2. Фактори, що обумовлюють виникнення та розвиток кризових явищ

При розгляданні другого питання «Фактори, що обумовлюють виникнення та розвиток кризових явищ» магістрантам слід звернути увагу на те, що знання факторів (причин) кризи є необхідною передумовою для виявлення потенційних проблем та їх локалізації, перш ніж ситуація стане катастрофічною. За основною класифікацією кризових факторів вони поділяться на наступні:

1. Залежно від місця виникнення кризових факторів:

• внутрішні, виникнення та інтенсивність прояву яких залежить від діяльності підприємства, провокується певним рішеннями, подіями або внутрішнім станом системи. Внутрішні фактори пов’язані з ризикованою стратегією маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва, не­досконалістю управління, інноваційною й інвестиційною політикою;

• зовнішні, виникнення та інтенсивність прояву яких не залежить від діяльності підприємства, обумовлюється станом зовнішнього оточення. Вони пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку чи навіть розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситу­ацією в країні.

2) Залежно від наслідків прояву окремих факторів:

• загальні кризові фактори, дія яких призводить до погіршення загальних умов здійснення підприємницької діяльності;

• специфічні кризові фактори, дія яких погіршує перспективи діяльності підприємств окремого профілю діяльності;

• індивідуальні кризові фактори, дія яких безпосередньо спричиняє виникнення ситуації банкрутства конкретного підприємства.

3. Залежно від ступеня впливу в межах кожної групи можуть бути визначені основні та другорядні кризових явищ та ситуації банкрутства.

4. Залежно від ступеня взаємообумовленості – незалежні та похідні кризові фактори. Незалежні фактори визначаються певними подіями або тенденціями, похідні – є їх наслідком у результаті дії причинно – наслідкового зв’язку.

5. Залежно від часу дії – постійні та тимчасові кризові фактори. Постійні фактори визначають загальний рівень загрози появи кризових явищ, тимчасові – посилюють цей рівень внаслідок тих чи інших подій.

6. Залежно від підходу до визначення – потенційні та фактичні кризові фактори. Перелік потенційних кризових факторів визначається сутністю явищ та процесів, що обумовлюють імовірність виникнення ознак кризи та неплатоспроможність підприємства фактичні – є результатом дослідження процесу розвитку кризи конкретного підприємства, що визначні в перебігу проведення спеціального дослідження.

Зовнішні кризові фактори. Серед них виділяють наступні кризові фактори:

Міжнародні кризові фактори обумовлюються ситуацією поза межами країни, станом та тенденціями світової економіки.

1. загальноекономічні;

2. політичні;

3. пов’язані з діяльністю окремих іноземних партнерів;

Міжнародні кризові фактори мають найбільше значення для підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Вплив цієї групи факторів на їх діяльність є прямим, оскільки ці підприємства безпосередньо взаємодіють з іноземними суб’єктами господарювання. Водночас, оскільки Україна бере активну участь у міжнародній торгівлі та є імпортером багатьох стратегічних ресурсів масового споживання, усі підприємства опосередковано перебувають під впливом цих факторів, оскільки саме вони визначають ціни на важливі матеріально – сировинні ресурси. В умовах дефіцитності Державного бюджету та значного зовнішнього боргу міжнародні фактори значною мірою визначають і загальну ситуацію на фінансовому ринку України, а отже, рівень інфляції, стабільність національної валюти, кредитні ставки тощо, що також має суттєве значення для діяльності усіх без винятку підприємств України.

Національні фактори розвитку кризових явищ :

1. демографічні, дія яких визначає розмір і структуру потреб споживачів, а за відомих економічних передумов – його платоспроможний попит;

2. економічні, які характеризують стан розвитку економіки, її галузеву та територіальну структуру, насиченість ринку окремими товарами і інш.

3. політичні, що визначають стабільність та спрямованість внутрішньої політики ставлення держави до підприємницької діяльності;

4. соціальні, що виявляються у звичках та нормах споживання, віддані переваги одним товарам та негативному ставленню до інших;

5. науково – технічні, дія яких пов’язана із впровадженням досягнень науки й техніки, визначає конкурентоспроможність окремих товарів, тривалість життєвого циклу окремих виробництв тощо;

6. природні, які визначають кон’юнктуру ринку сировинних та сільсько-гоподарських ресурсів обсяги розвитку натурального споживання населення;

7. інші фактори (екологічні, криміногенні стихійні лиха і т. інш.)

Економічні фактори:

• загально – економічні, що визначають загальні умови функціонування підприємств, а отже й результати господарської діяльності,

• ринкові фактори, пов’язані з негативними для даного підприємства тенденціями розвитку окремих ринків, з якими взаємодіє підприємство в процесі своєї діяльності.

Ринкові фактори:

1. види ринків, з якими взаємодіє підприємство (фактори що визначають кон’юнктуру ринку);

2. чинники, що визначають кон’юнктуру окремих ринків (фактори попиту, пропозиції тощо);

Виникнення кризи може бути зумовлено погіршенням кон’юнктури ринків, з якими взаємодіє підприємство як покупець відповідних ресурсів. Зовнішнім проявом негативних змін кон’юнктури ринків є зростання цін, зниження пропозиції та погіршення умов доступу до окремих видів ресурсів. Зростання цін на ресурси, як правило обумовлюється індивідуальним або сумісним впливом таких факторів, як зростання попиту, зниження пропозиції, посилення державного регулювання.

Найважливіше значення для поглиблення кризи має також погіршення кон’юнктури ринку, на якому підприємство є продавцем своєї продукції, проявом чого є зниження цін на продукцію; збільшення обсягів товарної пропозиції, поява товарів – замінників з кращими споживчими якостями; зростання конкурентної боротьби на відповідному регіональному сегменті ринку.

Внутрішні кризові фактори.

1. погане керівництво;

2. недостатній контроль;

3. дисбаланс дій (тобто недостатність власного капіталу, надмірна залежність від кредитних ресурсів, можлива втрата контролю над частиною бізнесу, висока кредиторська заборгованість, високий рівень витрат на одиницю обороту, неефективна структура витрат, завеликі темпи розширення бізнесу при неспроможності фінансувати себе (високе залучення позикового капіталу), здійснення великих інвестиційних проектів (при загрозі втрати всього власного капіталу підприємства), отримання значних форс мажорних збитків, які зумовлюють одночасну втрату великого обсягу власного капіталу.

4. залежно від джерела формування грошового потоку пов’язані з :

   • операційною діяльністю (неефективний маркетинг, неефективна структура поточних витрат)

   • інвестиційною діяльністю (неефективна фінансова стратегія, структура активів, надмірна частка позикового капіталу)

5. залежно від виду ресурсів ( тобто незадовільне використання технічних ресурсів(основних фондів паливно – енергетичних), технологічних ресурсів (використання застарілих технологій), трудових ресурсів (низька якість кадрового складу, дефіцит, плинність кадрів), інформаційних ресурсів (незадовільний стан системи інформаційного забезпечення і інш.), організаційних ресурсів(незадовільний стан організаційної структури управління, стилю та засобів управління), фінансових ресурсів, просторових ресурсів (неможливість територіальної диверсифікації, зміни району збуту), товарних ресурсів (невідповідність товарних запасів попиту споживачів, неспроможність закупівлі товарів і т. інш.)

6. залежно від функціонального спрямування менеджменту фактори можуть бути обумовлені станом:

   • загального менеджменту (невідповідність сучасним вимогам загальних принципів управління, відсутність стратегічного підходу);

   • операційного менеджменту (не оптимальність виробничої програми, збитковість випуску окремих видів активів, неефективність формування власного капіталу);

   • фінансового менеджменту (неефективне управління формуванням та використанням окремих видів активів, високий рівень фінансового ризику);

   • маркетингу (неефективність товарної, цінової, збутової та комунікаційної політики, незадовільне вивчення та прогнозування попиту);

   • інвестиційного менеджменту (неефективний відбір та реалізація інвестиційних проектів, незбалансованість інвестиційних потреб та можливостей).

Характер дії факторів.

Розгортання кризи є результатом спільної й водночас негативної дії обох факторів, частка пливу яких може бути різною. Для України та країн СНД, зовнішні фактори є більш вагомими, якщо не переважними. Значущість впливу окремих внутрішніх та зовнішніх факторів у часі не є константою, вона суттєво змінюється залежно від стадії життєвого циклу конкурентної переваги, на якій знаходиться певне підприємство. На кожному етапі загальноприйнятої періодизації життєвого циклу конкурентної переваги діє індивідуальна система внутрішніх та зовнішніх факторів, кожен має дестабілізуючу силу.

Фактори кризи діють не ізольовано, а системно, що посилює негативні наслідки дії окремо взятого фактора. За наявності достатнього рівня надійності усього економічного механізму підприємство протистоїть поглибленню кризи. Однак комбінація причин, взаємно посилюючи їхній вплив на ситуацію, а також ефект «доміно», що виникає, підривають життєздатність підприємства і призводять до катастрофічних наслідків. Дія кожного кризового фактора обумовлює певні причинно – наслідкові зв’язки, вивчення та формалізація процесу розгортання кризи.