3. Форми діагностики загрози банкрутства підприємства

Розглядання третього питання “Форми діагностики” повинно бути спрямовано на те, що методи, форми та засоби постановки діагнозу можуть істотно розрізнятися в залежності від природи об’єкту дослідження. Важливим чинником, який впливає на вибір засобів та методів прогнозу, є час. У відповідності до цілей та задач діагностування стан об’єкту може оцінюватися на певний момент часу. Цей варіант називається діагностикою статичного стану. Якщо потрібно оцінити стан об’єкту впродовж певного періоду часу, здійснюється діагностика процесу. Ознакою, що дозволяє провести діагностичні дослідження, є організація самого процесу діагностики.

Діагностика здійснюється різними методами: аналітичними, експертними, лінійного та динамічного програмування, діагностикою на моделях.

До аналітичних відносять методи, які основані на різних операціях зі статистичними даними. Аналітична діагностика передбачає проведення діагностичних досліджень безконтактними методами з допомогою статистичної інформації, з використанням методів комплексного економічного аналізу, бальних оцінок і т.п.

Під експертною діагностикою розуміють засоби діагнозу, що основані на узагальненні оцінок та інформації, що видається експертами. Експертна діагностика будується на інформації, яку отримує для цілей діагнозу контактними методами за допомогою проведення спеціальних експертних опитувань. У цій діагностиці використовується велика кількість прийомів та методів експертних оцінок, спеціальних коефіцієнтів та показників порівняльної економічної ефективності та ін.

Лінійне програмування – математичний прийом, що використовується для визначення найбільш кращої комбінації ресурсів та дій, необхідних для досягнення оптимального результату. Він дозволяє оптимізувати той чи інший процес, збільшувати прибуток, ефективно використовувати ресурси і час.

Динамічне програмування – розрахунковий метод для рішення задач управління певної структури, коли задача з n змінними представляється як багатокроковий процес прийняття рішення. На кожному кроці визначається екстремум функції тільки від одної змінної. В цьому випадку дослідження проходить три етапи:

• побудування математичної моделі. Діагностика на моделі представляє собою процес отримання інформації про об’єкт, що діагностується за допомогою модельних імітацій;

• рішення управлінської задачі;

• аналіз та узагальнення отриманих результатів.

Експрес-діагностика банкротства характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства ,що здійснюється на базі даних його фінансового обліку за стандартним алгоритмом аналізу.

Основною метою експрес-діагностики є раннє виявлення при знаків кризового розвитку підприємства та попередня оцінка масштабів його кризового стану.

Експрес-діагностика здійснюється за наступними основними етапами (рис.4.1):

Рисунок 4.1 - Основні етапи здійснення експрес-діагностики банкрутства підприємства

1. Визначення об’єктів нагляду „кризового поля”, що реалізує погрозу банкрутства підприємства. Досвід показує, що у сучасних економічних умовах практично усі аспекти фінансової діяльності підприємства можуть генерувати погрозу його банкрутства. Тому система нагляду „кризового поля” повинна будуватися з урахуванням ступеню генерування цієї погрози шляхом виділення найбільш істотних об’єктів з цього критерію.

З цих позицій система нагляду „кризового поля” підприємства може бути представлена наступними об’єктами (рис.4.2).

2. Формування системи індикаторів оцінки погрози банкрутства підприємства. Система таких індикаторів формується з кожного об’єкту нагляду „кризового поля. У процесі формування усі показники – індикатори підрозділяються на обсягові (що виражаються абсолютною сумою) та структурні (що виражаються відносними показниками). Найважливіші з цих індикаторів оцінки погрози банкрутства підприємства представлені у табл.4.1.

Рисунок 4.2. Основні об’єкти нагляду „кризового поля” підприємства, що включаються до системи моніторингу його поточної діяльності

Наведена у таблиці система індикаторів оцінки погрози банкрутства підприємства може бути розширена з урахуванням особливостей його фінансової діяльності та цілей діагностики.

Таблиця 4.1 – Система найважливіших індикаторів оцінки загрози банкрутства підприємства у розрізі окремих об’єктів спостереження „кризового поля”

Об’єкти нагляду „кризового поля”	Показники-індикатори
	Обсягові	Структурні
1	2	3
1. Чистий грошовий потік підприємства	1. Сума чистого грошового потоку по підприємству в цілому 2. сума чистого грошового потоку з операційної діяльності підприємства	1. Коефіцієнт достат-ності чистого грошового потоку 2. Коефіцієнт ліквіднос-ті грошового потоку 3. Коефіцієнт ефектив-ності грошового потоку 4. Коефіцієнт реінвесту-вання чистого грошового потоку
2. Ринкова вартість підприємства	1. Сума чистих активів підприємства по ринковій вартості	1. Ринкова вартість під-приємства за коефіцієн-том капіталізації прибутку

Продовження таблиці 4.1

1	2	3
3. Структура капіталу підприємства	1. Сума власного капіталу підприємства 2. Сума позикового капіталу підприємства	1. Коефіцієнт автономії 2. Коефіцієнт фінансу-вання (коефіцієнт фінансового лівереджу) 3. Коефіцієнт довгостро-кової фінансової незалежності
4. Склад фінансових зобов'язань підприємства за терміновістю погашення	1. Сума довгострокових фінансових зобов’язань 2. Сума короткостро-кових фінансових зобов’язань 3. Сума фінансового кредиту 4. Сума товарного (комерційного) кредиту 5. Сума внутрішньої кредиторської заборгованості	1. Коефіцієнт співвідно-шення довгострокових та короткострокових фінансових зобов’язань 2. Коефіцієнт співвідно-шення залученого фі-нансового та товарного кредиту 3. Коефіцієнт невід-кладних фінансових зобов’язань в загальній їх сумі 4. Період обертання кредиторської заборгованості
5. Склад активів підприємства	1. Сума необоротних активів 2. Сума оборотних активів 3. Сума дебіторської заборгованості усього, у т.ч. простроченої 4. Сума грошових активів	1. Коефіцієнт маневреності 2. Коефіцієнт забезпе-ченості високоліквід-ними активами 3. Коефіцієнт забезпе-ченості готовими засобами платежу 4. Коефіцієнт поточної платоспроможності 5. Коефіцієнт абсолют-ної платоспроможності 6. Коефіцієнт співвідно-шення дебіторської та кредиторської заборгованості 7. Період обертання дебіторської заборгованості 8. Тривалість операційного циклу

Продовження таблиці 4.1

1	2	3
6. Склад поточних витрат підприємства	1. Загальна сума поточних витрат 2. Сума постійних поточних витрат	1. Рівень поточних витрат до обсягу реалізації продукції 2. Рівень змінних витрат 3. Коефіцієнт операційного лівереджу
7. Рівень концентрації фінансових операцій у зонах підвищеного ризику	-	1. Коефіцієнт вкладення капіталу у зоні критичного ризику 2. Коефіцієнт вкладення капіталу у зоні катастрофічного ризику

3. Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства, що здійснюється стандартними методами. Основу такого аналізу складає зіставлення фактичних показників-індикаторів з плановими (нормативними) їх значеннями та виявлення розмірів відхилень у динаміці. Зростання негативних відхилень у динаміці характеризує наростання кризових явищ фінансової діяльності підприємства, що генерують погрозу його банкрутства.

У процесі аналізу окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства використовуються такі стандартні його методи:

• горизонтальний (трендовий) фінансовий аналіз;

• вертикальний (структурний) фінансовий аналіз;

• порівняльний фінансовий аналіз;

• аналіз фінансових коефіцієнтів;

• аналіз фінансових ризиків;

• інтегральний фінансовий аналіз, що заснований на „моделі Дюпона”.

4. Попередня оцінка масштабів кризового фінансового стану підприємства. Така оцінка проводиться на основі аналізу окремих сторін кризового розвитку підприємства за ряд попередніх етапів. Практика фінансового менеджменту використовує при оцінці масштабів кризового фінансового стану підприємства 3 принципіальні характеристики:

• легка фінансова криза;

• глибока фінансова криза;

• фінансова катастрофа.

Якщо є необхідність кожна з цих характеристик може отримати більш глибоку диференціацію.

Система експрес-діагностики банкрутства забезпечує раннє виявлення при знаків кризового розвитку підприємства і дозволяє прийняти оперативні міри з їх нейтралізації. ЇЇ попереджуючий ефект найбільш відчутній на стадії легкої кризи підприємства. За інших масштабів кризового стану підприємства вона обов’язково має доповнюватись системою фундаментальної діагностики.

Система фундаментальної діагностики банкрутства.

Фундаментальні діагностика банкрутства характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, що здійснюється на основі методів факторного аналізу та прогнозування.

Основними цілями фундаментальної діагностики банкрутства є:

• поглиблення результатів оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, що отримані в процесі експрес-діагностики банкрутства;

• підтвердження отриманої попередньої оцінки масштабів кризового фінансового стану підприємства;

• прогнозування розвитку окремих факторів, що генерують погрозу банкрутства підприємства, та їх негативних наслідків;

• оцінка та прогнозування здатності підприємства до нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу.

Фундаментальна діагностика здійснюється за наступними основними етапами (рис.4.3):

1. Систематизація основних факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства.

Факторний аналіз та прогнозування складають основу фундаментальної діагностики банкрутства, тому систематизації окремих факторів, що намічені до дослідження, має бути приділена першорядна увага.

У процесі вивчення та оцінки ці фактори підрозділяють на 2 основних групи:

1) що не залежать від діяльності підприємства (зовнішні чи екзогенні фактори)

2) що залежать від діяльності підприємства (внутрішні чи ендогенні фактори)

Зовнішні фактори кризового фінансового розвитку підрозділяються на 3 підгрупи:

а) соціально-економічні фактори загального розвитку країни. У складі цих факторів розглядаються тільки ті, які негативно впливають на господарську діяльність даного підприємства, тобто формують погрозу його банкрутства (спад обсягу національного доходу; зростання інфляції; уповільнення платіжного обороту; нестабільність податкової системи; нестабільність регулюючого законодавства; зниження рівня реальних доходів населення; зростання безробіття).

б) ринкові фактори. При розгляданні цих факторів досліджуються негативні для даного підприємства тенденції розвитку товарних (як за сировиною та матеріалами, так і за продукцією, що випускається) і фінансових ринках (зниження ємності внутрішнього ринку; посилення монополізму на ринку; істотне зниження попиту; зростання пропозиції товарів-субститутів; зниження активності фондового ринку; нестабільність валютного ринку).

Рисунок 4.3 Основні етапи здійснення фундаментальної діагностики банкрутства підприємства

в) інші зовнішні фактори. Їх склад підприємство визначає самостійно з урахуванням специфіки своєї діяльності (політична нестабільність; негативні демографічні тенденції; стихійні лиха; погіршення криміногенної ситуації).

Внутрішні фактори кризового фінансового розвитку також підрозділяються при аналізі на 3 підгрупи у залежності від особливостей формування грошових потоків підприємства:

а) фактори пов’язані з операційною діяльністю (неефективний маркетинг; неефективна структура поточних витрат (висока доля постійних витрат);низький рівень використання основних засобів; високий розмір страхових та сезонних запасів; недостатньо диверсифікований асортимент продукції; неефективний виробничий менеджмент)

б) фактори пов’язані з інвестиційною діяльністю (неефективний фондовий портфель; висока тривалість будівельно-монтажних робіт; істотна перевитрата інвестиційних ресурсів; недосягнення запланованих обсягів прибутку з реалізованих реальних проектів; неефективний інвестиційний менеджмент)

в) фактори пов’язані з фінансовою діяльністю (неефективна фінансова стратегія; неефективна структура активів (низька їх ліквідність); надмірна доля позикового капіталу; висока доля короткострокових джерел залучення позикового капіталу; зростання дебіторської заборгованості; висока вартість капіталу; перевищення допустимих рівнів фінансових ризиків; неефективний фінансовий менеджмент).

2. Проведення комплексного фундаментального аналізу з використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих факторів на кризовий фінансовий розвиток підприємства.

Основу такого аналізу складає виявлення ступеню негативного впливу окремих факторів на різні аспекти фінансового розвитку підприємства. У процесі здійснення такого фундаментального аналізу використовуються наступні методи:

• повний комплексний аналіз фінансових коефіцієнтів;

• кореляційний аналіз. Цей метод використовується для визначення ступеню впливу окремих факторів на характер кризового фінансового розвитку підприємства. Кількісно ступінь цього впливу може бути виміряний за допомогою одно - чи багатофакторних моделей кореляції. По результатах такої оцінки проводиться ранжування окремих факторів за ступенем їх негативного впливу на фінансовий розвиток підприємства.

• SWOT- аналіз.

Основний зміст SWOT- аналізу – дослідження характеру сильних та слабких сторін підприємства у розрізі окремих факторів, а також позитивного чи негативного впливу окремих зовнішніх факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства.

Результати SWOT- аналізу представляється графічно за комплексним дослідженням впливу основних факторів.

• аналітична „Модель Альтмана”. Вона представляє собою для алгоритм інтегральної оцінки погрози банкрутства підприємства, що заснований на комплексному обліку важливих показників, що діагностують кризовий фінансовий стан підприємства.

3. Прогнозування розвитку кризового фінансового стану підприємства під негативним впливом окремих факторів. Такий прогноз здійснюється на основі розробки спеціальних багатофакторних регресійних моделей, використання у цих цілях методичного апарату SWOT- аналізу та інших методів. У процесі прогнозування враховуються фактори, що чинять найбільш істотний негативний вплив на фінансовий розвиток і генерують найбільшу погрозу банкрутства підприємства у майбутньому періоді.

4. Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації погрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу. У процесі такого прогнозування визначається як швидко і у якому обсязі підприємство здатне:

• забезпечити зростання чистого грошового потоку;

• знизити загальну суму фінансових зобов’язань;

• реструктурувати свої фінансові зобов’язання шляхом переводу їх з короткострокових форм у довгострокові;

• знизити рівень поточних витрат і коефіцієнт операційного лівереджу;

• знизити рівень фінансових ризиків у своїй діяльності;

• позитивно змінити інші фінансові показники не дивлячись на негативний вплив окремих факторів.

Узагальнюючу оцінку здатності підприємства до нейтралізації погрози банкрутства у короткостроковому перспективному періоді дозволяє отримати коефіцієнт можливої нейтралізації поточної погрози банкрутства (який прогнозується у динаміці), що розраховується за формулою:

КНпб = ЧГП/ФО (4.9)

де КНпб – коефіцієнт можливої нейтралізації погрози банкрутства у короткостроковому перспективному періоді;

ЧГП – сума чистого грошового потоку, що очікується;

ФО – середня сумі фінансових зобов’язань.

5. Кінцеве визначення масштабів кризового фінансового стану. Ідентифікація масштабів кризового фінансового стану має включати аналітичні та прогнозні результати фундаментальної діагностики банкрутства і визначати можливі напрями відновлення фінансової рівноваги підприємства.

Фінансова діагностика банкрутства дозволяє отримати найбільш розгорнуту картину кризового фінансового стану підприємства і конкретизувати форми і методи майбутнього його фінансового оздоровлення.

Балансовий метод оцінки фінансового стану та загрози банкрутства підприємства (аналіз кредитоспроможності і ліквідності)”. Аналіз валюти балансу проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна на початок і на кінець звітного періоду. Зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки і незадовільну роботу підприємства та його фінансовий стан.

Особлива увага спрямовується на статті:

• „Товари відвантажені, не сплачені в строк”;

• „Товари відвантажені, сплачені в строк”;

• „Збитки минулих років”;

• „Збитки звітного року”;

• „Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк”;

• „Короткострокові кредити та позики, що не погашені в строк”;

• „Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк”.

Балансовий аналіз виконується у 2 етапи:

1 етап – характеристика основних показників підприємства: аналіз починається з визначення згідно даних бухгалтерського балансу величин наступних основних фінансових показників:

а) вартості майна підприємства (вона виражається величиною підсумку Балансу);

б) вартість основних засобів (підсумковий рядок І розділу Балансу);

в) величини оборотних коштів (підсумковий рядок ІІ розділу Балансу);

г) величини власних коштів (підсумковий рядок ІV розділу Балансу);

д) величини позикових коштів – сума показників Балансу, які відображують довгострокові та короткострокові кредити та позики.

2 етап – визначення змін фінансових показників підприємства за звітний період. У цілях проведення такого аналізу рекомендується скласти порівняльний баланс (табл. 4.2), у який включаються основні агреговані показники бухгалтерського Балансу. Цей аналітичний баланс спростити роботу з проведення горизонтального та вертикального аналізу основних показників роботи.

У цілях поглибленого аналізу фінансових показників підприємства порівняльні аналітичні таблиці можуть також складатися для окремих конкретних показників.

Методика розробки стохастичних систем імітаційного моделювання для оцінки вірогідності банкрутства підприємства.

Предметом стохастичного аналізу є вивчення зв’язків і взаємозалежностей, які між собою не пов’язані суворо функціонально, коли вплив факторів на кінцевий результат виявляється не прямо, а у вигляді тенденцій, напрямків, які існують в об’єктивній реальності і мають бути виявлені за допомогою певних аналітичних прийомів.

Для виявлення впливу факторів у фінансово-економічних процесах із стохастичними залежностями значне поширення має кореляційний аналіз. Його застосування дає змогу досягати досить точного аналітичного вираження зв’язку між факторами – ознаками і результативним показником, якщо функціональної залежності між ними не існує. Кореляційний метод аналізу ґрунтується на нерозривному поєднанні якісного аналізу суті явищ, які вивчаються, з використанням засобів і методів математичної статистики.

Кореляційний аналіз полягає у тому, щоб побудувати і проаналізувати економіко-статистичну модель у вигляді рівняння регресії, тобто у вигляді тієї чи іншої функції, яка наближено виражає залежність середнього результативного показника від одного або кількох факторів (йдеться відповідно про парну або множинну кореляцію).

Таблиця 4.2 – Приклад порівняльного аналізу

Показники балансу	Абсолютні величини, тис. грн.				Питома вага, %				Зміни
	на початок періоду		на кінець періоду		на початок періоду		на кінець періоду		у абсо-лютних величинах, тис. грн.		у питомій вазі, пункти
1	2		3		4		5		6		7
АКТИВ
I Необоротні активи:
Основні засоби	5,1		4,0		13,5		9,4		-1,1		-4,1
II Оборотні активи, в т.ч.:
Готова продукція	-		10,0		-		23,5		+10,0		+23,5
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	10,0		6,7		26,5		15,8		-3,3		-10,7
Інша дебіторська заборгованість	2,0		-		5,2		-		-2,0		-5,2
Грошові кошти	17,1		15,1		45,3		35,5		-2,0		-9,8
Інші оборотні активи	3,6		6,7		9,5		15,8		+3,4		+6,3
БАЛАНС		37,8		42,5		100,0		100,0		+4,7		0
ПАСИВ
I Власний капітал		35,1		36,8		92,9		86,6		+1,7		-6,3
II Короткострокові зобов’язання:
Кредиторська заборгованість		1,2		3,9		3,2		9,2		+2,7		+6,0
Поточні зобов’язання		1,5		1,8		3,9		4,2		+0,3		+0,3
БАЛАНС		37,8		42,5		100,0		100,0		+4,7		0

Розв’язання будь-якої аналітичної задачі із застосуванням кореляційного методу складається з чотирьох етапів:

• попередній (апріорний) аналіз;

• збирання і обробка первісної інформації, включаючи оцінку тісноти зв’язку між показником, що аналізується, і факторами, залученими як аргументи цієї функції;

• побудова моделі;

• оцінка та аналіз одержаної моделі.

На етапі попереднього аналізу необхідно чітко сформулювати, які фактори-аргументи можуть суттєво впливати на економічне явище, що вивчається. На розумовому, теоретичному рівні аналітик повинен дати перелік таких факторів, виключаючи ті з них, які перебувають у функціональній залежності.

Після того як визначені фактори, які можуть впливати на результативний показник, здійснюється збирання та первісна обробка відповідної інформації. Важливим критерієм відбору факторів для кореляційного аналізу є можливість одержати відповідні дані; якщо ж такої можливості немає, то від залучення того чи іншого показника до кореляційної моделі необхідно відмовитися або, якщо цього нагально потребує аналітична задача, організувати спеціальні спостереження, статистичні вибірки за цим параметром.

Зібравши необхідні дані в динаміці, слід математико-статистичними методами впевнитися в тому, що між аналізованим показником і факторами, що підібрані як такі, що чинять вплив на його формування, дійсно існує певний зв’язок, у тому числі такий, за якого можна констатувати саме прямолінійний зв’язок. Останній описується рівнянням прямої лінії (у=а+bx). Для обґрунтування висновку щодо тісноти зв’язку між фактором-аргументом (х) і результативним показником-функцією (у) розраховується коефіцієнт кореляції (r_xy) за формулою

r_xy= (4.10)

Якщо у результаті розрахунків значення r_xy >0,80, вважається, що тіснота зв’язку достатня для того, щоб зв’язок між х і у вважати прямолінійним, тобто таким, який має вигляд у=а+bx.

Для визначення параметрів а і b цього рівняння застосовується математико-статистичний метод вирівнювання прямої способом найменших квадратів, який дає такі значення параметрів:

а= (4.11)

b= (4.12)

Якщо значення а і b, розраховані згідно з формулами, підставити у рівняння прямої лінії у=а+bx, дістанемо шукану функцію (модель) залежності між у і х.

За наявності для у даних про дві парні кореляції (наприклад, якщо є вибірка даних про прибуток (у) і про два фактори-аргументи, що її визначають (х₁ і х₂), можна, склавши рівняння у=а+b₁x₁ і рівняння у=а+b₂x₂, перейти до функції у=f(x₁,x₂). Розв’язавши цю систему рівнянь, одержуємо:

2у=а₁+а₂+ b₁x₁+ b₂x₂,

у= а₁+а₂+ b₁x₁+ b₂x₂/2 (4.13)

Функція, представлена формулою 4.13, виражає зв’язок між результативним показником (у) і двома функціями-аргументами. Розв’язання багатофакторних кореляцій через парні дуже трудомісткі. Якщо ж є 3 і більше х, то розрахунки вкрай ускладнюються. Тому задачі на множинну кореляцію розв’язуються на ЕОМ, для чого моделюються спеціальні програми.

Методичні принципи створення комп’ютерних систем інтегральної оцінки фінансового стану підприємства та загрози банкрутства.

Щоб дати оцінку імовірності банкрутства підприємства, треба побудувати певний інтегральний показник, який би включав в себе найважливіші характеристики фінансової стійкості. Для цієї мети можна рекомендувати такий набір показників фінансової стійкості підприємства:

• рентабельність капіталу за „чистим прибутком”;

• рентабельність продукції;

• оборотність коштів, вкладених в оборотні активи;

• коефіцієнт фінансової незалежності;

• ліквідність (коефіцієнт покриття поточних пасивів).

За основу розрахунку інтегрального показника береться порівняння кожного з перерахованих параметрів за достатньо тривалий період роботи підприємства з найвищими досягненнями підприємства за цими параметрами протягом аналізованого періоду. Такий прийом дає змогу проаналізувати у динаміці фінансову стійкість підприємства й оцінити її з точки зору відхилення фактичних результатів від максимальних, досягнутих у минулі періоди.

Таку задачу доцільно розв’язувати за допомогою персонального комп’ютера і підтримувати автоматизовану базу даних (як вихідних, так і розрахункових за кожний наступний квартал або інший період, взятий для аналізу). Спочатку в електронну таблицю вводяться вихідні дані, необхідні для аналізу наявності тенденції до банкрутства у базовому і звітному роках (у розрізі кварталів), і визначаються показники умовно-оптимального кварталу (тобто дається команда машині „вибрати” найкращий з показників із восьми кварталів). На моніторі повинна з’явитися таблиця (табл. 4.3)

Таблиця 4.3 – Вихідні дані для аналізу наявності тенденції до банкрутства підприємства у базовому і звітному роках

Показник	Базовий рік				Звітний рік				Умовно-оптима-льний квартал
	Квартал				Квартал
	I	II	III	IV	I	II	III	IV
Рентабельність капіталу за „чистим прибутком”	0,139	0,149	0,152	0,146	0,142	0,132	0,138	0,135	0,152
Рентабельність продукції	0,277	0,281	0,292	0,291	0,262	0,244	0,25	0,252	0,292
Оборотність коштів, вкладених в оборотні активи	0,4646	0,4753	0,4798	0,5377	0,5515	0,5495	0,5348	0,5213	0,5515
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,806	0,817	0,811	0,795	0,801	0,78	0,778	0,771	0,817
Ліквідність (коефіцієнт покриття поточних пасивів)	1,763	1,782	1,702	1,545	1,552	1,616	1,509	1,501	1,782

Далі машині дається команда обчислити коефіцієнти, які відображають співвідношення фактично досягнутих показників із показниками умовно оптимального кварталу та інтегральні (рейтингові) коефіцієнти кожного кварталу за формулою:

РКі= ² (4.14)

де РКi – інтегральні (рейтингові) коефіцієнти відповідного кварталу;

Хі – відповідні показники фінансової стійкості у співвідношенні до „оптимального”;

n – кількість періодів (кварталів).

Електронна таблиця має такий вигляд (табл. 4.4)

Таблиця 4.4 – Дані для розрахунку ймовірності банкрутства

Показник	Базовий рік				Звітний рік
	Квартал				Квартал
	I	II	III	IV	I	II	III	IV
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Рентабельність капіталу за „чистим прибутком”	0,914	0,980	1,000	0,961	0,934	0,868	0,908	0,888
Рентабельність продукції	0,949	0,962	1,000	0,997	0,897	0,836	0,856	0,863
Оборотність коштів, вкладених в оборотні активи	0,842	0,862	0,870	0,975	1,000	0,996	0,970	0,945
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,987	1,000	0,993	0,973	0,980	0,955	0,952	0,944
Ліквідність (коефіцієнт покриття поточних пасивів)	0,989	1,000	0,955	0,867	0,871	0,907	0,847	0,842
Інтегральний рейтинговий коефіцієнт	0,187	0,145	0,138	0,144	0,179	0,235	0,236	0,250

Розрахунки квартальних інтегральних (рейтингових) коефіцієнтів (зроблені машиною):

I квартал базового року:

РК₁=

II квартал базового року:

РК₂=

III квартал базового року:

РК₃=

IV квартал базового року:

РК₄=

I квартал звітного року:

РК₅=

II квартал звітного року:

РК₆=

III квартал звітного року:

РК₇=

IV квартал звітного року:

РК₈=

Якщо виявляється чітко виражена тенденція до погіршення такого інтегрованого коефіцієнта, це повинно спонукати керівництво підприємства до вжиття термінових заходів, спрямованих на поліпшення стану використання фінансових ресурсів. Особливо небезпечним з точки зору ймовірності банкрутства є становище, коли на фоні стійкого погіршення інтегрального показника спостерігається спад окремих параметрів, що його формують, до нижніх граничних значень. Останні визначаються як самою логікою ринкових відносин, конкурентної боротьби, так і багаторічним досвідом функціонування ринку, розробками і рекомендаціями вчених-фінансистів і широко використовуються на практиці. В умовах України в період переходу до ринкової економіки п’ять параметрів, прийнятих за основні для характеристики ймовірності банкрутства можуть враховуватися у таких розмірах (табл. 4.5).

Таблиця 4.5 – Розміри основних параметрів, що характеризують ймовірність банкрутства

Показник	Нижні граничні значення
Рентабельність капіталу за „чистим прибутком”	Середньоринкова норма 0,10+b+0,10b (де b – темп інфляції у країні)
Рентабельність продукції	0,15+b+0,15b (де b – темп інфляції у країні)
Оборотність коштів, вкладених в оборотні активи	Середня для конкретної галузі підприємництва
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,5
Ліквідність (коефіцієнт покриття поточних пасивів)	1,0

Спираючись на них і на значення показників, що фігурують у табл.4.3, можна стверджувати, що ймовірність банкрутства заводу металовиробів досить висока:

по-перше, наявна виразна тенденція до зростання (тобто погіршення) інтегрального коефіцієнта, яка встановилася з І кварталу звітного року і не змінилася до кінця року;

по-друге, рівень рентабельності капіталу підприємства значно менший від мінімального граничного рівня. Якщо взяти до уваги умовний темп інфляції звітного року 22,7%, то цей граничний рівень становить 0,35 (0,10+0,227+0,10*0,227); граничний нижній рівень рентабельності продукції становить 0,41 (0,15+0,227+0,15*0,227), тоді як на підприємстві в кінці року він становив 0,25. Фактично у ІV кварталі фінансові ресурси підприємства, вкладені в оборотні активи, мають коефіцієнт оборотності 0,5213, що відповідає швидкості одного обороту на рівні 173 днів, в той час як середня оборотність оборотних коштів у металообробній промисловості становить 80-90 днів.

Дещо знижує ймовірність настання стану банкрутства підприємства те, що інші два показники, які характеризують стан його фінансової стійкості (коефіцієнт фінансової незалежності і коефіцієнт ліквідності), за негативної динаміки протягом останніх восьми кварталів діяльності підприємства, все ж знаходяться на рівнях, які значно вищі граничних мінімальних. Тому підприємство може запобігти банкрутству, якщо у найближчий час відшукає додаткові резерви для підвищення рентабельності своєї продукції, здійснить заходи щодо прискорення оборотності оборотних коштів (насамперед за рахунок наведення порядку в організації матеріально-технічного постачання з метою недопущення накопичення понаднормативних запасів сировини, матеріалів, інших виробничих запасів, готової продукції, прискорення розрахунків за відвантажену продукцію і на цій основі – прискорення оборотності коштів, вкладених в дебіторську заборгованість, та інших коштів у сфері розрахунків).