Медсестринський процес. Ііі, іv та V етапи медсестринського процесу.

ІІІ етап сестринського процесу – планування медсестринських втручань.

Після обстеження, встановлення діагнозу і визначення первинних проблем пацієнта медсестра планує свої втручання по вирішенню його проблем.

В першу чергу в план включаються ті проблеми, які знаходяться нижче в ієрархії потреб за Маслоу. План складається у письмовій формі на бланку і є письмовим керівництвом у догляді за пацієнтом.

План догляду за пацієнтом являє собою докладне перерахування спеціальних дій медичної сестри, необхідних для проведення сестринського догляду. План координує роботу сестринської бригади, допомагає підтримувати зв'язок з іншими спеціалістами і службами.

Планування медсестринських втручань включає в себе:

• визначення разом з пацієнтом мети (очікуваного результату) для кожної проблеми;

• визначення характеру медсестринських втручань (методи, засоби, способи, сестринські дії), необхідних для досягнення поставленої мети;

• визначення разом з пацієнтом тривалості медсестринських втручань;

• визначення кінцевої дати мети.

Визначаючи мету для кожної проблеми, треба враховувати:

• бажання пацієнта і його родини; ступінь участі пацієнта і його родини у вирішенні проблеми;

• можливості медсестри;

• професійний досвід медсестри.

Мета вказується (зазначається) у показниках, що можна якось виміряти: як змінюється поведінка пацієнта, як змінюються його фізіологічні показники. Наприклад, така проблема: у пацієнта погіршився апетит через високу температуру тіла; він схуднув. Мета встановлюється така:

1. пацієнт буде з’їдати увесь необхідний для нього добовий раціон;

2. у пацієнта не буде зниження ваги тіла нижче за 60 кг.

Мета – це те, чого хочуть добитися (досягнути) медсестра, пацієнт та його родичі в результаті реалізації плану догляду.

Мета має записуватись простими, зрозумілими словами, щоб кожна медсестра розуміла їх однозначно. Мета передбачає тільки позитивний результат.

Для досягнення кожної мети необхідний час.

Мета медсестринських втручань може бути:

• короткотермінова; вона досягається за 1-2 тижні, формується в гострий період захворювання;

• довготермінова; її досягнення вимагає більше 2-х тижнів;

Довгострокова (довготермінова) мета спрямована на попередження рецидиву (повторювання) захворювання, на реабілітацію (відновлення), адаптацію (пристосування організму до умов існування), на навчання пацієнта. Припадає ця мета найчастіше на період після виписки пацієнта.

Сестринське втручання повинно враховувати можливості пацієнта в самодопомозі, допомозі сім'ї чи друзів і ролі медсестри в підтриманні такої діяльності.

Складаючи план догляду за пацієнтом, особливо догляду з участю пацієнта, медсестра повинна оцінити його фізичні та психічні здібності, які дії самодогляду він може виконувати; наскільки здатний пацієнт до навчання.

Медсестринські втручання, які записані в плані догляду, - це перелік дій медсестри для вирішення проблем пацієнта. Якщо проблема потенційна, то втручання має бути спрямоване на попередження переходу її в існуючу.

В плані може бути декілька сестринських втручань для вирішення однієї проблеми, тобто проводяться різні, всебічні дії. Наприклад, при задишці проблема «нестача повітря». Втручання медсестри такі: надати положення напівсидячи, дати доступ свіжого повітря, розстібнути тісний одяг. Або приклад з нирковою колікою. Проблема пацієнта – біль. Втручання медсестри: надати теплу ванну пацієнту, допомогти надати положення, при якому менше біль, давати до 2-х літрів питва в день, за призначенням лікаря давати спазмолітики та анальгетики, підготувати пацієнта до УЗД та урографії і т. д.

Сестринські втручання повинні бути конкретними і зрозумілими, щоб кожна медсестра в любий час змогла б продовжити роботу по вирішенню проблеми пацієнта. Для цього розробляються стандарти сестринського догляду (наприклад, існує стандарт по пролежням).

Медсестринські втручання за категорією бувають:

• залежні;. в Україні нам більш звичні такі втручання, коли медсестра виконує призначення лікаря. Залежне сестринське втручання виконується на підставі письмових розпоряджень лікаря і під його спостереженням. Медична сестра відповідає за виконувану роботу. Тут вона виступає в ролі сестри-виконавця. Наприклад: підготовка пацієнта до діагностичного обстеження, виконання ін'єкцій, фізіотерапевтичних процедур тощо.

• незалежні сестринські втручання – це дії, які здійснює медсестра за власною ініціативою, без прямого призначення лікаря. Це допомога пацієнту в здійсненні його фундаментальних потреб: годування, подача судна, навчання пацієнта і його родичів самодогляду та догляду, поради пацієнту щодо його здоров'я, організація дозвілля пацієнта.

• взаємозалежні сестринські втручання передбачають спільну діяльність медсестри з лікарем та іншими спеціалістами: з фізіотерапії, з ендоскопії, з інструкторами ЛФК, дієтологом.

Відповідальність медсестри однаково велика для всіх видів втручань.

Медсестринські втручання можуть бути (їх сформулювала Д.Орем в своїй моделі сестринської допомоги):

• повністю компенсовані втручання призначені для безсвідомих або нерухомих пацієнтів.

• частково компенсовані – для пацієнтів з різним ступенем обмеження рухової активності.

• консультативно – підтримуючі втручання призначені для пацієнтів, які самі доглядають себе і вчаться догляду у медсестри.

Треба уміло вибирати ті чи інші втручання, вчасно переходити від одних до інших. Від, наприклад, повністю компенсованих до частково компенсованих.

Медсестринські втручання не можна формулювати загальними фразами: «Збільшити кількість прийому рідини». Треба зазначити: скільки, коли, яку саме рідину вживати, як часто, яким шляхом її вводити. Приклад з проблемою пацієнта «біль при нирковій коліці». Мета: відсутність болю. Одне із медсестриських втручань: давати пити пацієнту до 2-х літрів рідини в день.

Оточуюче середовище, в якому здійснюється сестринський догляд, вимушує медсестер враховувати наявність ресурсів при складанні плану роботи.

Результатом планування називається те, чого хочуть домогтися пацієнт і, сестра, працюючи разом. Вони створюють підставу для наступної оцінки догляду.

План медсестринського догляду погоджується з лікарем. Медсестра також ставить свій підпис.

ІV етап сестринського процесу – виконання плану медсестринського догляду.

Спланувавши заходи з догляду за пацієнтом, сестра їх виконує. Це буде четвертий етап сестринського процесу - здійснення плану сестринських втручань, тобто виконання дій, спрямованих на досягнення мети. Метою ІV етапу є проведення необхідного догляду за потерпілим, тобто надання допомоги пацієнту у забезпеченні життєвих потреб; навчання і консультування, при необхідності, пацієнта і членів його сім'ї.

На цьому етапі проводиться і корекція плану, якщо змінюється стан пацієнта, змінюється пріоритетність проблем, якщо поставлена мета досягнута або навпаки, не досягнута, хоча час її досягнення настав. Виконання наміченого плану дій дисциплінує і медичну сестру і пацієнта. Нерідко медична сестра працює в умовах дефіциту часу, який пов'язаний з неукомплектованістю сестринського персоналу, великою кількістю пацієнтів у відділенні тощо. У цих умовах медична сестра повинна визначити:

• що повинно бути виконане негайно;

• що повинно виконуватися згідно з наміченим планом;

• що може бути зроблено, якщо залишиться час;

• що можна і потрібно передати наступній зміні.

Медсестра більш за всіх працює з пацієнтом, тому саме їй необхідно під час виконання плану догляду координувати свої дії з діями інших медпрацівників, родичів, враховуючи їх можливості. Приклад: лікар дозволив пацієнту сідати 3 рази на день на короткий час. Медсестра разом з пацієнтом вирішують, що цей час краще сумістити зі сніданком, обідом та вечерею: пацієнт буде мати можливість в цей час самостійно приймати їжу сидячи.

Можливість пацієнта і його родини приймати участь в процесі догляду – головний компонент (складова частина) моделі сестринської справи, яку запропонувала В.Хендерсон.

Потреба пацієнта в допомозі може бути:

• тимчасова; вона розрахована на короткий час, поки існує дефіцит самодогляду. Наприклад, при вивихах, дрібних хірургічних втручаннях і т. п.

• постійна допомога потрібна пацієнту протягом усього життя – при ампутації кінцівок, при ускладнених травмах хребта і кісток тазу, тощо.

• реабілітуюча допомога – процес тривалий, його прикладом може служити лікувальна фізкультура, масаж, дихальна гімнастика.

Серед заходів щодо догляду за пацієнтами велике значення має бесіда з пацієнтом і порада, яку може дати медична сестра в необхідній ситуації.

Проведення сестринських втручань має закінчуватись повним і точним занесенням цих втручань до документації.

Тільки після того, як допомога надана пацієнтові, можна визначити її ефективність.