§ 5. Бухгалтерські рахунки та їх структура.

Класифікація рахунків

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування економічно однорідних активів, зобов'язань, власного капі­талу та операцій. Вони призначені для обліку конкретного виду об'єктів. Завдяки рахунку можна поступово накопи­чувати однорідні за економічним змістом записи.

Бухгалтерський рахунок — це спосіб обліку, який ви­користовується для запису та узагальнення або зменшення відповідного виду доходів, витрат активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства, установи, організації.

За своєю формою бухгалтерський рахунок має вигляд таблиці, ліва частина якої називається «дебет», а права — «кредит».

У бухгалтерському рахунку сума, що записують до балан­су, — це «залишок», або «сальдо», тобто різниця між підсум­ками записів за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду. Цей залишок ви­користовується при складанні балансу на початок періоду, наступного за звітним (квартал, рік).

Особливістю будь-якого рахунку є те, що кожна його ча­стина призначена для роздільного відображення збільшен­ня й зменшення сум. Якщо в одній частині записується змен­шення, то у другій — збільшення.

Згідно з об'єктами бухгалтерського обліку одна група ра­хунків призначена для відображення стану та руху активів. Такі рахунки називають активними. Друга група рахунків — пасивні — призначена для відображення стану і руху влас­ного капіталу та зобов'язань.

Активні рахунки служать для обліку активів за їхнім складом та розміщенням і відображують зміст активної ча­стини балансу. До них належать рахунки: «Основні засоби», «Нематеріальніактиви», «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини», «Каса», Готова продукція», «Товари» та ін.

На активних рахунках надходження господарських коштів підприємства відображається за дебетом, а викори­стання — за кредитом. Сальдо за активними рахунками зав­жди буде за дебетом (див. табл. 9).

Пасивні рахунки обліковують власний капітал та зобо­в'язання за їхнім цільовим призначенням і відображують зміст пасивної частини балансу. На пасивних рахунках збільшення власного капіталу та зобов'язань (або заборго­ваність за отримання активів) відображається за кредитом, а зменшення — за дебетом. Сальдо на пасивних рахунках завжди буде за кредитом (див. табл. 10).

До пасивних рахунків належать «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Резервний капітал» та ін.; до актив­но-пасивних— рахунки «Нерозподіленийприбуток», «Роз­рахунки з різними дебіторами та кредиторами» тощо.

з

Оборот за дебетом та кредитом активних і пасивних ра­хунків — це сума господарських операцій за звітний пе­ріод.

Таблиця 9. Активний рахунок

Дебет	Кредит
Залишок (сальдо) на початок місяця (+) Операції, що збільшують рахунок	(-) Операції, що зменшують рахунок
Оборот за дебетом (сума господарських операцій за місяць) Залишок (сальдо) на кінець місяця (сальдо на початок місяця + оборот за кредитом - оборот за дебетом)	Оборот за кредитом (сума господарських операцій за місяць)

-35-

Таблиця 10. Пасивний рахунок

Дебет	Кредит
	Залишок (сальдо) на початок місяця
(-) Операції, що зменшують рахунок	(+) Операції, що збільшують рахунок
Оборот за дебетом (сума господарських операцій за місяць)	Оборот за кредитом (сума господарських операцій за місяць)
	Залишок (сальдо) на кінець місяця (сальдо на початок місяця + оборот за кредитом - оборот за дебетом)

За способом групування та узагальнення звітних даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні та аналі­тичні.

Синтетичні рахунки — це балансові рахунки, що уза­гальнюють рахунки господарської діяльності підприємства та призначені для обліку інформації в узагальненому ви­гляді та грошовому вимірі. Облік наявності та змін сукуп­ності економічно однорідних активів і власного капіталу та зобов'язань у грошовому вимірі називають синтетичним об­ліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при заповненні балансу підприємства і відповідних форм звітності. До синтетичних належать рахунки: «Основні за­соби», «Нематеріальні активи», «Матеріали», «Паливо».

Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, в яких, крім грошового, використовують також натуральні й трудові ви­мірники. Облік наявності та змін окремих видів і об'єктів активів та власного капіталу й зобов'язань з використанням різних вимірників — це аналітичний облік.

Між синтетичними та аналітичними рахунками існує нерозривний зв'язок, тобто на аналітичних рахунках відоб­ражаються ті самі зміни, що й на синтетичних, тільки де­тальніше. Значення дебету і кредиту кожного аналітично­го рахунку відповідає синтетичному: сума сальдо, сума обо­ротів за дебетом, сума оборотів за кредитом усіх аналітичних рахунків певної групи дорівнює сальдо, обігу за дебетом, об­ігу за кредитом синтетичного рахунку. Тому загальні підсумки записів на аналітичних рахунках мають відпові­дати підсумкам, записаним на синтетичних рахунках бух­галтерського обліку.

Усі господарські операції на синтетичних і аналітичних рахунках бухгалтерського обліку здійснюються з викори­станням методу подвійного запису, тобто кожна операція записується одночасно на двох взаємопов'язаних бухгал­терських рахунках у такій самій сумі: за дебетом одного рахунку і одночасно за кредитом іншого. Ці записи дозво­ляють досягти рівності активу й пасиву бухгалтерського балансу.

Подвійний запис — це просто технічний засіб, що дає можливість:

1. контролювати рух активів із зазначенням початку цьо­го руху і його напрямку;

2. перевіряти правильність усіх рахункових записів від окремих операцій до балансу, де подвійний запис перетво­рюється на рівність активу та пасиву;

3. виявляти помилки в рахункових записах;

4. встановлювати взаємозв'язок між рахунками і ство­рювати з них єдину систему.

Такий взаємозв'язок між рахунками називають корес­понденцією рахунків, а рахунки, пов'язані однією господарсь­кою операцією, — кореспондентськими. Запис же суми гос­подарської операції, відображеної за дебетом одного і кре­дитом іншого рахунка, — рахунковою формулою. Якщо в процесі господарської операції одночасно дебетується один рахунок і кредитується також один рахунок, таку кореспон­денцію називають простою. У разі дебетування одного й кре­дитування двох чи більше рахунків (або навпаки) отри­муємо складну кореспонденцію.

На рахунках бухгалтерського обліку всі господарські опе­рації записуються в послідовності їх здійснення, тобто в хро­нологічному порядку. Така реєстрація господарських опе­рацій має назву хронологічного запису.

Для більшої деталізації в синтетичний рахунок часто вводять субрахунки. Субрахунок — це синтетичний ра­хунок другого порядку. їхньою характерною особливістю є те, що вони, як правило, не вимагають здійснення за­писів. Дані субрахунків одержують шляхом групування аналітичних рахунків при складанні лімітно-забірних відомостей. Наприклад, головний (першого порядку) син­тетичний рахунок «Товари» поділяється на три субрахун­ки (див. табл. 11).

Таблиця 11

Види Рахунків	Найменування рахунків
Синте­тичні	28 «Товари»
Суб­рахунки	281 «Товари на складі»	282 «То­вари в торгівлі»	283 «То­вари на комісії»
Аналі­тичні	«Борош- «Цукор» «Інше» но»	-	-

Для контролю за відповідністю запису на синтетичних і аналітичних рахунках щомісячно укладають оборотні відо­мості, в яких відображують первинні та підсумкові залиш­ки операції за дебетом і кредитом певного синтетичного ра­хунка, виконані упродовж певного звітного періоду (місяць, квартал, рік).

Записи, зроблені на синтетичних рахунках, наприкінці місяця узагальнюють у простій оборотній відомості синте­тичного обліку (див. табл. 12).

Особливість оборотної відомості та синтетичних рахунків полягає в забезпеченні трьох пар рівностей:

1. підсумки залишку на початок місяця за дебетом і кре­дитом;

2. підсумки оборотів за дебетом і кредитом;

3. підсумки на кінець місяця за дебетом і кредитом.

Аналогічно складаються оборотні відомості аналітично­го обліку, в яких суми залишків і оборотів аналітичних ра­хунків повинні відповідати таким самим показниками син­тетичного рахунку, до якого ведуться аналітичні рахунки. На основі оборотних відомостей синтетичного обліку скла­дають баланс.

Таблиця 12

Код	Найменування рахунку	Сальдо на початок місяця		Оборот за місяць		Сальдо на кінець місяця
		дебет	кредит	дебет	кредит	дебет	кредит
10	Основні засоби	11397200		8008600		19405800
20	Запаси	729920		202780		932700
28	Товари	12350450		43800220	34602540	21548130
30	Каса	9270		40068010	40000200	77080
31	Рахунки в банку	9700660		13660370	18340050	5020920
63	Розрахунки з постачальниками і підрядчиками		4333200	10713110	17007800		10627890
37	Розрахунки з різними дебіторами			9000	3000	6000
70	Доход від реалізації		6903640	1500100			5403540
40	Статутний капітал		22950600		8008600		30959200
Підсумок		34187440 34187440		117926190	117962190	46990630	46990630

За призначенням і структурою розрізняють рахунки для обліку активів, зобов'язань та власного капіталу і рахунки для обліку господарських циклів. До рахунків обліку ак­тивів, зобов'язань і власного капіталу належать основні, ре­гулювальні та забалансові рахунки. Основні рахунки є трьох видів: інвентарні (рахунки матеріальних і нематері­альних активів), які завжди активні й можуть мати лише дебетове сальдо; капітальні (рахунки власного, пайового та інших капіталів), які завжди пасивні і тому можуть мати лише кредитове сальдо; розрахункові (розрахунки з дебіто­рами і кредиторами), які можуть бути як активними, так і пасивними.

Регулювальні рахунки самостійного значення не мають і використовуються для уточнення та корегування оцінки активів, зобов'язань і власного капіталу (наприклад раху­нок «Зношеність основних засобів»).

До позабалансових рахунків належать «Орендовані нео­боротні активи», «Активи на відповідальному зберіганні», «Контрактні зобов'язання» та ін. На них ведеться облік ак­тивів і зобов'язань, що не належать певному підприємству, організації, установі. Особливість їх ведення полягає в тому, що в разі надходження або повернення активів чи зобов'я­зань метод подвійного запису не використовується. У разі надходження товарно-матеріальних цінностей забалансо- вий рахунок тільки дебетується, а в разі повернення цінно­стей — кредитується. У разі надходження зобов'язань за- балансовий рахунок лише кредитується, а в разі повернен­ня зобов'язань — дебетується.

Рахунки для обліку господарських циклів поділяють на три групи:

1. збирально-розподільні (або транзитні) рахунки існу­ють для попереднього групування витрат з наступним роз­поділом за призначенням і належністю на відповідні рахун­ки; витрати збираються за дебетом цих рахунків, а розподі­ляються за кредитом; їхньою особливістю є відсутність сальдо, оскільки сума витрат, зібраних за дебетом рахунку, повністю розподіляється за кредитом;

2. калькуляційні рахунки (завжди активні) використо­вуються для обліку всіх витрат, пов'язаних зі здійсненням будь-якого процесу (виробництво, будівництво тощо); у цих рахунках усі витрати збираються за дебетом, а за кредитом у них відображується фактична собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг; дебетове саль­до цих рахунків позначає вартість незавершеного госпо­дарського процесу;

3) бюджетно-розподільні рахунки (наприклад активний рахунок « Витрати майбутніх періодів ») — у їхній дебет за­носяться витрати, здійснені в поточному періоді, але які належать до наступних періодів; записи за кредитом здійснюються в міру списання виробничих витрат на відповідні рахунки при настанні періоду, за рахунок яко­го зроблені витрати; дебетове сальдо вказує на суму вит­рат, здійснених за рахунок наступних періодів і ще не роз­поділених.

Систематизований перелік рахунків, які використову­ються в процесі обліку поточних операцій, називають ра­хунковим планом, або планом рахунків. Це — перелік ра­хунків і субрахунків із зазначенням їхніх найменувань і окремих для кожного цифрових шифрів, які застосовують­ся для спрощення обліку, оскільки часто замінюють назви самих рахунків. З метою однакового використання ра­хунків, обліку, уніфікації економічних груп окремих опе­рацій, зручності контролю і аналізу господарської діяль­ності підприємств Міністерство фінансів України з ЗО листо­пада 1999 р. ввело новий План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом № 291.

План рахунків містить два розділи: розділ І — балансові рахунки; розділ II — позабалансові рахунки.

Розділі 1 має дев'ять класів:

Клас 1. Необоротні активи.

Клас 2. Запаси.

Клас 3. Засоби, розрахунки та інші активи.

Клас 4. Власний капітал і забезпечення зобов'язань.

Клас 5. Довгострокові зобов'язання.

Клас 6. Поточні зобов'язання.

Клас 7. Доходи і результати діяльності.

Клас 8. Виграти за елементами.

Клас 9. Виграти діяльності.

Розділ II має клас 0 «Позабалансові рахунки».

Кожен клас поділяється на рахунки і субрахунки, кожен з яких має код і номер. Наприклад, у розділі І у класі «Нео­боротні активи» рахунок «Основні засоби» має код 10 і до його складу належать кілька субрахунків (див. табл. 13).

Таблиця 13

Код	Найменування
	Розділ 1.
	БАЛАНСОВІ РАХУНКИ
	Клас 1. Необоротні активи
10	Основні засоби
101	Земельні ділянки
102	Капітальні витрати
103	Будівлі й споруди
104	Машини та обладнання
105	Транспортні засоби
106	Інструменти, пристрої, інвентар
107	Робочі та продуктивні тварини
108	Багаторічні насадження
109	Інші основні засоби

Отже, з допомогою рахунків бухгалтерського обліку забез­печується однакове відображення господарських операцій в усіх галузях народного господарства України (на підприєм­ствах з різними формами власності), що дає змогу порівняти облікові показники окремих організацій, підприємств, уста­нов і навіть галузей народного господарства.