Сучасні завдання і зміст планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

Швайка. Планування діяльності підприємства

Необхідною умовою успішної реалізації поточних планів є забезпечення виробництва необхідними ресурсами, в тому числі матеріально-технічними та енергетичними. Визначення потреби в ресурсах, їх розподіл за видами робіт і в часі — завдання планування матеріально-технічного забезпечення (МТЗ). МТЗ виробництва планується в річному, квартальному та місячному розрізах. Річний план МТЗ повинен забезпечувати баланс (рівновагу) річної погреби в матеріальних ресурсах з можливістю підприємства забезпечити їхні: придбання. Квартальні та місячні плани передбачають оперативне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами відповідно до термінів їх постачання та випуску готової продукції. Процес МТЗ виробництва направлений на своєчасне постачання на склади, підприємства або безпосередньо на робочі місця матеріально-технічних ресурсів (МТР), забезпечення їх ефективного використання, застосування вторинних ресурсів, сировини і матеріалів місцевого виробництва. Проблемами МТЗ більшість підприємств почала глибоко цікавитися порівняно недавно. Це зумовлено, перш за все, загальною економічною кризою і, по-друге, нормальним процесом розвитку теорії і практики менеджменту. Забезпечення діяльності підприємства перетворилося у важливу стратегічну управлінську функцію, пов'язану прагненням оптимізувати матеріальні витрати, які є досить високими і складають у середньому 30-40% до обороту. Прагнення перетворити ці витрати у важливий фактор економічного росту — одне з основних завдань планування МТЗ виробництва. При цьому необхідно розуміти потребу переходу від високих темпів економічного росту до помірних, яка зумовлена неможливістю компенсувати неоптимальні матеріально-енергетичні виграти високими темпами зростання. За умов загострення конкуренції головними факторами виживання підприємств стало підвищення економії від масштабів виробництва та зниження загальновиробничих та адміністративних витрат. У результаті цього в кінці XX століття МТЗ перетворилося на один з важливих факторів конкурентоспроможності підприємства. Якщо раніше під МТЗ розуміли лише операції, пов'язані з переміщенням фізичних об'єктів, то тепер — способи і методи координації відносин підприємства з його постачальниками і споживачами в конкурентному середовищі. МТЗ вирішує завдання пошуку найкращого реагування підприємства на потреби ринку і забезпечення найбільш економічного варіанту їхнього співіснування. Функції планування МТЗ полягають у координації попиту у пропозиції на конкретний товар при мінімізації витрат як у стратегічному, так і в тактичному відношенні, та підтриманні на певному рівні відносин підприємства з конкретними постачальниками і споживачами. Отже, два основні завдання МТЗ — діалог і вибір. Під діалогом розуміють відносини з партнерами на початковій і кінцевій стадіях технологічного процесу, а також внутрішні відносини, пов'язані з передачею іншим службам і підрозділам підприємства матеріальних ресурсів. Вибір залежить від мети підприємства, побажань та обмежень щодо використання матеріальних, технологічних і трудових ресурсі». Для здійснення МТЗ необхідний відповідний інструментарій, який допомагає управляти рівнем матеріально-енергетичних витрат. У зв'язку з цим першочерговий інтерес викликають системи планування та інформації. В процесі стратегічного планування приймаються рішення, які мають відношення до структури мережі товаропросування. Оперативне і поточне планування МТЗ - засіб регулювання і контролю використовуваних у виробництві сировини, матеріалів, готових виробів. Його завдання полягає в розвитку контактів, діалогів між різними службами підприємства, посиленні координації їх діяльності та підвищенні мотивації по відношенню до завдань МТЗ. Інформаційна система МТЗ об'єднує структуровану і взаємопов'язану сукупність методів збору, обробки і передачі даних про фізичні потоки сировини і готових виробів. Успіх планування МТЗ залежить від якості і надійності використовуваної інформаційної системи. Для досягнення поставленої мети щодо організації МТЗ на підприємстві необхідно постійно виконувати такі роботи: проведення маркетингових досліджень ринку постачальників окремих видів ресурсів. Вибір постачальників рекомендується здійснювати за системою таких критеріїв: наявність ліцензії і достатнього досвіду роботи в даній галузі; високий організаційно-технічний рівень виробництва; надійність і прибутковість діяльності; забезпечення конкурентоспроможності продукції; оптимальна ціна продукції; проста схема і стабільність поставок; нормування потреби в конкретних видах ресурсів; розробка організаційно-технічних заходів по зниженню норм і нормативів витрачання ресурсів; * пошук нових каналів та ефективних форм МТЗ виробництва. * планування МТЗ виробництва; * організація доставки, зберігання і підготовки ресурсів до виробництва; * організація забезпечення ресурсами робочих місць; * облік і контроль використання ресурсів; * організація збору і переробки відходів виробництва; * аналіз ефективності використання ресурсів; * стимулювання поліпшення використання ресурсів. Конкретну форму забезпечення МТР підприємство вибирає з особливостей ресурсу, тривалості його отримання, кількості пропозицій, якості, ціни та інших факторів Забезпечення виробництва ресурсами здійснюється через: * товарно-сировинні біржі, * прямі зв'язки, * посередників, * аукціони, * конкурси, * спонсорство. * власне виробництво При укладанні контрактів (договорів) з постачальниками необхідно відображати в них кількісні та якісні показники, конкретні форми постачання, терміни, санкції та інші вимоги. У зміст планування МТЗ входить: * визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії всіх нидів, спецодязі, спецхарчуванні, інструменті, запасних частинах; * розрахунок запасів усіх видів товарно-матеріальних цінностей на плановий період; * оперативний облік, контроль та аналіз виконання планів МТЗ; * поточне регулювання забезпечення матеріальними ресурсами виробничих підрозділів підприємства. Послідовність розробки плану МТЗ: 1 підготовча робота; 2 погодження джерел та умов забезпечення потреби в матеріальних ресурсах; 3 Розрахунок потреби в МТР; 4 розробка норм виробничих запасів; 5 складання матеріальних балансів. Вихідними даними для складання плану МТЗ - є; обсяг випуску продукції, план організаційно-технічного розвитку та інвестиції матеріальні норми і нормативи, ціни і тарифи на матеріально енергетичні ресурси, в окремі періоди часу ліміти на деякі ресурс (наприклад, воду, електроенергію, нафтопродукти тощо). При формуванні плану МТЗ розраховуються такі показники: * потреби в матеріальних ресурсах, в тому числі за їх видами; * очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок і кінець планового періоду, * виробничі запаси; * зниження норм витрачання окремих видів матеріальних ресурсів; * загальні матеріальні витрати, їх частка у собівартості продукції; * показники ефективності використання матеріальних ресурсів,

Планування потреби в матеріально-енергетичних ресурсах

Швайка. Планування діяльності підприємства

До складу МТР входять : сировина, матеріали, комплектуючі вироби, технологічне обладнання та оснастка, транспортні засоби, вантажно-розвантажувальне обладнання, обчислювальна техніка, паливо, енергія, вода тощо. Іншими слонами, все, що поступає на підприємство у речовій формі та у виді енергії відноситься до елементів МТЗ виробництва. Потреби підприємства в матеріальних ресурсах можуть визначатися річними методами: * прямого розрахунку (сировина, основні, допоміжні матеріали тощо), * укрупненим (статистичним) — при прогнозуванні потреб в сировині, матеріалах, енергії, теплі і т. д.; * на основі нормативних термінів зносу (спецодяг, інструмент); * на основі формул хімічних реакцій, рецептурного складу — лаковий розчин, клей. Вибір методу розрахунку потреби в ресурсах залежить від призначення матеріалу, умов та обсягу його споживання, цілей використання інформації про потреби (взаєморозрахунки із замовниками, укладання договорів з постачальниками). Найбільш точним і поширеним є метод прямого розрахунку, який використовується в декількох різновидах: подетальний, аналогії, за типовими представниками. Процес виготовлення поліграфічної продукції, наприклад, характеризується значною кількісно технологічних операцій, на кожній з яких використовується декілька видів матеріалів; кінцева продукція, особливо книжково-журнальна, також складається з кількох деталей. Це зумовлює встановлення питомих норм витрачання матеріалів на окремі процеси (деталі), наприклад, витрачання фарби на друкування 1000 фарбо-відбитків книжково-журнальної, образотворчої продукції. Потреба в матеріалах (основних і допоміжних на технологічні потреби) визначається на основі даних про запланований обсяг виробництва в натуральних одиницях виміру (ВПnaт) та питомі норми витрачання матеріалу в натуральних одиницях виміру (Нвmир) за формулою:

де n — кількість видів продукції, для виготовлення яких використовується матеріал i-го найменування. При плануванні випуску нових видів продукції, на які не встановлені норми витрачання матеріальних ресурсів, використовується метод розрахунку потреби в матеріалах по аналогії із застосуванням динамічних коефіцієнтів.

У цьому випадку за основу беруть існуючі норми витрачання ресурсів на близькі за конструкторсько-технологічним вирішенням вироби або фактичні витрати за минулий період і враховують поправочний коефіцієнт, що враховує особливості нової продукції або індекси програми виробництва та норм витрачання матеріалів. Розрахунок потреби в матеріалах виконується за формулою:

Де П — фактичні витрати певного матеріалу минулого періоду; Іпр.в. — індекс програми виробництва; іН.в — індекс норми витрачання матеріалів. При випуску продукції широкого асортименту, коли невідомі дані про структуру випуску, потреба в матеріалах визначається за типовим представником, за який приймають одиницю продукції, що Загальна потреба в матеріалі, який, як правило, використовується для виготовлення декількох видів продукції, визначається як сума витрат по кожному виду продукції;

де BП— запланований обсяг випуску нової продукції в натуральних одиницях виміру; Н, — норма витрачання матеріалу на облікову одиницю аналогічної продукції; Копр — поправочний коефіцієнт, який враховує особливості нової продукції порівняно з продукцією-аналогом.

найбільш точно характеризує витрати матеріалів на лану групу (партію продукції). Норма витрачання матеріалі» на його виготовлення поширюється на всю продукцію. Розрахунок потреби в матеріалі виконується за формулою:

де Ndв — сумарна потужність струмоприймачів машин, кВт; Тр.дв — річний час роботи струмоприймача, год.; K1 — коефіцієнт втрати електроенергії в мережі; К2 — коефіцієнт втрати електроенергії у двигуні машини; п — кількість одиниць технологічного устаткування. Річна потреба в електроенергії для освітлення приміщень визначається укрупнено з розрахунку середнього її витрачання на І кв. М-виробничих, побутових і службових площ; загальної площі приміщень; освітлювального періоду протягом дня і року; коефіцієнта втрат електроенергії (0,8 — 0.9):

де Носв — норма витрачання електроенергії на освітлення 1 кв. м. площі кВт; Soce - освітлювальна площа, кв. м; Тпсд — освітлювальний період в рік, дні tосе - час освітлення протягом доби, год.; Квтр —коефіцієнт втрат електроенергії; п — характер освітлювальної площі (виробнича, невиробнича). Потреба в паливі планується окремо для експлуатаційних потреб і для опалення виробничих, службових та складських приміщень. Для експлуатаційних потреб використовується бензин, дизельне паливо, зріджений газ. Потреба в даному виді пального визначається на основі норми витрачання на 100 км пробігу транспортних засобів певної марки, величини середньодобового пробігу, кількості пнів роботи протягом року, кількості машин певної марки:

де Нпал — середня норма витрачання палива на 100 км пробігу, літр; і — величина середньодобового пробігу одиниці транспортного засобу, км; ТS — період експлуатації транспортних засобів, дні; Км — кількість машин певної марки; п — кількість видів машин та інших транспортних засобів. Потреба в умовному паливі на господарські потреби (опалення приміщень в зимовий період) визначається на основі даних про добову норму витрачання певного виду палива на опалення їм 3 приміщень у псиних кліматичних зонах; тривалість опалювального періоду в днях; зовнішній об'єм приміщень в м

де Н — норма витрачання матеріалу на облікову одиницю типового представника продукції. В багатьох виробництвах для визначення погреби в матеріалах використовується метод рецептурного складу. За цим методом спочатку розраховується маса сировини (матеріалів), необхідної для виконання виробничої програми:

де Нвитр — загальна норма витрачання суміші матеріалів для виготовлення одиниці продукції. Потреба в кожному компоненті суміші визначається на підставі рецептури, яка характеризує питому вагу компонента в складі норми витрачання:

де di,- — частка певного компоненту в складі матеріалу. В плані МТЗ визначається потреба в електроенергії. Вона планується окремо для технологічних, освітлювальних, нагрівальних та інших потреб. Потреба в електроенергії для технологічних цілей розраховується на основі сумарної активної потужності струмоприймачів по групі устаткування, яке має однакові умови експлуатації; кількості годин їх використання протягом планового періоду; коефіцієнтів втрат енергії в мережі та електродвигуні:

де Nдв — добова норма витрачання певного виду палива на опалення 1 м3 приміщень в кг; Σ — об'єм опалювальних приміщень в м3; Т — опалювальний період днях; Кекв — тепловий еквівалент використовуваного палива. Потреба в устаткуванні для виконання запланованої виробничої програми розраховується на основі технологічної трудомісткості виготовлення продукції (Тмаш_год) та річного фонду часу роботи устаткувания за планом (Троб) з врахуванням рівня виконання норм виробітку на даній технологічній операції (КвІ)

Розрахунок запасів

Швайка. Планування діяльності підприємства

При формуванні плану МТЗ можна окремо виділяти план виробничих запасів і план-графік руху матеріальних ресурсів. У процесі планування підприємство встановлює своїм структурним підрозділам ліміти на матеріальні ресурси і здійснює їх перерозподіл у зв'язку зі змінами виробничої програми, тобто регулює процес матеріального забезпечення виробництва з допомогою запасів. Запаси - це матеріальні активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу в складі готової продукції; утримуються для споживання в ході виробничого процесу; утримуються для використання в майбутньому. В складі запасів виділяють: готову продукцію, незавершене виробництво, виробничі запаси. * Виробничі запаси — це матеріальні активи, які підлягають подальшій обробці на підприємстві або утримуються для споживання в ході операційного циклу. Склад виробничих запасів: *сировина, призначена для подальшої переробки; *основні та допоміжні матеріали; *комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати; *малоцінні та швидкозношувані предмети. Потреба в запасах залежить від можливостей підприємства організувати безперервний потік матеріальних ресурсів, періодичності поступлень матеріалів, віддаленості постачальників і споживачів ресурсів. Ефективне використання запасів досягається шляхом правильної організації управління ними і включає: * розробку норм запасів; * планування потреби запасів; * облік; * аналіз; * контроль за фактичним станом; * оперативне регулювання запасів. Центральне місце в системі управління запасами відводиться їх нормуванню, при здійсненні якого необхідно враховувати призначення запасів та чинники, які визначають їхню величину. З цією метою запаси поділяють на поточні, страхові та підготовчі. * Поточні запаси — основна частина виробничих запасів, які забезпечують неперервність виробничого процесу в інтервалах між поставками. Страхові -- забезпечують нормальне протікання виробничого процесу у випадках відхилення від запланованих умов поставок. Підготовчі запаси дозволяють здійснювати підготовку матеріалів до виробничого використання. Величина поточного запасу залежить від добового споживання, характеру споживання (рівномірне, періодичне), часу між поставками матеріалів. Максимальний поточний запас визначається за формулою:

де Мдоб, — середньодобові витрати матеріалів в натуральних одиницях; Тпост, період між двома поточними поставками в днях. Страховий запас залежить від різних факторів, деякі з них не підлягають кількісній оцінці, тому на практиці величина цього виду запасу планується в розмірі 25% максимального відхилення рівня запасу від його середньої величини. Планова величина страхового запасу — постійна, а фактично вона може змінюватись в залежності від термінів надходження чергової партії матеріалів. Потреба у підготовчому запасі матеріалів виникає тоді, коли підготовка матеріалів до виробництва потребує тривалого часу (акліматизація, розрізка, сортування та інші). Підготовчі операції не є складовою частиною технологічного процесу, а випереджають його, тому матеріали, які готують до виробництва, не вважаються запасами незавершеного виробництва. Величина підготовчого запасу визначається за формулою:

Для забезпечення безперервного виробництва, своєчасного виконання виробничих завдань, ефективності господарювання необхідно Потребу в устаткуванні можна визначити на основі даних про заплановану виробничу програму в натуральному виразі (ВПІіат) і середньорічну виробничу потужність одиниці устаткування (Пр/в): де Іпідг. сумарна тривалість підготовчих операцій в днях. Загальні виробничі запаси визначаються як сума поточних, страхових і підготовчих запасів:

оптимізувати виробничі запаси та здійснювати оперативний контроль за їх рівнем. Існує багато оптимізаційних моделей виробничих запасів різної складності. Кожне підприємство самостійно вибирає модель оптимізації виробничих запасів із врахуванням особливостей виробничого процесу, матеріалів, постачальників, цін та інших критеріїв. При формуванні плану МТЗ окремо виділяється план виробничих запасів і план-графік руху матеріальних потоків. У процесі планування підприємство встановлює своїм структурним підрозділам ліміти на відпуск матеріальних ресурсів та здійснює контроль за їх використанням у процесі виробництва, забезпечує їх перерозподіл у зв'язку зі змінами виробничої програми. В сучасних умовах господарювання необхідно нам шпати, що виробничі запаси — обмежений ресурс підприємства. Тому управлінські рішення про розширення асортименту продукції, нарощування збутової мережі серйозно впливають на величину запасів. Комплексне управління запасами вимагає професіоналізму і творчого підходу з боку менеджерів підприємства.

Матеріальні баланси

Швайка. Планування діяльності підприємства

В процесі розроблення плану МТЗ на великих підприємствах складають матеріальні баланси, які поділяються: 1 за періодом і стадіями планування — довготермінові і поточні; 2 за рівнем планування — галузеві, територіальні; 3 за видом балансової моделі — одно-продуктові, багато-продуктові; 4 за одиницями виміру — натуральні, вартісні. Основними видами матеріальних балансів, які використовуються для всіх режимів, стадій, рівнів планування, є одно-продуктові. Вони розробляються по конкретних видах МТР і повинні забезпечувати рівність між потребами в ресурсах та джерелами їх покриття (таблиця 6.1.). І* Зведені баланси — це сукупність одно-продуктових балансів, об'єднаних по одній із ознак (галузей, призначення, взаємозамінності ресурсів). На основі зведених балансів укладаються договори з постачальниками ресурсів, визначається потреба в фінансових ресурсах для поповнення запасів сировини і матеріалів, визначається норматив оборотних коштів. Таблиця 6.1. Одно-продуктовий баланс МТЗ на 2003 рік Фарба офсетна (назва матеріалу) (одиниця виміру матеріалу)

Таблиця 6.2. Багато-продуктовий матеріальний баланс на 2003 рік

Планування загальної потреби в енергії відбувається за допомогою побудови енергетичних балансів — системи взаємопов'язаних показників виробництва, отримання та розподілу різних видів енергії та палива. При складанні енергобалансу одночасно вирішуються такі питання: енергозабезпечення та енерговикористання; обгрунтування раціональних схем енергозабезпечення; поліпшення режимів роботи технологічного та енергетичного устаткування; визначення надлишкових втрат енергії, Енергетичні баланси підприємств класифікуються за призначенням, видами енергії, масштабами завдань, характером цільового використання.