1.1 Сутність і значення податкової політики

Податкова політика – комплекс правових дій органів влади й управління, визначальний цілеспрямоване застосування податкових законів. І це правові норми здійснення податкової техніки при регулюванні, плануванні й контролю державних доходів. Податкова політика є частиною фінансової політики. Зміст і цілі податкової політики обумовлені соціально-економічним строєм нашого суспільства та соціальними групами, що стоять при владі. Економічна обгрунтована податкова політика має на меті оптимізувати централізацію коштів через податкову систему.

У разі високорозвинених ринкових відносин податкова політика використовується державою для перерозподілу національного доходу на цілях зміни структури виробництва, територіального економічного розвитку, рівня дохідності населення.

Завдання податкової політики зводяться до:

· забезпечення держави фінансових ресурсів;

· створення умов для регулювання господарства країни загалом;

· згладжування виникає у процесі ринкових відносин нерівності в рівнях доходів населення.

Можна виділити три типу податкової політики.

Перший тип – політика максимальних податків, що характеризується принципом "взяти, які можна". У цьому державі спіткає "податкова пастка", коли підвищення не супроводжується приростом державних доходів. Гранична кордон ставок визначене й залежить від багатьох чинників у кожному даному випадку. Зарубіжні вчені називають граничну ставку в 50%.

Другий тип – політика розумних податків. Вона сприяє розвитку підприємництва, забезпечуючи йому сприятливий податковий клімат. Підприємець максимально виводиться з-під оподаткування, але ці веде до обмеження соціальних програм, оскільки державні надходження скорочуються.

Третій тип – податкова політика, що передбачає досить високий рівень оподаткування, але за значної соціальний захист. Податкові доходи скеровуються в збільшення різних соціальних фондів. Така політика запровадить до розкручуванню інфляційної спіралі.

При сильної економіці окреслені типи податкової політики успішно поєднуються. Росії характерний перший тип податкової політики у поєднані із третім.

Податкова політика є важливою складовою державної фінансової політики. Податкова політика може здійснюватися на загальнодержавному та місцевому рівнях. Крім того, податкова політика проводиться і на рівні підприємств та їх об'єднань.

Державна податкова політика – це діяльність органів державної влади з формування та удосконалення податкової системи.

Мета державної податкової політики:

– забезпечення надходження доходів до складу державних фондів;

– проведення регулювання економічного і соціального розвитку країни.

Методами податкового регулювання є:

– податкові пільги;

– податкові кредити;

– податкові канікули;

– відстрочення сплати податків;

– реструктуризація податкової заборгованості;

– податкова амністія;

– врегулювання подвійного оподаткування.

В Україні податкова політика в останні роки була спрямована на удосконалення податкової системи. Результатом стало формування податкової системи, подібної до системи оподаткування розвинених країн. До позитивних наслідків проведення такої політики можна зарахувати зниження ставок основних податків. Зокрема, ставки ПДВ було зменшено з 28 до 29%, податку на прибуток – з 30 до 25%. Запроваджено пропорційне оподаткування доходів фізичних осіб. Використовується єдина ставка в обсязі 15%, яка є значно нижчою порівняно з країнами ЄС. З метою стимулювання розвитку малого бізнесу в Україні діє спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Укладено угоди з уникнення подвійного оподаткування з іншими країнами.

Проте, податкова система України має досить значні недоліки, які негативно впливають на економічний і соціальний розвиток держави. Це, наприклад, такі:

– податкова система недостатньо спрямована на стимулювання економічного зростання, проведення структурної перебудови економіки, модернізації підприємств та впровадження інновацій;

– досить високим є податкове навантаження на фонд оплати праці, що стало одним із факторів посилення тінізації економіки та ухилення від оподаткування;

– недостатньо виваженими є механізми стягування та відшкодування податку на додану вартість, що є основою стримування економічного зростання та зловживань з одержанням бюджетного відшкодування;

– нерівномірний розподіл податкового навантаження на платників різних галузей;

– низьким (порівняно із зарубіжними країнами) є оподаткування операцій суб'єктів з використання природних ресурсів;

– спрощена система оподаткування малого бізнесу є недосконалою, оскільки вона сприяє уникненню від оподаткування та використанню нераціональних систем мінімізації податкових зобов'язань.

Метою реформування податкової системи України є досягнення такого її стану, який найбільш повною мірою відповідає забезпеченню поступального розвитку економіки та вирішенню соціальних проблем. При цьому до уваги береться як досвід розвинутих країн у формуванні системи оподаткування, так і особливості стану економічного, соціального і культурного розвитку України. Отже, основними задачами податкової реформи є:

– забезпечення стабільного, поступального розвитку економіки;

– формування достатнього обсягу ресурсів державного сектору для вирішення гострих соціальних проблем, наявних в Україні;

– проведення змін у системі податкового адміністрування, спрямованих на використання сучасних методів і форм, які запроваджено в розвинутих країнах.

Проведення податкової реформи спрямоване на підвищення інвестиційної активності в Україні, продовження структурної перебудови господарського комплексу, стимулювання інноваційного розвитку, зміцнення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу, сприяння розвитку підприємницької діяльності, сприяння прискореному розвитку регіонів. Важливою залишається задача забезпечення фінансування соціальних програм та соціального захисту громадян.

До основних напрямів проведення реформування податкової системи України належать:

– оптимізація фіскальної функції оподаткування;

– підвищення регулювальної функції оподаткування;

– проведення реформування системи платежів до соціальних фондів;

– формування системи оподаткування відповідно до вимог СОТ та забезпечення її адекватності умовам ЄС.

Оптимізації фіскальної функції оподаткування передбачено досягнути шляхом вживання таких заходів, як:

– спрощення податкової системи та податкової звітності;

– зниження податкового навантаження на платників податків;

– збільшення частки непрямого оподаткування та зменшення ролі прямих податків;

– зниження оподаткування операцій з використання факторів виробництва, зокрема, зменшення частки податку на прибуток підприємств у системі оподаткування;

– удосконалення податкового адміністрування у напрямі використання більш прозорих важелів та встановлення більш чітких правил регулювання взаємовідносин державних органів управління і платників.

Для забезпечення достатніх обсягів надходжень до бюджетної системи передбачається:

– розширювати податкову базу (шляхом обмеження ухилення від оподаткування);

– впроваджувати нові податки і збори, наприклад, податку на нерухоме майно;

– підвищувати оподаткування операцій з використання ресурсів (збільшення рентних платежів);

– поступово підвищувати ставки збору за забруднення навколишнього середовища;

– збільшувати частку податку з доходів фізичних осіб у структурі податкової системи;

– збільшувати частку місцевих податків і зборів у структурі доходів місцевих бюджетів;

– вирівнювати податкове навантаження на суб'єкти господарювання, скасовуючи пільгові ставки плати за землю та шляхом звільнення від її сплати;

– упорядковувати спрощену систему оподаткування шляхом прийняття більш раціональних умов, спрямованих на обмеження незаконних схем мінімізації оподаткування;

– удосконалювати адміністрування податків і зборів.

Підвищення функції стимулювання економічного розвитку передбачається за рахунок:

– поетапного зниження ставки податку на прибуток підприємств (до 22% у 2010 році та до 20%, починаючи з 2012 р.);

– податкового стимулювання активної амортизаційної політики підприємств (запровадження прискореної амортизації);

– впровадження інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб'єктів, які здійснюють кваліфіковані інвестиції інноваційного спрямування, а також для підприємств, які реалізують інвестиційні проекти на територіях спеціальних (вільних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку.

Для проведення реформування системи платежів до соціальних фондів необхідно:

– запровадити єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

– провести поетапне зниження ставки єдиного соціального внеску;

– внести зміни до системи розподілу платежів до соціальних фондів між роботодавцями і найманими працівниками (підвищення ставки для працівників і зниження для роботодавців).