Медсестринський процес. І та іі етапи медсестринського процесу. Сестринська історія здоров’я.

Реформа медсестринства в Україні вимагає нових підходів до підготовки медсестер і передбачає створення спеціаліста якісно нового рівня професіоналізму, компетентності, загальної культури, творчої ініціативи і правових знань; спеціаліста, здатного не тільки виконувати призначення лікаря, а й забезпечувати індивідуальний догляд, співпрацювати з родичами і сім’ями пацієнтів, проводити наукову роботу з проблем медсестринства. На сучасному етапі розвитку медсестринства необхідний спеціаліст, здатний нарівні з професіоналізмом володіти комплексом якостей лідера, організатора, менеджера, умілого психолога у сфері ділових і людських відносин, а також мистецтвом спілкування та культурою поведінки. Тільки така медсестра зможе високопрофесійно здійснювати сестринський процес.

Сестринський процес - це метод науково обґрунтованих медсестринських маніпуляцій з надання допомоги пацієнтам; це план здійснення медсестрою своїх обов’язків, розрахований на задовільнення потреб пацієнта та вирішення його проблем.

Сестринський процес несе нове розуміння ролі медичної сестри в практичній охороні здоров'я, вимагаючи від неї не тільки наявності гарної технічної підготовки, але й уміння творчо ставитися до догляду за пацієнтами, уміння працювати з пацієнтом як з особистістю, а не як із об'єктом "маніпуляційної техніки". Постійна присутність і контакт із пацієнтом роблять медичну сестру основною ланкою між пацієнтом і зовнішнім світом. Від того, які встановлюються стосунки між медичною сестрою і пацієнтом, від їхнього порозуміння нерідко залежить результат лікування захворювання.

Мета медсестринського процесу не тільки в поліпшенні стану пацієнта та в його одужанні, а і в сприянні максимально незалежному від оточуючих людей житті.

Обов’язкова умова медсестринського процесу – активна участь пацієнта і його сім'ї в плануванні і забезпеченні догляду.

Сестринський процес складається з 5 етапів:

I. Сестринське обстеження пацієнта.

II. Інтерпретація (роз’яснення) одержаних даних, виявлення проблем пацієнта та формулювання медсестринського діагнозу.

3. Планування медсестринської допомоги пацієнту, спрямованої на задовільнення його потреб.

4. Виконання плану необхідних сестринських втручань, тобто реалізація плану догляду.

5. Оцінка отриманих результатів із їхньою корекцією в разі потреби.

І етап. Сестринське обстеження пацієнта.

Мета етапу: визначити потреби людини або сім’ї в медсестринському догляді а також їхньої можливості надання самодопомоги.

Етап містить в собі збирання необхідної інформації про пацієнта та аналіз цієї інформації.

Методи дослідження пацієнта з метою збирання інформації бувають:

• суб’єктивними;

• об’єктивними;

• додатковими.

Суб’єктивний метод дослідження – це бесіда (інтерв’ю) з пацієнтом, завдяки якій медсестра дізнається про самопочуття пацієнта, про його потреби, біографічні дані, історію захворювання (анамнез), тощо.

Джерелом інформації суб'єктивного характеру є також члени сім'ї пацієнта, колеги по роботі, друзі, випадкові перехожі, якщо був нещасний випадок, тощо. Думка оточуючих особливо важлива, якщо пацієнт у безсвідомому стані, неадекватний, або дитина.

Суб'єктивні дані включають почуття і емоції.

1. Об'єктивна інформація - дані, які отримані в результаті спостережень і обстежень, проведених медичною сестрою: огляд, спостереження за виразом обличчя, вимірювання артеріального тиску, пульсу, частоти дихання, температури, тощо.

Медсестра оцінює не тільки фізичний стан пацієнта, а і психічний: чи адекватна у нього поведінка, чи нема різкої зміни настрою без причин.

Додатковим джерелом інформації можуть бути дані лабораторного, рентгенологічного та інструментального обстежень.

Проводячи дослідження пацієнта, медсестрі належить ув’язати:

• стан його здоров’я з урахуванням кожної потреби;

• що пацієнт може зробити сам і яка допомога (від медперсоналу, родини, друзів) потрібна йому для задоволення кожної потреби;

• соціальні проблеми.

При збиранні даних необхідно враховувати модель сестринської справи, яка прийнята в конкретній країні. Враховуючи рекомендації ВООЗ, в Україні прийнята модель В.Хендерсон, за якою мета сестринської справи – допомогти людині задовольнити її 10 фундаментальних потреб:

1. нормально дихати;

2. вживати адекватну кількість їжі та рідини;

3. виділяти з організму продукти життєдіяльності;

4. рухатися і підтримувати потрібне положення тіла;

5. спати;

(Це 1-ий рівень за пірамідою А.Маслоу).

6. самостійно одягатися й роздягатися, обирати одяг і дотримуватись правил особистої гігієни;

7. підтримувати нормальну температуру тіла;

8. підтримувати безпеку навколишнього середовища (дбати про власну безпеку і не створювати небезпеки для оточуючих);

(Це 2-ий рівень за пірамідою А.Маслоу).

9. спілкуватися;

10. працювати та відпочивати.

(Це 3-ій рівень за пірамідою А.Маслоу).

Результат І етапу сестринського процесу у великій мірі залежить від вміння медсестри спілкуватися з пацієнтом та його родичами. Треба вчитись знайти спільну мову, контакт з пацієнтом, розговорити його, підібрати для цього потрібний час і місце; дотримуватись конфіденційності.

Кінцевим результатом І етапу сестринського процесу є документування отриманої інформації та створення бази даних про пацієнта. Зібрана інформація записується в сестринську історію хвороби (здоров’я) пацієнта за визначеною формою. Це документ самостійної професіональної діяльності медсестри в межах її компетентності.