Тема 4. Діагностика кризового стану і загрози банкрутства підприємства

1. Діагностика загрози банкрутства підприємства.

2. Підходи до проведення діагностики загрози банкрутства підприємства.

3. Форми діагностики загрози банкрутства підприємства.

1. Діагностика загрози банкрутства підприємства

При вивченні першого питання “Діагностика загрози банкрутства підприємства” магістрантам слід звернути увагу на те, що діагностика загрози банкрутства передбачає:

1. Дослідження фінансового стану підприємства з метою більш раннього виявлення ознак його кризового розвитку.

2. Визначення масштабів кризового стану підприємства.

3. Вивчення основних факторів підприємства, що обумовили його кризовий розвиток.

Дослідження фінансового стану підприємства з метою більш раннього виявлення ознак його кризового розвитку передбачає визначення:

1) кризового поля банкрутства, що представляє загрозу;

2) рівня поточної загрози банкрутства;

3) рівня майбутньої загрози банкрутства;

4) здатності до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства.

При визначенні кризового поля об'єктами спостереження є такі показники:

• поточний і перспективний потік платежів;

• показники формування чистого грошового потоку з виробничої, інвестиційної, фінансової діяльності підприємства.

Рівень поточної загрози банкрутства діагностується за допомогою коефіцієнта абсолютної платоспроможності. Він дозволяє визначити, якою мірою можуть бути задоволені невідкладні зобов'язання за рахунок наявних високоліквідних активів. Якщо цей коефіцієнт менше 1, то поточний стан забезпечення платежів є неблагополучним.

Рівень майбутньої загрози банкрутства діагностується за допомогою двох показників: коефіцієнта поточної платоспроможності і коефіцієнта автономності. Ці коефіцієнти розглядаються в динаміці, і якщо спостерігається тенденція росту цих коефіцієнтів, то це свідчить про майбутню загрозу банкрутства.

Здатність до нейтралізації загрози банкрутства діагностується за допомогою двох показників: коефіцієнта рентабельності капіталу і коефіцієнта оборотності активів. Перший показник дає представлення про те, якою мірою капітал підприємства здатний формувати додаткові грошові потоки, а другий - показує ступінь швидкості формування цих додаткових потоків.

При оцінці масштабів кризового стану підприємства використовується три характеристики:

а) легка криза, вихід з якої полягає в нормалізації поточної фінансової діяльності;

б) важка криза, вихід з якої може бути при повному використанні внутрішніх резервів;

в) катастрофічна криза передбачає пошук ефективних форм санації, а при невдачі - ліквідацію підприємства.

Факторами, що обумовлюють кризовий стан підприємства, є:

а) фактори, що не залежать від діяльності підприємства (зовнішні);

б) фактори, що залежать від діяльності підприємства (внутрішні).

До зовнішніх факторів відносяться:

• соціально-економічні фактори загального розвитку країни. У складі цих факторів розглядаються тільки ті, які впливають на діяльність підприємства, тобто формують потенціал ризику банкрутства;

• ринкові фактори, при яких досліджують негативний вплив товарних і фінансових ризиків для даного підприємства;

• інші зовнішні фактори. Їхній склад визначає саме підприємство з урахуванням специфіки своєї діяльності.

Внутрішні фактори в залежності від способу формування грошових потоків розрізняють:

• пов'язані з виробничою діяльністю;

• пов'язані з інвестиційною діяльністю;

• пов'язані з фінансовою діяльністю.

У процесі вивчення факторів визначається їхній вплив на характер кризового розвитку виробництва. Кількісну оцінку цього впливу можна оцінити за допомогою множинного кореляційного аналізу, що дозволяє також і проранжувати фактори.

На заключному етапі здійснюється прогноз розвитку факторів, що мають найбільш сильний негативний вплив на підсумки роботи.

В Україні розроблена і діє методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутства підприємств та організацій. Наведена методика відповідає положенням Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Поглиблена методика передбачає аналіз:

• динаміки валюти балансу та його структури;

• динаміки власних коштів та коефіцієнтів автономії, фінансової стабільності, фінансового лівереджу, забезпеченості власними коштами;

• структури кредиторської заборгованості;

• активів підприємства та їх структури як з погляду їх участі у виробництві, так і з погляду рівня їх ліквідності;

• структури оборотних засобів на базі коефіцієнта оборотності оборотних засобів, часу обороту, коефіцієнта оборотності запасів та середньої тривалості одного обороту запасів;

• власних обігових коштів і платоспроможності;

• витрат на виробництво;

• прибутковості підприємства;

• використання прибутку.

Поряд з аналізом фінансового стану Методика передбачає аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства.

Результати аналізу заносять у зведену форму „Основні фінансово-економічні показники та коефіцієнти”. Після цього комісія (з представників Агентства) робить висновок щодо доцільності чи недоцільності внесення підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.