1957 Р. — міністр закордонних справ Польщі а. Рапацький — за підтримки срср — на розгляд га оон — план:

— заборона виробництва і розміщення ядерної зброї в обох німецьких державах.

Польща і Чехословаччина підтримали цю пропозицію.

“План Рапацького” — стосувався тільки ядерної зброї і не торкався політичних питань: воз’єднання Німеччини, свободи приєднання Німеччини до союзів.

Але США відкинули цей план, а потім і питання про роз'єднання військ:

Причина:

• прямо протилежна тенденція озброєння обох німецьких держав з метою зміцнення передових позицій двох конфронтуючих блоків.

• Побоювання західних країн з приводу великих неядерних сил СРСР.

• Натовська політика передового базування ядерної зброї

• Відсутність досвіду в проведенні інспекцій і перевірок і недовіра в цей метод.

• Жовтень 1957 р. — успішне випробування стратегічної балістичної ракети СРСР — тріумф Радянського Союзу, але негативний вплив на переговори про роззброєння.

США змінює позицію щодо участі європейських країн в ядерній політиці.

Політика “Ядерної участі”, або “ядерного розподілу”.

Особливість: США, допомагаючи західноєвнропейським країнам, мала на увазі не створення ядерного потенціалу кожної країни окремо, а загального для Західної Європи потенціалу ядерного стримування.

Грудень 1957 р. — рішення НАТО про розміщення на території країн НАТО (в тому числі і ФРН) американської ядерної зброї. В Італії — ракети “Тор”, в Туреччині “”Юпітер”.

1958 Р. — срср — асиметрична відповідь — скорочення збройних сил на 300 тис.

• потреба в робочих руках

• покращання політичної ситуації в країні

• зробити військову присутність у Східній Європі не такою уявною

• підвищений інтерес до ядерної складової — зниження інтересу до сухопутних військ на випадок війни.

Грудень 1962 р. — Насау — Британія — США — участь Британії у багатосторонніх ядерних силах.

Підводні човни — британські.

Ракети “Поларис” — США — британські боєголовки.

Лондон — підпорядковував британські ВПС — командуванню НАТО. Британія — включає свої ядерні сили до складу БЯС — але під контролем Британії.

Було зрозуміло, що ні Захід, ні Радянський Союз не відмовиться повністю від ядерних випробувань. Треба шукати компроміс.

Травень 1955 р. — ініціатива СРСР — заборона ядерних випробувань. НАТО — вважали цю цдею занадто радикальною. Лише часткова заборона.

Захід — вважав, що неможливо контролювати виконання подібного договору без перевірок безпосередньо на місціях. СРСР — проти іноземних інспекцій на своїй території — лише національні сейсмічні засоби.

Компроміс — СРСР погодився на 3 перевірки, США вимагали не менше семи.

1958 Р. — в Женеві — початок переговорів про заборону випробувань. В 1961 р. — Генеральна асамблея приймає спеціальну резолюцію — заборонити до 1 січня 1963 р.

Переговори зайшли у глухий кут — треба було додатковий стимул — Карибська криза.

• страх з приводу руйнівних наслідків війни як для її учасників, так і для третіх країн.

• Наддержавам треба було зробити реальний крок для зниження можливості війни.

• Новітні технології проведення ядерних вибухів — можливість використання підземних шахт — фактично не зупинило гонку озброєнь.

• Високий рівень сейсмічної розвідки — можливість монополізму підземних випробувань

Важливо, щоб приймали участь всі держави-володарі ядерної зброї.

Але — Франція — відмовилась, бо вважала, що вона відстає від інших країн. Але для Китаю — придбання ядерної зброї — важливий засіб забезпечення власної національної безпеки.

Липень 1963 р. — СРСР відмовився від наполягань про заборону підземних випробувань.