Тема: Громадянське суспільство.

1.Визначте аспекти громадянського суспільства в Україні за такою схемою: а)політична сфера; б) економічна сфера; в) соціальна сфера; г) ідеологічна сфера.

2.Які соціальні інститути входять до структури громадянського суспільства.

3.Роль освіти у формуванні громадянського суспільства.

Формування громадянського суспільства є складовою комплексної суспільної трансформації в Україні. Цей процес є складним і тривалим завданням. Формування громадянського суспільства доцільно розглядати по кількох напрямках. В сфері політики: посилення ефективності політичних партій, збільшення впливу форм безпосередньої демократії. В сфері економіки: урізноманітнення форм власності. В соціальній сфері: сприяння збільшенню чисельності середнього класу, підвищення питомої ваги працівників у наукомістких галузях. В сфері ідеології: забезпечення вільного доступу до цінностей культури, інформації. Вивчаючи це питання, потрібно з’ясувати дійсні можливості виконання зазначених завдань в Україні.

Структура громадянського суспільства складається з великої кількості різноманітних соціальних інститутів. Їхнє призначення полягає у створенні належних умов людині для реалізації своїх прав, інтересів, потенціалу. Студенти мають класифікувати ці соціальні інститути за галузями їхнього функціонування і розподілити за пріоритетністю. Потрібно виділити серед них найбільш значущі для людини. Окремо варто відзначити ті, які забезпечують безпосередню взаємодію з державою. Саме через них суспільство здійснює результативний вплив на владу і отримує можливість реалізувати свої потреби. Крім того, доцільно зупинитись на структурі громадянського суспільства в Україні, з’ясувавши, наскільки вона є повною.

Освіта відіграє важливу роль у творенні громадянського суспільства. Особливо такий її аспект як громадянська освіта. Вона спрямована на підготовку майбутніх свідомих громадян, які беруть активну участь у житті суспільства. Завданнями громадянської освіти є формування навичок активних громадських дій, відповідних знань. Необхідно розглянути освітні форми, за яких учень чи студент є безпосередніми учасниками навчального процесу: рольові ігри, “круглі столи”, складання проектів тощо. Краще за все опановувати теоретичні знання шляхом практичного впровадження цих форм на заняттях.

Тема: Особа і політика.

1.Проблема відмови людей і соціальних груп від участі у політичному житті (абсентеїзм).

2.Роль освіти у політичній соціалізації особи.

3.Особливості політичних лідерів сучасної України.

Політичне життя будь-якого суспільства завжди характеризується наявністю груп людей, які беруть участь у ньому в різних формах активності і які відмовляються від цього. Дослідження причин другого типу поведінки є важливим напрямом розвитку політичної науки. Всі причини, що її зумовлюють, доцільно поділити на декілька груп. Одна з них пояснює політичну пасивність суто внутрішніми характеристиками людини. Інша – певними зовнішніми обставинами: державою, політичним режимом, матеріальним добробутом тощо. Необхідно з’ясувати співвідношення цих причин, за яких умов одна з них відіграє більшу роль, яке значення в них мають конформізм і нонконформізм. Також слід відзначити передумови політичного абсентеїзму в Україні.

Політична соціалізація розглядається як процес засвоєння індивідом політичних знань, норм, цінностей навколишнього суспільного оточення, а також формування власної позиції щодо політики. Одним з інститутів соціалізації є освіта. При розгляді другого питання потрібно відзначити загальне значення освіти в цьому процесі. Крім того, варто акцентувати увагу на конкретних методах навчання, які мають на меті втілення активної форми соціалізації. Важливо, щоб отримані знання не були абстрактною інформацією. Вони повинні мати практичне наповнення, щоб їхнє застосування у житті принесло певний результат. Досить слушним буде відтворення окремих фрагментів занять із застосуванням активних навчальних форм.

Політичні лідери в усіх країнах завдяки своєму особистому впливу визначають напрямки розвитку суспільства. З’ясовуючи їхню роль у політичному житті України, насамперед варто підкреслити їхні ознаки, функції і типи. Потім виділяються особистості, яких можна назвати політичними лідерами нашої країни. Їхня характеристика передбачає розподіл на владних і опозиційних лідерів, аналіз їхнього впливу на суспільне життя, функції, які вони при цьому виконують. Доцільно провести індивідуальні дослідження стосовно особистісних властивостей цих людей, які сприяли їхньому розташуванню на лідерських позиціях.

Тема: Політична культура.

1.Історія формування політичного біхевіоризму і психоаналізу.

2.Як формується політична свідомість.

3.Місце політичних міфів і стереотипів у політичній свідомості і культурі.

Однією з передумов формування наукової категорії “політична культура” є розвиток таких напрямків у політичній науці як біхевіоризм і психоаналіз. Вони збагатили предмет політології дослідженням особистісних чинників у політиці. Політика як соціальна реальність характеризується політичною діяльністю. А всі напрямки її розвитку визначаються конкретними людьми. І в цьому важливу роль відіграє мотивація певного типу поведінки. Отже, біхевіоризм і психоаналіз відображають поведінковий і мотиваційний аспекти політики. При вивченні даного питання потрібно простежити історію цих напрямків та проаналізувати їхню сутність. Також слід з’ясувати їх безпосередній вплив на такі складові предмету політології як політична свідомість і культура.

Політична свідомість формується шляхом тривалого процесу, який пов’язаний з політичною соціалізацією. Спочатку людина усвідомлює свою соціальну належність і пов’язані з нею інтереси. Потім вона з’ясовує зв’язок між реалізацією своїх інтересів та участю у політиці. А згодом виявляє своє ставлення до політики в теоретичному і практичному аспектах. Студентам необхідно розглянути особливості кожного з цих етапів і зробити висновки про заходи з підвищення їх ефективності. Виділяються різні чинники, які впливають на цей процес. Насамкінець доцільно буде розробити пропозиції щодо механізмів формування активістських типів політичної свідомості.

Політична свідомість і культура характеризуються як сукупність теоретичних та емпіричних знань, оцінок підходів, моделей поведінки стосовно політики. Серед них виділяються динамічні і більш стабільні. При розгляді третього питання необхідно передусім визначити сутність політичних міфів і стереотипів. Потім з’ясовується їхнє місце у структурі політичної свідомості і культури. Міфи і стереотипи є сталими, часто емоційно забарвленими компонентами. Вони не сприяють адекватному сприйманню політичної реальності. Тому у цілому їхня роль негативна. На окремих практичних прикладах слід відзначити джерела їхнього походження, способи їх підтримання. Це робиться з метою розробки шляхів зменшення їхнього впливу, формування більш раціональних підходів до політики.