Тема 9. Організація контролю за перебігом реалізації антикризової програми підприємства

1. Сутність, задачі та принципи контролю в антикризовому управлінні

2. Форми та види контролю в антикризовому управлінні

3. Організація контролю за станом реалізації антикризової програми

1. Сутність, задачі та принципи контролю в антикризовому управлінні

Вивчення першого питання “Сутність, задачі та принципи контролю в антикризовому управлінні” повинно починатися з того, що серйозним попередженням прийдешнього неблагополуччя пiдприємства може бути негативна реакцiя партнерiв з бiзнесу, постачальникiв, кредиторiв, банкiв, споживачiв продукцiї: на ті чи iншi заходи, проведенi органiзацiєю, i їхні пропозицiї. У цьому значеннi показовими є всiлякi реорганiзацiї пiдприємства (органiзацiйнi, структурні, вiдкриття та закриття пiдроздiлiв, фiлiй, дочiрнiх фiрм, їхнє злиття), часта i необrpунтована змiна постачальникiв, вихiд на нові ринки, ризикована закупiвля сировини i матерiалiв й iншi змiни i його стратегії. Iншою iстотною ознакою, також контрольованою кредиторами, є змiна в структypi керiвництва й атмосферi, що панує у верхніх рiвнях управлiння. Крах органiзацiй, фiрм чи пiдприємств, як правило, починасться з конфлiктiв у вищому керiвництвi

Ознаки прийдешньої кризової ситуацiї включають також характер змiн фiнансових показникiв дiяльностi пiдприємства, своєчаснiсть i якicть подання фiнансової звiтностi i проведення аудиторських перевiрок. Предметом ретельного спостереження тут є:

- затримки з наданням бухгалтерської звiтностi i її якiсть, що може свiдчити або про свідомі дії, або про низький рiвень квалiфiкацiї персоналу. У всякому разi, i те й iнше може говорити фахiвцю про неефективнiсть фiнансового управлiння;

- змiни в статтях бухгалтерського балансу з боку пасивiв i активiв i порушення певної їхньої пропорцiйностi;

- збiльшення чи зменшення матерiальних запасiв, що може свiдчити або про зацiкавленiсть, або про можливу нездатнicть пiдприємства виконати свої зобов'язання з постачання;

- збiльшення заборгованостi пiдприємства постачальникам i кредиторам;

- зменшення доходiв пiдприємства i падiння його прибутковості, знецiнення його акцiй, встановлення нереальних (високих чи низьких) цiн на свою продукцiю i т.д.

Ознаками, що насторожують, є також позачерговi перевiрки пiдприємства, обмеження його комерцiйної дiяльностi органами влади, скасування i вилучення лiцензiї i т.д.

Основним завданням менеджера в кризовiй ситуацiї є недопущення чи по м'якшення шоку Biд кризи, етапу адаптацiї до кризи, що наступила, прогнозування її розвитку i всіляке її скорочення, швидкi рiшучi i результативнi дiї з вiдновлення втрачених позицiй.

Особливе мiсце в дiяльностi менеджера займає проблема управлiння кризовими ситуацiями, розв'язання якої дозволяє уникати непередбачених тенденцiй i знижувати негативнi наслiдки. В умовах ринку при розвитку конкуренцiї i виникненнi непередбачених ситуацiй нiякi види дiяльностi пiдприємства не обходяться без проблем. Одна з основних цiлей менеджменту полягає в тому, щоб мiнiмiзувати кiлькicть таких проблем шляхом вибору вiдповiдних форм, методiв i засобiв управлiння, що дозволяють одержувати певнi гарантiї вiд ймовiрних помилок i прорахункiв.

Кризовi ситуацiї, що виникли в результатi вiдсутностi вiдповiдних профiлактичних заходiв, можуть привести до надмiрного розбалансування економiки пiдприємства i нездатностi продовження фiнансового забезпечення виробничого процесу, що квaлiфiкується як банкрутство пiдприємства. Подолання цього стану вимагає застосування спецiальних заходiв (процедур) або припинення дiяльностi даного пiдприємства i його лiквiдацiї.

Головним завданням управлiння пiдприємством є оцiнка i дiагностика фiнансового стану пiдприємства, контроль i своєчасне запобiгання кризових ситуацiй, що наближаються.

Оцiнка i дiагностика кризових ситуацiй складається з декiлькох етапiв:

• Аналіз фінансового стану підприємства;

• Прогноз розвитку ринкової ситуації;

• Виявлення ознак прийдешнього неблагополуччя фiрми;

• Своєчасне виявлення причин i основних факторiв, що сприяють розвитку кризових ситуацій.

Дiагностика проблеми - перший крок на шляху її вирiшення чи локалізації. Діагноз проблеми i прогнозування можливого розвитку кризової ситуації в ряді випадків стає процедурою в кiлька кроків iз прийняттям промiжних рiшень.

Зрозумiло, що всякому дослiдженню передує деяка невизначена ситуацiя. Існує сумнів, непевнiсть, неяснiсть. Той, хто вирiшує завдання, знаходиться в ситуацiї, у якiй він має якусь неясну мету, хоче чогось досягти чи задовольнити якусь потребу i відчуває сумнів щодо того, як домогтися бажаного. Замiшання є функцiя вiд ситуацiї i вiд самого дослiдження.

Виникає питания, що робити? "Побачити, що ситуацiя вимагає дослiдження, с початковий крок у дослiдженнi".

Можна також. сказати, що дослiдження починається, коли iндивiд розглядає стан справ, щоб визначити можливi результати, тобто, коли передбачаються наслiдки.

Визнання проблематичної ситуацiї просуває розв'язання завдання не дуже далеко. Правда, завдання, що ранiше не враховувалося, не можна сформулювати точно, поки не знайдена вiдповiдь (шкiльнi вчителi можуть формулювати завдання з такою точнiстю лише тому, що заздалегiдь знають вiдповiдi). Проте, завжди варто шукати хоча б спробу формулювання, тому що саме це формулювання може мicтити в собi шуканi рiшення. Справа в тім, що жодна проблематична ситуацiя не є зовсiм невизначеною, зовсiм неясною чи зовсiм темною. Деякi аспекти завжди цiннi i визначенi. Виходить, перший крок полягає в розвiдцi таких елементiв ситуацiї, що є визначеними.

Таких визначенностей в нашому (загальному) випадку є три.

Перша може бути закладена на paннix стадiях виробничої дiяльностi i допускає три варiанти:

- запобiгання причин;

- запобiгання ситуацiй;

- пом'якшення наслiдкiв.

Запобiгання причин має на увазi недопущення дiй чи процесiв, що являють пряму загрозу життю i здоров'ю населення. Друга складова допускає, що причини усунути неможливо, тому управлiння не повинне допустити втрати контролю, появи ланцюжка дiй, що ведуть до надзвичайних ситуацiй. Третя лiнiя орієнтована на максимальне ослаблення наслiдкiв ситуації, яку не вдалося запобiгти.

Кожна з трьох лiнiй поведiнки не виключає iнших. Необхiдне їхнє спiльне використання.

Друга визначенiсть вказує на мicце появи ситуацiй, а значить на постановку майбутнiх цiлей з рiзних видiв менеджменту, точнiше, видiв плану - стратегiчного, iнновацiйного, тактичного(виробничого). І, нарештi, третя визначенiсть, що дає можливiсть"зачепитися", "схопитися" за дану проблему (проблему цiлепередбачення), - це розгляд прояву проблемної ситуацiї як хвороби пiдприємства.

Є ще один елемент визначеностi, вiрнiше, повинен бути обов'язково - це час. Час, яким володiє керiвник для виходу з проблемної ситуацiї, i час, за який ця ситуацiя припиняє бути такою, тобто лiквiдується.

Взагaлi, варто помiтити, що визначення тимчасового ресурсу, необхiдного для розв'язання управлiнської ситуацiї, має найважливiше значення: вчасно нерозпiзнана i невирiшена проблема переходить у розряд багатомiрних, тобто стає, принаймнi, формально, складнiшою.

Вiд чого ж залежить час iснування ситуацiї i з чого складається часовий ресурс, необхiдний для вирiшення проблеми?

Перiод iснування поточних i оперативних ситуацiй, тобто пов'язаних з функцiонуванням виробничого менеджменту, визначається, насамперед, виробничим циклом одержання продукту.

Час icнування ситуацiй, пов'язаних зi стратегiчним чи iнновацiйним розвитком пiдприємства, у значнiй міpi, залежить вiд того перiоду, на протязi якого зберiгається суспiльна потреба в продуктi (чи його властивостях), виробленому даною фiрмою.

Дуже важливою обставиною є перiод виникнення ситуацiї, вiд якої залежить i тип, i вид ситуацiйної мети з виходу фiрми чи її пiдроздiлy з проблемної ситуацiї. Iнакше, мета, мабуть, буде зовciм неоднаковою, якщо проблемна ситуацiя виникла на початку шляху чи наприкiнцi його з досягнення планової функцiональної мети підприємства.

Існує важливий принцип творчого з'ясування завдання: кiлькiсть можливих рiшень зростає разом зi спiльнicтю i широтою формулювання й зменшується з ростом обмежень i заборон у нiй. І ще дiє два немаловажних принципи, що нiяк не зашкодить знати менеджеру. Це:

• не iснує закiнченої теорії, що вчила б нас вибирати мету;

• важливiше вибрати "правильну" мету, нiж "правильну" систему.

Вибрати не ту мету, виходить, вирiшити не те завдання. Вибрати не ту систему - значить просто вибрати неоптимальну систему.

На жаль, мету (чи систему цiнностей) не можна вибирати незалежно вiд засобiв. Цiннiсть засобу залежить вiд його причинного зв'язку з метою. Цiль цiнується або через те, що вона має свою внутрiшню цiннicть, або через те, що вона є засiб до бiльш високої мети. Як цiль системної розробки часто вказується низька вapтicть, але грошi, її вимiрник, рідко мають внутрiшню дiннicть. у цьому випадку низька вартість служить засобом якоїсь бiльш загальної мети, наприклад такої, як виживання компанiї.

Будь-який вид аналiтичної дiяльностi повинен мати свою логіку, будуватися за принципом - вiд загального до часткового.

Тому попереднiй етап (комплекс завдань) параметричного анaлiзу - експрес-дiагностика фiнанової заможностi - повинен, очевидно, починатися з огляду основних показникiв (парамeтpiв) дiяльностi пiдприємства.

Виходячи з цього принципу, може бути рекомендований ряд напрямкiв (методів, прийомiв) експрес-дiагностики фiнансового стану: .

• попереднiй огляд економiчного i фiнансового стану пiдприємства;

• виявлення "хворих" i "симптоматичних" статей балансу;

• аналiз причин рiзких коливань структури майна сумiжних звiтних перiодiв (попереднiй i звiтний роки, квартал, мiсяць) i балансових сум з окремих статей;

• дотримання балансових пропорцiй, критичних показникiв в оцiнцi можливого банкрутства, попередня класифiкацiя пiдприємства за ознаками фiнансової стiйкостi.

Вiдповiдi на цi й iншi подiбнi питання можна одержати при аналiзi даних, що мiстяться в офiцiйнiй бухгалтерськiй звiтностi i пояснювальнiй записцi до неї, причому додатковi аналiтичнi розрахунки тут не будуть потрiбнi. Результативнiсть i перспективнiсть дiяльноcтi можуть бути узагальнено оцiненi за даними аналiзу динамiки прибутку, а також з порiвняльного аналiзу темпiв росту обсягiв засобiв i виробництва пiдприємства.

Негативну рiзницю мiж доходами i витратами за укрупненою номенклатурою статей можна простежити в "Звiтi про фiнансовi результати". Бiльш детально причини збитковостi можна проанaлiзувати за даними бухгалтерського облiку. Так, елементом статтi "кредиторська заборгованicть" є заборгованicть постачальникам i пiдрядчикам. Наявнicть такої простроченої заборгованостi свiдчить про серйознi фiнансовi труднощi пiдприємства.

Наявнiсть сум по рядках "Кредити i позики, не погашенi в термін" означають, що до моменту складання балансу підприємство не змогло розрахуватися з наданими йому кредитами, варто оцiнювати в динамiцi. Якщо сума за цими статтями присутня в балансi декiлькох звiтних перiодiв, це говорить про хронiчно незадовiльну роботу пiдприємства. Якщо в попереднiх балансах цi суми були вiдсутнi, необхiдно з'ясувати причини виникнення прострочених заборгованостей, оцiнити можливi наслiдки i вжити адекватних заходiв до їхнього усунення.

До другої, симптоматичного характеру групи, передбачається вiднести cтaттi, безпосередньо представленi в балансi, або елементи статей, що можуть бути видiленi за допомогою аналiтичних розшифровок. Про певнi недолiки в роботi пiдприємства можна також судити з деяких несприятливих спiввiдношень мiж окремими статтями балансу.

Одною з явних ознак погiршення фiнансової заможностi можуть бути змiни в статтях як з боку активу, так i пасиву, збiльшення чи зменшення балансових сум, взагaлi, рiзкi змiни структури балансу. Наприклад, безумовно негативною ознакою є зменшення коштiв на розрахункових рахунках фiрми. Однак i рiзке збiльшення коштiв так само свiдчить про несприятливi тенденцiї, тому що може вказувати на його неефективну iнвестицiйну програму.

Тривожною ознакою є пiдвищення відносної частки дебiторської заборгованостi в активах фiрми, тобто боргiв покупцiв, збiльшення термінів цiєї заборгованоcтi. Це означає, що, або фiрма проводить нерозумну полiтику комерцiйного кредиту стосовно своїх замовникiв, або caмi замовники неплатоспроможнi.

Для оцiнки тенденцiй симптоматичною ознакою є данi про запаси сировини i матерiалiв, готової продукцiї, зв'язування засобiв у незавершеному виробництвi. І в цьому випадку звертає на себе увагу не тiльки рiзке збiльшення запасiв, що нерiдко означає затоварення, але i рiзке їхнє зниження, що свiдчить, як правило, про збої, неритмiчнiсть i нерiвномiрнicть виробництва i постачання, якi мають в результатi невиконання зобов'язань iз взаємних постачань.

Найбiльш контрольованим параметром неплатоспроможностi є тенденцiї в змiнi показникiв лiквiдностi фiрми, тобто здатностi виконати yci свої поточнi зобов'язання. Причиною для додаткового, бiльш заглибленого аналiзу i вiдповiдних оперативних антикризових заходiв повинно бути не тiльки зниження показникiв лiквiдностi, але й їхнє рiзке пiдвищення.

3 боку пасиву балансу тривожними симптомами неплатоспроможностi можуть бути збiльшення заборгованостi фiрми своїм постачальникам i кредиторам, старiння кредиторських розрахунків, явна замiна дебiторської заборгованостi кредиторською.

Зрозумiло, не вci необхiднi показники можуть бути визначенi за даними бухгалтерської звiтностi. Але якщо в рамках експрес-дiагностики фiнансового стану пiдприємства є можливiсть використовувати додаткову iнформацiю з деяких їxнix показникiв, якiсть (рiвень, повнота i вiрогiднiсть) аналiзу й обфунтованiсть його висновкiв i прогнозу тiльки пiдвищиться.

Методи прогнозування повиннi забезпечувати можливiсть передбачення розвитку проблемних ситуацiй. Важливiсть цього кроку в циклi управлiння розумiється тим, що він є, фактично, другим пiсля iдентифiкацiї ситуацiї кроком у вирiшеннi ситуацiйних завдань управлiння.

Дiйсно, розпiзнавши ситуацiю, визначивши причину i джерела її виникнення, необхiдно вiдповiсти на запитання: як далi вона може розвиватися, до яких наслiдкiв може привести? Це має істотнє значення для прийняття рiшення на кожнiм етапi процесу ситуацiйного управлiння.

Найпростiшим рiзновидом прогнозування є рiзнi експертнi методи, застосовуванi в ситуацiйному управлiннi, це проведення традицiйних нарад з аналiзу яких-небудь проблем.

Рiзновидом бiльш складних методiв проведення таких нарад є "мозковий штурм", реалiзований за допомогою спецiальних експертних груп. Метод Дельфи - багатоетапна експертна процедура, що, спрощено може бути представлена як iтерацiйне застосування методу "мозкового штурму". Метод Дельфи дозволяє виключити вплив суб'єктивних факторiв негативного характеру, що неминуче виявляються при взаємодiї груп експертiв, i в такий спосiб одержати погоджену групову оцiнку параметрiв проблеми, що розвивається.

Недолiком методу Дельфи, так само, як i ряду iнших евристичних методiв, є труднощi, а часом i неможливiсть подiлу етапiвструктурної оцiнки ситуацiї i кiлькiсної оцiнки її параметрiв. Це утрудняє використання даного методу в розв'язаннi завдань ситуацiйного управлiння, що характеризуються складною структурою i рiзноманiтними зв'язками ситуацiї, що розвивається.

Плiдним пiдходом, застосовуваним при структуризацiї, як самої ситуацiї, так i варіантів її розвитку i розмiщення, є морфологiчний анaлiз Цвекки. Цей пiдхiд дозволяє здiйснювати систематичне перерахування вcix можливих комбiнацiй структурних компонентiв проблеми, що є гарною основою для написания сценаріїв розвитку ситуацiй.

Перспективним методом формування прогнозованих моделей складних ситуацiй i моделей, їхнього розв'язання є метод "дерева цiлей" , що дозволяє давати наступну кiлькiсну оцiнку параметрів структурних компонентiв ситуації. Найбiльш вiдомою концепцiєю методу "дерева цiлей" є метод ПАТТЕРН.

Бiльшiсть пiдходiв, пов'язаних з побудовою "дерева цiлей", не мicтить процедур чи принципiв, що забезпечують побудову "дерев" . Побудова "дерев цiлей" зосереджує увагу на тих подiях, що повиннi здiйснюватися для настання бажаної, кiнцевої подiї, тобто етапу розв'язку ситуацiй. При вcix достоїнствах цього методу варто помiтити, що, акцентуючи увагу на кiнцевiй мeтi реалізації процедури ситуацiйного управлiння, він не вiдображає тi причини i проблеми, що є джерелами виникнення ситуацiй чи перешкоджають їх розв'язку. Не враховуються структурні горизонтальнi i вертикальнi зв'язки управлiння, необхiднi як для прогнозування ситуацiй, так i для вироблення рiшень.

У цьому зв'язку доцiльним є використання деяких методів терії надiйностi, застосовуваних для прогнозування вiдмовлень складних систем. Необхiднiсть прогнозування вiдмовлень зажадала розробки адекватних методiв, що враховують як структурний аспект системи, так i можливiсть вiдмовлень її елементiв у процесi функцiонування.

3 появою кризової ситуацiї виникає потреба спрогнозувати xiд її розвитку (глибину i тривaлiсть), виконати прогноз витрат i результатiв, тобто виявити доцiльнiсть i спрямованiсть заходiв для лiквiдацiї явних погроз безпеки iснунання фiрми. При ухваленнi рiшення з виходу з даної ситуацiї є дуже важливим спрогнозувати можливiсть досягнення нової мети, виконання знову встановлених стандартiв i виявити тi наслiдки (економiчного, полiтичного, екологiчного характеру), що очiкують фiрму пiсля виходу її з кризи.