрольні питання:

1. Що таке цінності та як змінювались уявлення про природу цінностей?

2. Охарактеризуйте способи втілення та передачі цінностей.

3. Що таке базові життєві цінності?

4. Охарактеризуйте типи ціннісних орієнтацій.

5. Які цінності і чому називають загальнолюдськими?

6. В чому полягає ціннісний вимір природи?

7. Охарактеризуйте роль цінностей в системі людської культури.

8. В чому полягає взаємозв’язок моральних і релігійних цінностей?

9. Який зміст ми вкладаємо в поняття «псевдоцінності» ?

10. Які естетичні риси притаманні сучасній культурі?

11. Які ідеї і цінності, на Вашу думку, мають бути поєднані у межах нового світогляду?

Теми рефератів та доповідей по темі:

1. Філософське моделювання аксіологічних проблем.

2. Проблема ціннісного виміру людства в умовах глобалізації.

3. Життя як цінність.

4. Свобода як цінність.

5. Цінність як смислове ядро життєдіяльності .

6. Моральні цінності в сучасному світі.

7. Ціннісно-духовні орієнтири сучасної культури.

8. Особливості ціннісних орієнтацій в східній і західній культурі: порівняльний аналіз.

9. Дегуманізація людини в сучасному суспільстві і масова культура.

10. Проблеми і суперечності сучасного цивілізаційного процесу.

Тема 10. Релігія як тип духовності

Ключові категорії та поняття: релігієзнавство, релігія, релігійна свідомість, моно- і політеїзм, віра, нірвана, Трипітака, карма, сансара, символ віри, таїнства, Коран, джихад, Мекка.

План:

1. Релігія, її сутність та соціальні функції.

2. Основні релігієзнавчі концепції.

3. Ранні та пізні національні релігії.

4. Характеристика світових релігій.

   1. Релігія, її сутність та соціальні функції.

Релігієзнавство становить цілісну систему філософських, психологічних, соціологічних та історичних знань про релігію, її виникнення, розвиток та соціальні функції, про побудову релігійного комплексу, сутність релігії як одного з проявів людської духовності. Багатоплановість релігієзнавчої проблематики зумовлює появу двох важливих напрямків дослідження релігії – теоретичного та історичного.

Філософський, соціологічний і психологічний аспекти вивчення релігії становлять теоретичний напрямок, головним у якому виступає філософія релігії, оскільки розкриває онтологію та гносеологію релігії. Основними проблемами філософського вивчення релігії є питання про її сутність, гносеологічну природу релігійної свідомості, її структуру та особливості змісту.

Цілісну систему наукового осмислення релігійного феномена допомагає скласти історичне вивчення релігії. Зокрема, історичне релігієзнавство досліджує історію виникнення і розвитку релігій в усій повноті їхніх історичних зв’язків. Релігієзнавство допомагає краще зрозуміти духовний світ релігійної і нерелігійної людини. Необхідно мати на увазі те, що більшість сучасного населення світу – віруючі. Для них релігія не просто сукупність уявлень про світ, і не просто світогляд. Це й конкретна моральна програма, і певний вид повсякденної діяльності, душевного стану, почуттів та роздумів. Релігія тісно пов’язана з правом і потребує знань конституційно-правових принципів свободи совісті, вміння практичного вирішення питань, направлених на надання державою гарантій рівноправності громадян, незалежно від їхнього ставлення до релігії. Релігієзнавство визначає релігію як складову частину суспільства, що розвивається разом з ним і впливає на людську свідомість.

Термін «релігія» латинського походження, в перекладі він означає святість, святиня, благочестя. Більш сучасне розуміння даного поняття тлумачиться як зв’язок.

Релігія – своєрідне осмислення, упорядкування повсякденності, що має давню історичну традицію. Вона пропонує людям певне пояснення виникнення світу, суспільства, людини, а зрештою, – всього живого і не живого. Для цього релігія і обстоює певну систему духовних авторитетів, правил, і законів буття, вчить людей бачити світ у єдності, чуттєво його освоювати, виходячи насамперед із факту реальності існування надприродного. Релігійна віра в надприродне характеризується певними особливостями. По-перше, вона передбачає не просто наявність у свідомості уявлень про надприродне, а віру в реальне існування надприродного. По-друге, релігійна віра обов’язково передбачає емоційне відношення до надприродного. По-третє, віра в надприродне включає переконаність в існуванні особливих двобічних відносин між ним і людиною. Віруючий переконаний в тому, що надприродне не тільки існує, а й може вплинути на його долю, життя, і що за допомогою певних дій людина, в свою чергу, може впливати на надприродне, задобрити його, вимолити прощення.

Релігія виникла в свідомості людей під впливом умов суспільного буття, труднощів пізнавального процесу, а також емоційного відношення людей до дійсності. Ця сукупність причин і умов, які створюють необхідність і можливість виникнення та відтворення релігійного відображення дійсності складає джерело і корені релігії.

Досліджуючи феномен релігії слід звернути увагу на такі поняття як політеїзм та монотеїзм. У період переходу до класового суспільства формуються племенні релігії, в яких відіграють головну роль культ племінного вождя та культ духу предків. Виникає політеїзм (багатобожжя) як ідеологічне відображення створення родоплемінних союзів. У політеїстичних релігіях виникає пантеон богів, уособлюючи різноманітні явища природи і види людської діяльності, різні сторони суспільного, духовного і особистого життя людей. Класичним взірцем багатобожжя є давньогрецька релігія.

Монотеїзм – релігія єдинобожжя. Виник внаслідок утворення централізованих рабовласницьких держав. Держава з єдиним царем потребувала і релігії з єдиним Богом, який уособлював би та підтверджував би дії єдиного правителя. Суттєвим елементом релігії є емоційне ставлення віруючих до створених їхньою уявою надприродних сил.

Розкриваючи функції релігії та її роль у житті суспільства, підкреслимо, що одним з важливих питань є вивчення її соціального змісту.

Головною соціальною функцією є ілюзорно-компенсаторна. Для віруючого релігія – насамперед компенсація усіх негативних проявів його земного життя. У свідомості віруючого відбувається перетворення тяжкої дійсності у бачення картин ідеального (райського) життя, де панують рівність і, найголовніше, свобода.

Однією з найважливіших функцій релігії – світоглядна. Релігія намагається створити власну картину світу, власні соціально-гноселогічні схеми вдосконалення суспільного життя, визначити місце і призначення людини в цьому світі.

Релігія також виконує регулятивну функцію. Як будь-яка інша сфера духовної культури, вона створює систему норм і цінностей, але специфіка яких полягає насамперед у збереженні і закріпленні віри у надприродне.

На рівні окремої релігійної організації релігія виконує інтеграційну функцію, згуртовуючи одновірців.

Необхідно сказати й про комунікативну функцію, яка полягає в підтримуванні зв’язків між віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час релігійних дій, в особистому житті, сімейно-побутових відносинах, а також стосунках у межах різноманітних клерикальних організацій.