§ 5. Відповідальність суб'єктів фінансового моніторингу

Особи, винні у порушенні вимог закону, несуть кримі­нальну, адміністративну та цивільно-правову відпові­дальність. Вони також можуть бути позбавлені права про­водити певні види діяльності згідно із законодавством.

Юридичні особи, які здійснюють фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів і фінансування тероризму, можуть бути ліквідовані за рішенням суду.

У разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог закону до ньо­го у встановленому порядку може застосовуватися штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян. У разі незгоди сплатити штраф рішення про накладання штрафу чи його відмову приймається судом за поданням органу, що регулює діяльність суб'єкта первин­ного фінансового моніторингу та надає ліцензії або інший спеціальний дозвіл.

Неодноразове порушення суб'єктами первинного фінан­сового моніторингу вимог закону тягне за собою за рішен­ням суду обмеження, тимчасове припинення дії та позбав­лення ліцензії чи іншого спеціального дозволу на право про­вадження певних видів діяльності в порядку, встановленому законодавством.

За рішенням суду доходи підлягають конфіскації на ко­ристь держави або повертаються їхньому власнику, чиї пра­ва чи законні інтереси були порушені, або відшкодовується їхня вартість.

Угоди, спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів і фінансування тероризму, визнаються недійсними в установ­леному законом порядку.

Суб'єкти фінансового моніторингу, їхні посадові особи та інші працівники не несуть відповідальності за шкоду, запо­діяну юридичним і фізичним особам, у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час проведення фінансового моніторингу, якщо вони діяли у межах завдань, обов'язків та у спосіб, що передбачені Законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло­чинним шляхом».

Шкода, заподіяна юридичній або фізичній особі незакон­ними діями державних органів унаслідок проведення ними заходів протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінан­суванню тероризму, відшкодовується з Державного бюдже­ту України.

РОЗДІЛ III

Використання фахових бухгалтерських і економічних знань у правоохоронній діяльності

Під час розслідувань та судових розглядів кримінальних справ нерідко виникає потреба у застосуванні фахових знань з економіки та бухгалтерського обліку. На практиці вони використовуються найчастіше у таких трьох аспектах:

• залучення фахівця до слідчих і судових дій;

• здійснення ревізії у зв'язку з кримінальною справою на етапі попереднього розслідування та в суді;

• проведення судово-бухгалтерської та планово-еконо- мічної експертиз.

До того чи іншого аспекту застосування фахових знань вдаються, виходячи з конкретних обставин, міри складності справ, що розслідуються або розглядаються в суді.

Зупинімося детальніше на кожному з трьох аспектів.

1. Участь фахівця-бухгалтера (або економіста) у слідчих і судових діях передбачена ст. 128^і КПК. Її завдання — всіляке сприяння слідству у виявленні, закріпленні та ви­лученні доказів.

На відміну від експерта чи ревізора спеціаліст виступає в ролі консультанта і самостійно доказів не виявляє, а лише допомагає робити це слідчому, який установлює фактичні дані, що мають значення для справи.

2. Документальна ревізія, здійснювана в зв'язку з кримі­нальною справою, слугує для збирання доказів; її місце у роз­слідуваннях та судових розглядах закріплено ст. 66 КПК. Вона полягає в перевірці ревізором за вимогою органу дізнан­ня, слідчого (суду) господарської і фінансової діяльності організації, установи, підприємства, визначеної посадової особи відповідно до поставлених перед ним завдань.

Порядок проведення ревізії, взаємодії ревізора зі слідчим та особами, які ревізуються (нерідко такі особи виступають у кримінальній справі як обвинувачувані або підозрювані), процесуально не регламентується. Ревізія призначається в зв'язку з вимогою органу дізнання, слідчого або суду відпо­відною адміністрацією і здійснюється на підставі адмініст- ративно-правових актів, що визначають порядок її прове­дення. При цьому Закон України «Про державну конт­рольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. та Положення про державну контрольно-ревізійну службу в Україні від 5 липня 1993 р. надають ревізору великі мож­ливості щодо пошуків та виявлення нових документів бух­галтерського обліку, збирання нових даних.

3. Судово-бухгалтерська і планово-економічна експерти­зи є засобами доказування у кримінальній справі, передба­чені і детально регламентовані КПК. Цей аспект застосуван­ня спеціальних знань полягає у дослідженні вже зібраних у справі матеріалів (передусім даних бухгалтерського обліку, звітності), аналізі їх і використанні у висновках експертів.

Характер і обсяг експертного дослідження визначається питаннями, які слідчий (суд) передає на розгляд експерту.

Експерт бере активну участь у процесі доказування, а його права й обов'язки чітко визначені процесуальним за­коном.

Всі описані аспекти використання фахових знань харак­теризуються суттєвими відмінностями, які потребують де­тальнішого розгляду.