1. Поняття господарського товариства як об’єднання осіб та як об’єднання капіталів.

У західному правознавстві товариства традиційно по­діляють на об'єднання осіб та об'єднання капіталів. До об'єд­нання осіб відносять товариства, які засновано на особистій участі їхніх членів (повні товариства). До об'єднання капіталів входять ті товариства, для участі в яких достатньо зробити лише певний внесок у майно товариства (акціонерні това­риства). Разом з тим підкреслюється недосконалість наведе­ної класифікації, оскільки в командитних та негласних това­риствах спостерігається об'єднання осіб та об'єднання капі­талів, тобто вони є змішаними товариствами. До того ж то­вариства, хоч би до якої групи їх відносили, не можуть функціювати без капіталу та без людей.

2. Повне товариство: юридична природа, особливості.

Економічним підґрунтям для виникнення повних това­риств була необхідність концентрації капіталу. Середньовічні купці намагалися не дробити своє майно поміж нащадками, щоб зберегти прихильність кредиторів. Для цього вони брали з них обіцянку не ділити спадкове майно між собою й про­довжувати вести справу, яка ставала для них спільним під­приємством. Відносини між товаришами, таким чином, мали родинний, особистий характер. Згодом форма повного то­вариства стала використовуватися для об'єднання капіталів осіб, хоча й не родичів, але таких, що ставилися один до одного з великою довірою.

Повне товариство являє собою об'єднання осіб з метою здійснення підприємницької діяльності. Майно повного то­вариства становить спільну власність його членів і може на­лежати самому товариству.

У Франції всі учасники повного товариства мають статус комерсанта й несуть необмежену та солідарну відповідаль­ність за борги товариства. Кредитори товариства можуть по­дати позов для сплати боргів товариства до учасників лише для того, як виявиться марною вимога до товариства, заяв­лена у формі позасудового акту (стаття 10 Закону Франції 1766 року "Про торговельні товариства"). Як бачимо, засновники товариства відповідають перед кредиторами всім своїм осо­бистим майном. У цьому головна відмінність повного това­риства від інших видів товариств.

Питання про правосуб'єктність повного товариства у захід­них країнах, таким чином, розв'язується неоднаково. В одних країнах визнається правосуб'єктність повного товариства, в тому числі й як юридичної особи (Франція, ФРН), в інших — не визнається (Англія, США). В останніх суб'єктами май­нових відносин вважаються учасники повного товариства. Відсутність єдиного підходу до розуміння правосуб'єктності повного товариства у західних країнах пояснюється розми­тістю кордонів між майном повного товариства та особистим майном його учасників.

У країнах, де повні товариства мають власне майно, звер­нення стягнення на особисте майно їхніх учасників можливе лише у випадку, якщо борги не можуть бути відшкодовані за рахунок майна товариства. До того ж у цих країнах кредитори членів товариства не мають права звернути стягнення на част­ку товариша в майні товариства, оскільки майно товариства належить йому самому, а внесок, зроблений у товариство, вже не належить тому, хто його надав. Ці питання розв'язуються інакше у тих країнах, де повне товариство не визнається юридичною особою.

У повних товариствах велике значення має заснований на довірі особистий характер відносин між учасниками. Вони повинні добре знати майновий стан та особисті якості один одного. Учасники повного товариства через те не можуть передавати свій внесок третім особам без згоди інших учас­ників.

Вибуття одного з них, як правило, призводить до при­пинення товариства, якщо у засновницькому договорі не був передбачений перехід його прав до інших осіб (нащадків).

У діяльності повного товариства розрізняють внутрішні та зовнішні відносини.

До внутрішніх належать відносини між учасниками то­вариства, що не стосуються відносин з іншими особами. До цієї групи відносин включають порядок розподілу прибутків та збитків між членами товариства, дозвіл конкурувати один з одним та ін. Прибутки та збитки розподіляються між за­сновниками товариства пропорційно до зроблених внесків або відповідно до правил, установлених у засновницькому договорі. Керівництво повним товариством здійснюють усі його учасники. Проте вони можуть доручити управління од­ному або кільком управляючим з-поміж учасників товарист­ва. Внутрішні відносини регулюються, таким чином, самими учасниками повного товариства. Судове регулювання також припускається у випадках, якщо внутрішні відносини не були врегульовані повними товаришами.

Зовнішні відносини повних товариств з третіми особами регулюються нормами закону. Це питання представництва, відповідальності за угоди тощо.

Такою у загальних рисах виглядає правова характеристика повних товариств. Економічною передумовою їх виникнення була необхідність формування великого капіталу, що об'єднує капітал кількох осіб, які самі зорганізували й самі виробляли товари та здійснювали іншу господарську діяльність.