2.Ознаки сучасної світової ек-ки

Виділення міжнар ек-ки в самостійну науку викликано переходом світового господарства у другій пол. 20 ст на новий рівень.

Характерними ознаками настання нового етапу розвитку світового господарства є:

1.Відкритість нац. ек-ки як провідний принцип взаємовідносин будь-якої країни зі світовим співтовариством, незалежно від походження, устрою та рівня розвитку.

2.Утворення системи міжнар наддерж організацій, діяльність яких покликана забезпечити стабільний та збалансований розвиток ек-ки (ООН, Світовий банк, Паризький та Лондонський клуби)

3.Виникнення та широке поширення транснац компаній, які все більшою мірою впливають на міжнар інвестиції та торгову політику.

4.Наявність розвиненої сфери міжнар торгівлі міжкраїнного переміщення факторів вир-ва.

5.Функціонування самостійної міжнар фін сфери не пов’язаної безпосередньо з міжнар торгівлею та міжнар рухом чинників вир-ва.

Таким чином, головними ознаками сучасної світової ек-ки є:

1.Розвинута сфера обміну на базі міжнар торгівлі.

2.Розвинута сфера міжнар руху факторів вир-ва, насамперед у формах ввезення та вивезення капіталів, робочої сили та технологій.

3.Розвиток міжнар форм вир-ва (ТНК)

4.Розвинута самостійна фін сфера.

5.Система міжнародних і наднаціональних організацій.

6.Спільна екон політика д-ав, що базується на принципі відкритості ек-ки.

6. Форми і напрямки розвитку міжнародної спеціалізації та кооперування ви-цтвом.

Під міжнародною спеціалізацією ви-цтва розуміють таку форму поділу праці між країнами за якої концентрація однорідного ви-цтва збільшується за рахунок диференціації нац. ви-цтв, виділення в самосьійні технологічні процеси або в окремі галузі виготовлення продукції понад свої потреби.

Міжнародна спеціалізація ви-цтва розвивається у виробничих та територіальних напрямах.

Виробничий напрям передбачає галузеву та внутрігалузеву спеціалізацію, спеціалізацію окремих підприємств.

Територіальний напрям передбачає спеціалізацію окремих країн та регіонів на ви-цтві продукції для світового ринку.

Міжгалузева спеціалізація – це взаємовідносини між д-авою у зв’язку з обміном продукцією різних галузей ви-цтва.

Основними формами прояву міжнародної спеціалізації ви-цтва є: предметна, подетальна, технологічна

З розвитком МПП виникли такі поняття як міжнародна спеціалізована галузь і міжнародна спеціалізована продукція.

Міжнародна спеціалізована галузь – це така галузь, яка бере активну участь у МПП і має високу частку продукції в експорті.

Міжнародна спеціалізована продукція є предметом двохсторонніх і багатосторонніх угод про розподіл виробничих програм за умови виготовлення в одній країні така продукція задовільняє потреби світ. ринку. Показники міжнародної спеціалізованої галузі:

1) коеф. відносної екпертної спеціалізації: Кс = Ек/Ес, де Ек – частка товарів в експорті країни, Ес – частка товарів в світ.експорті. Якщо цей коеф. більше 1, то галузь вважається спеціалізованою.

2) експортна квота у ви-цтві продукції: Екв = Ек/Овн, де Ек – експорт товарів з країни, Овн – обсяги вутрішнього ви-цтва даного товару.

3) індекс товарності: t = Е+І / ВВП*100% Ха-є міру участі нац. господарства у МПП.

Другим елементом у МПП є кооперування – це об’єднання зусиль виробників декількох країн у випуску товарів для світ.ринку. Є 3 форми організації кооперування :

- здійснення спільних програм;

- договірна спеціалізація;

- створення спільних підприємств.

Спільні програми реалізуються у двох формах:

1. Підрядне кооперування за якого виконавець за дорученням замовника виконує певні деталі, вузли для готової продукції призначеної для світ. ринку.

2. Організація спільного ви-цтва об’єднанням різних ресурсів партнерів та закріплення за кожним із них певної відповідальності за ви-цтвопевної частини вибору. Договірна спеціалізація – це запобігання дублювання ви-цтва та пряиої конкуренції між вир-ками продукції. Її суть полягає у розмежуванні виробничих програм і закріпленні за кожним учасником певого асортименту продукції.

Характерними рисами спільних підприємств є об’єднання на пайовій основі вліасності партнерів спільне управління, спільне нараження на комерційні ризики та розподіл прибутку. Найпоширеніші у всьому світі спільні підприємства діють у формі товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств.