17.Нетарифні інструменти

На відміну від тарифних інструментів, які встановлюються у законодавчому порядку, нетарифні інструменти можуть впроваджуватися за рішенням органів викон. та місц. влади.

Лідерами у застосуванні нетарифних інструментів є США, Японія та ЄС.

Цілі нетарифних інструментів:

1.Захист нац. ек-ки

2.Дотримання міжнар безпеки

3.Охорона здоровя громадян

4.Виконання міжнар зобов’язань

5.Підтримка стабільності міжн. торг. сис-ми

Виділяють 5 груп нетарифних інструментів: Кількісні, Приховані, Валютно-кредитні, Фінансові, Правові

Кількісні обмеження включають ембарго, квотування, ліцензування, «добровільне» обмеження експорту.

Ембарго - повна заборона експорту або імпорту. Може мати відкриту та приховану форму. Ембарго є вимушеним заходом, часто визначається міжнар спільнотою і зазвичай впроваджується за узгодженням з ООН.

Квотування-це кількісне обмеження обсягу експорту або імпорту за допомогою введення певних процентних або вартісних обмежень.

Ліцензування експорту та імпорту передбачає видачу держ дозволу імпортеру або експортеру на ввезення або вивезення певного товару на певний термін.

«Добровільні» обмеження експорту-це угода між урядом країни-імпортера та урядом країни-експортера (або компаніями-експортерами) про обмеження к-сті поставок товару до визначених обсягів в обмін на відмову імпортуючої сторони від введення жорстких обмежень на імпорт.

Приховані методи зовн-ек. пол-ки включають: техн. барєри, внутр. податки та збори, держ закупки та вимоги про вміст місцевих компонентів

До техн. барєрів відносять стандарти, техн. норми і правила, вимоги до безпеки товарів, пакування, маркування тощо.

Внутр. податки та збори-це приховані методи торг. пол-ки, що спрямовані на штучне підвищення ціни імпортного товару і внаслідок цього - зменшення його конкурентоздатності.

Вимоги про вміст місц. компонентів - д-ва законодавчо встановлює частку участі нац. виробників у вир-ві імпортованого товару.

Фін. методи зовн-торг. пол-ки вкл-ть субсидування, експортне кред-ня та демпінг. Головна задача фін методів – не обмеження імпорту, а стимулювання експорту.

Субсидування-це надання фін або ін. ек. підтримки урядом країни, що здійснює зовн-торг. операції, що може надавати інд. фірмі, галузі, регіону або групі осіб автоматично або на основі певних критеріїв.

Експортне кред-ня - передбачає фін стимулювання держ розвитку експорту нац. вир-ка. Виконується у формі держ кредитів експортерам або страхуванні ризиків нац. експортерів.

Демпінг-це продаж товару за кордон за ціною нижчою його норм. ціни. Демпінг завдає шкоди пром-ті країни-імпортера, затримує її розвиток.

Вал.-кред. методи вкл-ть девальвацію, ревальвацію, вал. обмеження, вал.інтервенції.

Девальвація-заниження курсі нац. валюти з метою стимулювання експорту і завищення вартості імпортних товарів (Японія в 60-70 рр).

Ревальвація - асиметричний до девальвації процес. Часто здійснюється під тиском ін. країн для послаблення конкурен-ті товарів з першої країни на св. ринку (ФРН в 60 рр під тиском англії, франції, США)

Вал. обмеження - це правила, що регламентують операції з вал. цінностями (обмеження ввозу-вивозу валюти через кордон).

Вал. інтервенція-це цільові операції з купівлі-продажу іноз валюти центр. банками з метою впдиву на курс нац. валюти.

Правові методи передбачають застосування торгових угод, провових режимів та принципів.

приводять до істотних переміщень ресурсів між країнами.

3) останні роки відбулося різке розширення глобальних дисбалансів -глибокі фінансові кризи, девальвації національних валют, фінансові банкрутства господарських суб'єктів та кредитних організацій, що їх обслуговують.

4) помітною характеристикою сучасних фінансових ринків є надзвичайна мобільність капіталу та його екстериторіальний характер, збільшення відриву фінансових потоків від реального вир-ва товарів і послуг.

5) заміщення традиційних банківських кредитів випуском акцій і облігацій. -уряди і фірми стають залежними від потенційно мобільних міжнародних джерел капіталу, розмиваються функції між суб'єктами фінансового ринку.

6) зростає роль інституційних інвесторів, особливо спільних фондів. Спільні фонди - цілеспрямовані об'єднання заощаджень великої кількості індивідуальних інвесторів із наступним реінвестуванням їх капіталу в деякі ліквідні активи, такі як акції та облігації.