Глава 10

Ревізія як форма виявлення порушень фінансово-господарської діяльності

§1. Суть фінансово-господарського контролю

Період становлення ринкової економіки, корінна пере­будова організації господарської діяльності та управління нею, робота в умовах нового господарського механізму ви­суває нові вимоги до дбайливого використання матеріаль­них ресурсів. Визначальне значення для вирішення цього завдання має забезпечення зберігання і цільового викорис­тання матеріальних цінностей, добре організовані та ефек­тивні урахування й контроль.

Історія розвитку людства свідчить про те, що контроль був притаманний усім суспільно-економічним формаціям. Зрозуміло, його суть, форми і соціально-економічна ефек­тивність на різних ступенях суспільного розвитку різні. Значно підвищують роль контролю негативні правопору­шення , зловживання в сфері виробництва, обліку матеріаль­но-фінансових цінностей, що поширилися в період зламу політичної системи і законодавства.

Питання суті контролю і його застосування не можуть бути всебічно розкриті поза сферою управління, яку він об­слуговує. У реальній дійсності немає «контролю взагалі», є контроль конкретного змісту і конкретної форми. У цьому розумінні його поділяють на адміністративний, технічний, фінансово-господарський та інші спеціалізовані різновиди.

Фінансово-господарський контроль становить систему нагляду наділених контрольними функціями державних і суспільних органів за фінансово-господарською діяльністю підприємств, об'єднань, установ, організацій, інших підрозділів матеріального виробництва і невиробничої сфе­ри з метою об'єктивної оцінки економічної ефективності їхньої діяльності, установлення законності, достовірності й доцільності господарських і фінансових операцій, збережен­ня державної власності, виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва і зростання доходів державного бюджету.

На сучасному етапі фінансово-господарський (далі госпо­дарський) контроль зосереджений на таких основних завдан­нях: забезпечення виконання планів щодо наповнення дер­жавного і місцевого бюджетів; виявлення внутрішньогоспо­дарських резервів зростання виробництва і реалізації продукції, зниження витрат сировини, матеріалів, палив­но-енергетичних ресурсів та інших витрат; вироблення про­позицій щодо виявлення прихованих резервів підвищення ефективності виробництва і зростання на цьому ґрунті гос­подарських накопичень і прибутків бюджетів; контроль за економним і доцільним використанням державних засобів та попередження порушень і зловживань у їхньому викорис­танні; запобігання недостачам, розтратам, крадіжкам дер­жавного, колективного і приватного майна; перевірка досто­вірності даних бухгалтерського обліку і звітності, боротьба з приписками й іншими фальшуваннями звітних даних.

У нашій країні господарський облік здійснюється орга­нами недержавного і державного (відомчого і позавідомчо­го) контролю. За часом проведення господарський контроль поділяють на попередній, поточний і наступний.

Попередній контроль здійснюється до виконання госпо­дарської операції, має на меті попередити незаконні дії шля­хом перевірки планів, кошторисів і документів про надхо­дження і витрати цінностей. У попередньому контролі беруть участь органи державного управління — при затвердженні планів і кошторисів. Міністерство фінансів — під час зат­вердження планів фінансування, банківські установи — під час кредитування, бухгалтери підприємств — під час прий­манні первинних документів від контрагентів тощо.

Поточний контроль має місце в ході самої господарської діяльності під час проведення операції і спрямований на оперативне усунення недоліків і зловживань, виявлення резервів подальшого зростання суспільного виробництва. Здійснюється він керівником підприємства, головним бух­галтером, а також іншими співробітниками, які відповіда­ють за виконання господарських операцій (наприклад, відділ технічного контролю — ВТК).

Наступний контроль здійснюється після проведення гос­подарської операції у вигляді документальних перевірок, ревізій, обстежень, аналізів балансів і звітів. Він дає змогу забезпечувати об'єктивну оцінку діяльності всіх ланок гос­подарства, підприємства, установи й окремих посадових осіб. Наступний контроль обов'язково охоплює всі підприє­мства, що дає можливість разом із попереднім і поточним контролем створювати цілісну систему. Він здійснюється всіма контрольними органами.

Залежно від методів здійснення наступний контроль по­діляють на фактичний і документальний. Фактичний кон­троль — це перевірка фактичних матеріальних цінностей шляхом інвентаризації, лабораторних аналізів, експертиз (крім судових). Документальний контроль полягає в пе­ревірці господарської діяльності на підставі первинних до­кументів, облікових записів і звітності, дані яких можуть бути достовірними і недостовірними, повними і неповними. Залежно від цього використовуються технічні засоби пере­вірки документів.

Усі форми контролю взаємозалежні, взаємообумовлені та доповнюють одна одну.

Система контролю, що існує в нашій країні, недостатньо ефективна, занадто роздрібнена, потребує великої кількості людей і засобів, а головне — зосереджена на відомчих інте­ресах і значною мірою залежить від тих організацій і поса­дових осіб, які покликані цей контроль здійснювати.