Тема 7. Міжнародна торгівля послугами

1. Суть та класифікація послуг

2. Особливості міжнародної торгівлі послугами

3.Державне регулювання міжнародної торгівлі послугами.

1. Суть та класифікація послуг

Розвиток міжнародного ринку товарів обумовив формування та інтенсивний розвиток міжнародного ринку послуг, який займає знач­не місце в економіці держав світу. Так, частка послуг у ВВП розви­нутих країн становить зараз близько 70 %, а країн, що розвивають­ся, — 55 %. У сфері послуг розвинутих країн світу зайнято понад 60 % працюючих.

Зазвичай, під послугами розуміють будь-який захід чи вигоду, які одна сторона може запропонувати іншій.

У довіднику "Лібералізація міжнародних операцій з послуга­ми", розробленому у середині 90-х років ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку) та Світовим банком, дається таке визначення послуг: "Послуги — це зміна у становищі інституційної одиниці, яка відбулася внаслідок дій та за взаємною згодою з іншою інституційною одиницею".

Виробництво послуг має свої особливості. Воно може бути, а може і не бути пов'язане з товаром у його матеріальному вигляді. У зв'яз­ку з цим розрізняють два види послуг:

— виробничі (матеріальні);

— невиробничі (нематеріальні).

Послуги першого виду опосередковуються матеріально пов'язані з матеріальними продуктами. Надання таких послуг за змістом не відрізняється від процесу праці в матеріальному виробництві. Другий вид послуг не пов'язаний з матеріальними продуктами і на­правлений безпосередньо на людину або її оточення.

Є різні підходи до класифікації послуг. Порадник зі складання платіжного балансу МВФ, яким користуються усі країни світу, відно­сить до торгових (тобто міжнародних) послуг такі їх види та підви­ди: транспорт (пасажирський і вантажний), поїздки (ділові і осо­бисті), зв'язок, будівництво, страхування, фінансові послуги, роялті та ліцензійні платежі, інші бізнес-послуги (посередницькі послуги, лізинг та інші ділові, професійні і технічні послуги), особисті, куль­турні та рекреаційні послуги (аудіовізуальні та інші), урядові по­слуги.

Головним міжнародним документом, що регулює міжнародну торгівлю послугами у цілому є Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС).

Класифікація Світового банку передбачає поділ усіх послуг на дві групи:

— факторні послуги, які включають платежі, що виникають у зв'язку з міжнародним рухом факторів виробництва (доходи та інвестиції, роялті та ліцензійні платежі, зарплата нерезидентам);

— нефакторні послуги, які включають решту видів послуг (транс­порт, подорожі та інші нефінансові послуги).

Ця класифікація використовується при обговоренні проблем врегулювання міжнародної торгівлі послуга­ми в рамках ГАТС, які зазвичай зосереджуються на нефакторних послугах.

В Україні з метою аналізу зовнішньоекономічної діяльності ви­користовується класифікація з виділенням транспортних, інфор­маційних, інжинірингових, консалтингових, туристичних послуг тощо (тобто класифікація нефакторних послуг).

Одним із поширених видів послуг на міжнародних ринках є інжи­ніринг — інженерно-технічні та консультативні послуги щодо ство­рення об'єктів промисловості, виробничої та соціальної інфраст­руктур. Ці послуги містять комплекс робіт, який включає перед-проектні техніко-економічні дослідження та обґрунтування, лабора­торні або експериментальні дороблення технології чи прототипу, розроблення детальних структур проекту від ескізного варіанта до видання специфікації на обладнання, технологічне супроводження в процесі освоєння технології чи обладнання, консультування в процесі реалізації проекту тощо.

Об'єктами інжинірингу можуть бути цілі проекти або окремі заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва. Пов­ний комплекс послуг і поставок, необхідних для спорудження но­вого об'єкта, називається комплексним інжинірингом. Складови­ми його є: проектно-консультаційний інжиніринг, технологічний інжиніринг, будівельний (загальний) інжиніринг, управлінський інжиніринг.

Консалтингові послуги — консультування виробників, продавців та покупців з питань економічної діяльності підприємства, фірм та організацій. Надаються консалтинговими фірмами, які здійснюють дослідження та прогнозування ринку, оцінюють експортно-імпортні операції, розробляють техніко-економічне обґрунтування на об'єкти міжнародного співробітництва та створення СП, проводять комп­лексне маркетингове дослідження та розроблення маркетингових програм, розробляють експортні стратегії на конкретних ринках тощо.

Зростання масштабів продажу за кордон обладнання та машин­ної техніки викликає необхідність їх технічного обслуговування і забезпечення запасними частинами, що супроводжується наданням відповідних послуг.

Технічне обслуговування здійснюється як у сфері обігу, так і у сфері споживання.

Технічне обслуговування у сфері обігу містить надання послуг з передпродажного сервісу і передпродажного дороблення. Перед­продажний сервіс охоплює розпакування товару, виправлення пошко­джень, отриманих при транспортуванні, випробовування вузлів і сис­тем, інструктаж споживачів і надання їм допомоги при встанов­ленні чи монтажі.

Однією з найбільш динамічних форм у міжнародній торгівлі послугами є туризм. Міжнародний туризм - це система послуг, яка спрямована на задоволення потреб людей, які є представниками одних країн і перебувають з короткостроковим відвідуванням в інших країнах. Угоди купівлі-продажу послуг туризму здійснюються на турис­тичному ринку.

Розрізняють міжнародний туризм трьох видів:

• рекреаційний (70%)— з метою відпочинку, лікування, занять спортом, поїздки до родичів, знайомих тощо;

• науковий (6%)— для участі в конференціях, симпозіумах, конгре­сах, наукових виставках тощо;

• діловий туризм (13%) — зустрічі з діловими людьми, відвідування з метою відвідання виставок, ярмарок .

Також є інші види міжнародного туризму: релігійний; етнічний; пригодницький; екологічний; екстремальний; спортивний; пізнавальний.

Класифікація Всесвітньої організації з туризму (ВОТ) передба­чає поділ усіх країн на дві групи:

— країни — постачальники туристів, або країни, які імпортують туристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить США, Бельгію, Данію, Німеччину, Голандію, Нову Зеландію, Швецію, Канаду, Англію;

— країни, які приймають туристів, або країни, які експортують туристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить Австралію, Гре­цію, Кіпр, Італію, Іспанію, Мексику, Туреччину, Португалію, Фран­цію, Швейцарію.

ВОТ має статус міжурядової організації, яка відповідає за розви­ток туризму.

Міжнародні транспортні послуги — це послуги всіх видів транспорту, які забезпечують переміщення товарів (вантажів) та людей (пасажирів) між двома чи більше країнами, та які надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни.

Залежно від виду транспорту, що використовується для переве­зень, розрізняють морські, річкові, повітряні, трубопровідні, космічні, залізничні та автомобільні сполучення. Міжнародні сполучення бувають прямі і комбіновані. Прямі міжнародні сполучення обслу­говує один вид транспорту, а комбіновані — послідовно два або де­кілька видів транспорту.

Найбільш універсальним і ефективним засобом транспортування великих обсягів товарів (вантажів) є морський транспорт. Його ча­стка становить близько 80 % від загального обсягу міжнародних перевезень.

У міжнародних пасажирських перевезеннях лідирує повітряний транспорт, який забезпечує перевагу у швидкості перевезень.

Все більше застосування у міжнародних перевезеннях знаходить пан'європейська транспортна система з використанням мультимо-дальних перевезень — перевезень, коли переміщаються модулі (ван­таж пакується в контейнери, в пакети на піддонах і трейлерах).

З кінця 80-х років швидкими темпами почав створюватися світо­вий ринок інформаційних послуг, і у 1995 р. обсяг виробництва засобів інформації у світі становив 1197 млрд дол. США.

Міжнародний інформаційний обмін — це передача і отриман­ня інформаційних продуктів та надання інформаційних послуг одній країні через державний кордон іншої країни.

Об'єктами міжнародного інформаційного обміну є: документо­вана інформація; інформаційні продукти та інформаційні ресурси; інформаційні послуги, засоби інформаційного обміну.

Документована інформація — це інформація, зафіксована на матеріальному носії з реквізитами, що дозволяють її ідентифікува­ти. Вона буває масовою або конфіденційною.

Інформаційні ресурси — це окремі документи і окремі масиви документів у інформаційних системах (архівах, фондах, бібліотеках тощо).

Інформаційні продукти — це документована інформація, підго­товлена відповідно до потреб користувачів.

Інформаційні послуги — це дії власників інформації з забезпе­чення користувачів інформаційними продуктами.

Засоби інформаційного обміну — це інформаційні системи та мережі, мережі зв'язку, що використовуються для міжнародного інформаційного обміну.