Тема 5. Діагностика наслідків виникнення ситуації банкрутства

1. Фінансові наслідки виникнення ситуації банкрутства, сутність і процедура визначення. Оцінка фінансових наслідків виникнення ситуації банкрутства.

2. Особливості оцінки ліквідаційної вартості підприємства в процесі діагностики наслідків ситуації банкрутства.

1. Фінансові наслідки виникнення ситуації банкрутства, сутність і процедура визначення. Оцінка фінансових наслідків виникнення ситуації банкрутства

При вивченні першого питання “Фінансові наслідки виникнення ситуації банкрутства, сутність і процедура визначення. Оцінка фінансових наслідків виникнення ситуації банкрутства” магістранти повинні звернути увагу на те, що під банкрутством розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності (підприємства) задовольнити у встановлений строк пред'явлені йому з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом і позабюджетними фондами.

Процедура банкрутства являє собою сукупність формалізованих факторів, що включають виявлення ознак банкрутства, розгляд справ про банкрутство в арбітражному суді, вибір і проведення конкретних заходів у рамках справ про банкрутство, задоволення вимог кредиторів, завершення справ про банкрутство.

В Україні процедура банкрутства була закріплена в Законі України "Про банкрутство" (1992р.) До 1996р. справами банкрутства займалася Міжвідомча Комісія зі справ санації і банкрутства. Наприкінці 1996р. Ця Комісія була ліквідована і в даний час цими питаннями займається Агентство по запобіганню банкрутства підприємств. У червні 1999р. була прийнята нова редакція Закону «Про банкрутство» - «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом».

Підставою для визнання підприємства банкрутом є рішення арбітражного суду; для порушення судової справи про банкрутство необхідні заява або кого-небудь із кредиторів, або самого підприємства - боржника, або прокурора.

Справа про банкрутство розглядається в арбітражному суді протягом 3 місяців після подачі заяви.

За результатами розгляду справи арбітражний суд виносить одне з рішень:

а) про відмовлення у визнанні боржника банкрутом;

б) визначення про введення зовнішнього управління;

в) про визнання боржника банкрутом;

г) визначення про припинення виробництва в справі про банкрутство.

Арбітражний суд визнає боржника банкрутом у випадку відсутності пропозицій по проведенню санації або незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника. Про визнання боржника банкрутом арбітражний суд приймає постанову.

З моменту визнання боржника банкрутом припиняється підприємницька діяльність боржника. Вступає в дію процедура банкрутства. У відповідності зі ст.1 Закону від 1999 р. арбітражний керуючий - це фізична особа, призначувана господарським судом для проведення процедур банкрутства. Така особа виступає в трьох якостях: розпорядник майна, керуючий санацією і ліквідатор.

2. Особливості оцінки ліквідаційної вартості підприємства в процесі діагностики наслідків ситуації банкрутства

При вивченні другого питання “Особливості оцінки ліквідаційної вартості підприємства в процесі діагностики наслідків ситуації банкрутства” магістрантам слід звернути увагу на те, що усі методи, використовувані при оцінці вартості, розділяють на три групи: витратний, порівняльний і на основі доходів. Кожний з них дозволяє підкреслити визначені характеристики об'єкта оцінки і припускає використання специфічних методів і принципів.

Витратний метод заснований на принципі заміщення, найкращого і найбільш ефективного використання, збалансованості, економічної величини й економічного поділу. Відмітною рисою даного підходу є одноразовий характер, тому що при його використанні враховуються лише витрати на створення підприємства, понесені до нинішнього моменту.

Методом чистих активів ринкова вартість визначається як різниця між сумами ринковою вартістю всіх активів підприємства і його зобов'язань.

Метод оцінки вартості на базі чистих активів дає кращі результати при оцінці підприємства:

• що володіє значними матеріальними і фінансовими активами;

• у випадку неможливості досить точного визначення прибутку або грошового потоку підприємства в майбутньому.

Ліквідаційна вартість підприємства являє собою різниця між сумарною вартістю всіх активів підприємства і витратами на його ліквідацію.

Метод ліквідаційної вартості варто використовувати при оцінці підприємства, якому загрожує банкрутство.

Порівняльний підхід особливо ефективний у випадку існування активного ринку порівнянних об'єктів власності. Точність оцінки залежить від якості зібраних даних, тому що, застосовуючи даний підхід, оцінювач повинний зібрати достовірну інформацію про недавні продажі порівнянних об'єктів. Ці дані включають фізичні характеристики, час продажу, місце розташування, умови продажу і фінансування. Дієвість такого підходу знижується, якщо угод було мале і моменти їхнього здійснення й оцінки розділяє тривалий період, якщо ринок знаходиться в аномальному стані, тому що швидкі зміни на ринку приводять до перекручування показників.

Порівняльний підхід заснований на застосуванні принципу заміщення. Для порівняння вибираються конкуруючі з оцінюваним бізнесом суб'єкти господарювання. Звичайно між ними існують розходження, тому варто провести відповідне коректування даних. В основу виправлень покладений принцип внеску.

При оцінці з позиції методу доходів акцент робиться на величині доходу як основному факторі, що визначає вартість об'єкта. Чим більше доход, що може одержувати підприємство, тим більше величина його ринкової вартості за інших рівних умов. При цьому важливе значення мають тривалість періоду одержання можливого доходу, ступінь і вид ризиків, що можуть супроводжувати даний процес. В основі цього підходу лежить визначення поточної вартості майбутніх доходів, що виникнуть у результаті використання власності і можливого її продажу (реверсії).

Відповідно до методу капіталізації ринкова вартість бізнесу визначається за формулою:

V=D/R (5.1)

де D - чистий доход бізнесу за рік;

R - коефіцієнт капіталізації.

Метод капіталізації доходів доцільно використовувати за умови, якщо:

• майбутні доходи будуть дорівнюють поточним доходам або ж темпи росту будуть помірними і передбачуваними;

• доходи являють собою досить значні позитивні величини, тобто бізнес буде стабільно існувати.

Метод дисконтування грошових потоків заснований на прогнозуванні величини потоків від даного підприємства, що потім дисконтуються по ставці дисконту, що відповідає ставці доходу, що рекомендується інвестором:

V= ∑ⁿ t =1Грошові потоки в році t / (1 + k)^t (5.2)

де V - поточна вартість підприємства;

k - ставка дисконтування;

n - прогнозний період, протягом якого підприємство буде приносити доход аж до моменту реверсії.

Використання даного методу доцільно за умови, якщо:

• майбутні грошові потоки будуть істотно відрізнятися від поточних у зв'язку з дією таких факторів, як очікувані зміни в умовах і структурі бізнесу;

• прогнозовані грошові потоки підприємства є значними позитивними величинами, і їхній обґрунтовано можна оцінювати;

• чистий грошовий потік підприємства в останній рік прогнозного періоду (можливий продаж) буде значною позитивною величиною.

Метод дисконтованих грошових потоків має наступні переваги:

• заснований на очікуваних майбутніх доходах, а також на майбутніх очікуваних витратах, капітальних вкладеннях і т.д.;

• враховує ситуацію на ринку через ставку дисконту, а також ризик інвестицій, прояв якого можливо при досягненні прогнозних результатів;

• дозволяє врахувати економічне старіння підприємства шляхом порівняння величини ринкової вартості, отриманої методом вартості чистих активів, з величиною ринкової вартості, отриманої методом дисконтованих грошових потоків.

Хоча всі підходи ґрунтуються на даних, зібраних на тому самому ринку, кожний має справу з різними аспектами ринку. На ідеальному ринку розрахунки по всім трьох підходах повинні привести до однієї й тієї ж величині вартості. Однак більшість ринків недосконалі, пропозиція та попит на них не знаходяться в рівновазі, тобто потенційні користувачі можуть бути невірно інформовані, товаровиробники можуть бути неефективні. З цих і з ряду інших причин дані підходи можуть давати різні показники вартості.

Особливості оцінки ліквідаційної вартості підприємства.

Ситуація банкрутствам ліквідації підприємства є надзвичайною, і імовірність позитивного рішення проблеми неплатежів багато в чому визначається цінністю майна даного підприємства.

Ліквідаційна вартість являє собою чисту грошову суму, яку власник підприємства може одержати при ліквідації підприємства і роздільному розпродажу його активів.

Оцінка ліквідаційної вартості підприємства може вироблятися, коли:

• оцінюється частка власності, що складає контрольний пакет акцій або здатна ініціювати продаж активів підприємства;

• прибуток підприємства від виробничої діяльності невелика в порівнянні з вартістю його чистих активів;

• прийнято рішення про ліквідацію підприємства;

• підприємство знаходиться в стані банкрутства.

Розрізняють також ліквідаційну вартість припинення існування активів підприємства. У цьому випадку фонди підприємства не продаються, а списуються і знищуються, а на їхньому місці будується нове, прогресивне виробництво, що дає значний економічний або соціальний ефект. У даному випадку вартість ліквідованого підприємства являє собою негативну величину, тому що вимагає від його власника певних витрат на процедуру ліквідації.

При розрахунку ліквідаційної вартості (у випадку ліквідації підприємства) необхідно додати до скорегованої ринкової вартості підприємства витрати на його ліквідацію.

Вони включають комісійні ріелторів, оцінювачів і юристів, адміністративні витрати з підтримки роботи підприємства аж до завершення його ліквідації, вихідна допомога і виплати, витрати на перевезення проданих активів і ін.

При розрахунку ліквідаційної вартості виручена від продажу активів грошова сума, очищена від супутніх витрат, дисконтується по ставці, що враховує пов'язаний з цим продажем ризик.

Ліквідаційна вартість підприємства, реалізованого як ціле, звичайно менше, ніж сума виторгу, що може бути отримана від роздільного його розпродажу.

Оцінка ліквідаційної вартості підприємства в умовах банкрутства має ряд особливостей, що повинні враховуватися оцінювачем, замовником і іншими сторонами, зацікавленими в результатах оцінки. Цей вид оцінки відноситься до так названих активних видів, коли на основі отриманих результатів багатьма зацікавленими сторонами приймаються відповідні управлінські рішення. Результати пасивної оцінки використовуються для одержання інформації або для виконання чергової періодичної звітності (наприклад, переоцінка основних засобів підприємства).

До активних видів відносяться оцінки, пов'язані з конкретними угодами купівлі-продажу, страхування й ін. Тому ці види оцінки повинні бути аргументовані й обґрунтовані в більшому ступені, ніж пасивні види оцінки.

У ситуації банкрутства замовники і користувачі оцінки - це, як правило, різні суб'єкти. Користувачами оцінки в цьому випадку звичайно виступають треті сторони (кредитори, інвестори, судові органи), що цілком покладаються на результати оцінки при прийнятті управлінських рішень. У них немає постійного контакту з оцінювачем, і, не знаючи умов завдання на оцінку, вони можуть негативно інтерпретувати отримані результати оцінки.

Тому варто чітко знати необхідні оцінки ліквідаційної вартості, що складаються, підприємств:

• ціль оцінки;

• функція оцінки;

• вид вартості;

• опис майна підприємства;

• дата оцінки.

Ціль оцінки - це формулювання основної задачі, що повинна бути вирішена в результаті оцінки. Вона включає:

• вид оцінюваної вартості;

• вид оцінюваних майнових прав;

• повне найменування об'єкта оцінки, включаючи організаційно-правову форму підприємства і вид власності.

Функція оцінки - це сфера використання результатів даної оцінки або призначення оцінки. Вона вказує також на того, хто буде користуватися результатами оцінки. Наприклад: дана оцінка - незалежне оцінне судження, що буде прийнято до уваги зборами кредиторів при ухваленні рішення щодо найбільш ймовірної початкової ціни при продажі активів підприємства.

Визначення виду вартості, що підлягає оцінці, має важливе значення, тому що обумовлює вибір методу оцінки.

Важливо вказувати дату оцінки, тому що з часом вартість підприємства, особливо у випадку надзвичайних обставин, швидко міняється. Дата оцінки звичайно відповідає даті огляду майна підприємства експертом-оцінювачем.

У ситуації банкрутства і реорганізації підприємства професійні експерти-оцінювачі можуть робити аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства і рекомендувати варіанти виходу з кризи. Експерти-оцінювачі також можуть забезпечувати інформаційні й аналітичні потреби боржників, кредиторів, а також судів, що розглядають справи про банкрутство підприємств.

Ефективне антикризове управління приводить кінець кінцем до зміцнення позицій організації в галузі, підвищенню її конкурентоспроможності, підвищенню якості менеджменту. Проте це має місце тільки у тому випадку, якщо криза успішно подолана. Подолання кризи припускає нейтралізацію його негативних наслідків. Типовими з них є наступні.

Істотно підмочена репутація. Навіть якщо компанія успішно подолала кризу, її репутація в очах клієнтів, постачальників і інших груп громадськості може похитнути. Звичайно репутація буває зіпсована не тільки у компанії, але й у людей, які були відповідальні за прийняття важливих рішень під час кризи.

Зниження рівня довіри компанії, ступеню її надійності в очах клієнтів. Довіра і надійність є ключовими елементами репутації компанії. Створити, сформувати їх — складно, втратити — легко. Необхідно тривалий час для того, щоб довести співробітникам, клієнтам, продавцям та іншим групам громадськості, що компанія надійна, що їй можна довіряти, що вона незалежна. На жаль, якщо не управляти подібного роду кризами, то імідж компанії може бути зруйнований протягом декількох днів або навіть годин. А на відновлення втраченої в очах клієнтів довіри знадобляться роки і роки.

Втрата лояльності співробітників. Некерована криза небезпечна загрозою швидкої втрати лояльності і підтримки співробітників. Криза показує персоналу рівень підготовленості керівництва компанії, уміння (або невміння) управляти у складних ситуаціях. Під час кризи співробітники уважно спостерігають за діями своїх керівників та оцінюють їх.

Зниження обсягу продажів. Вихід з повномасштабної кризи і зіпсована репутація компанії завжди супроводжуються падінням обсягу продажів. Споживачів, швидше за все, у меншій мірі привертатимуть продукти і послуги такої компанії, і вони з легкістю переорієнтовуються на її конкурентів. Навіть якщо вони збережуть перевагу товарам або послугам компанії, у них може скластися упередження, що її керівництво дуже зайняте боротьбою з кризою і йому не до задоволення потреб клієнтів.

Падіння прибутку. Прибутки завжди падають, коли компанія стикається з кризою: неминуче зниження доходів і зростання витрат, оскільки антикризові заходи вимагають значного залучення додаткових ресурсів. Якщо кризову ситуацію не вдасться швидко узяти під контроль, падіння прибутку може її ускладнити. Така загроза часто вимагає запобіжних засобів.

Витрати, необхідні для мінімізації збитку від кризи. Ці витрати можуть включати залучення фахівців з антикризового управління або по зв'язках з громадськістю (паблік рілейшнз), які організують конференції, розсилають листи споживачам поштою, проводять відеоконференції, обдзвонюють по телефонах, організують спеціальні зустрічі із споживачами, використовують різні засоби зв'язку й т.інше.

Зниження рівня продуктивності праці персоналу. У час і після кризи рівень продуктивності праці колективу падає. Проте кризова ситуація може використовуватися і для мобілізації волі і зусиль співробітників, націлених на подолання кризи.

Зосередження основної уваги керівництва на шляхах виходу з кризи. Це необхідний елемент антикризового управління, проте треба мати на увазі, що неминуче зменшення уваги, часу і ресурсів, що направляються на інші види діяльності, що максимізують прибуток. Подолати цю трудність допомагає розуміння керівництвом того, що успішний бізнес завжди повинен концентруватися на діях, що приносять прибуток та успіх компанії.

Зміни у складі менеджменту топ-рівня. У період кризи президенти компаній часто позбавляються своїх посад за рішенням ради директорів. Виконавчий віце-президент, віце-президент, директори, менеджери відділів відчувають себе достатньо уразливими, багато хто з них починає пошук нових місць роботи, складають з себе свої обов'язки. Навчання антикризовому управлінню зменшує нервозність, забезпечує ефективнішу роботу вищого управлінського персоналу, оскільки дає розуміння психологічних причин відчуття невпевненості і невизначеності, охоплюючого значну частину управлінців організації.

Зміни в асортименті товарів або послуг компанії. В умовах кризи компанії нерідко роблять незаплановані і дорогі зміни відносно продуктів і послуг, які вони пропонують на ринку. Це може бути повна зміна маркетингової стратегії просування продуктів і послуг або кардинальніші зміни, такі, наприклад, як ліквідація бренду або відхід з певного сегменту ринку.

Зміна назви компанії. Така радикальна міра застосовується, якщо збиток, нанесений кризою репутації компанії, не дозволяє їй надалі успішно функціонувати. Вона вимушена формувати абсолютно новий імідж, нову ідентичність.

Особливо слід зупинитися на додаткових витратах і витратах, неминучих при подоланні кризи. Звичайно вони включають один або декілька елементів. Перш за все, це часто неминучі пені і штрафи, пов'язані із зрозумілими в умовах кризи зривами поставок, змінами цін, прагненням всіма доступними силами мінімізувати податки. Штрафи можуть бути накладені на компанію у разі порушення нею чинного законодавства або невідповідності дій організації прийнятим стандартам і розпорядженням. Штрафи часто доводиться виплачувати в результаті судових тяжб. На додаток до власне пені і штрафам додаються витрати на юристів, консультантів, лобістів, аудиторів [27, С. 36-38].