§ 8. Інвентаризація та її роль у розслідуванні злочинів

Інвентаризація — визначення фактичних залишків то­варно-матеріальних цінностей та грошових коштів, а також усіх розрахунків підприємства. Її здійснюють відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р., інших відомчих актів.

Розрізняють повну та часткову інвентаризацію. Повна інвентаризація охоплює всі засоби та джерела, часткова — тільки окремі їхні види.

Щонайменше два рази на рік підлягають інвентаризації продовольчі товари на складах, товари й тара в магазинах та на інших дрібних торговельних підприємствах, розрахун­ки з кредиторами та дебіторами; щонайменше один раз на квартал інвентаризуються розрахунки з фінансовими орга­нами за відрахуванням податків та здійсненням інших пла­тежів до бюджету; щонайменше один раз на місяць — гро­шові кошти, цінності та документи суворої звітності.

Перебіг інвентаризації матеріальних засобів складаєть­ся з низки етапів. Перший — підготовка до інвентаризації. Другий — це виявлення, підрахунок та описування наяв­них матеріальних засобів шляхом складання інвентариза­ційних відомостей або описів. Третій етап — оцінка вияв­лених, підрахованих та описаних засобів у їхній первісній або зміненій вартості. Четвертий — визначення розбіжнос­тей між виявленими фактичними залишками та залишка­ми, вказаними на рахунках бухгалтерського обліку, і вста­новлення їх причин.

Проведення інвентаризації є обов'язковим:

• у разі передачі державного підприємства чи установи в оренду, приватизації майна державного підприємства, ре­організації державного підприємства в акціонерне товари­ство, а також в інших випадках, передбачених законодав­ством;

• перед складанням річної бухгалтерської звітності;

• у разі зміни матеріально відповідальних осіб;

• у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, пошкодження цінностей; за вказівкою судово-слідчих органів;

• у разі пожежі або стихійного лиха.

Для проведення інвентаризації на підприємствах створю­ються інвентаризаційні комісії постійної дії, до складу яких входять керівники підприємств або їхні заступники, головні бухгалтери, керівники структурних підрозділів, представ­ники громадськості. Вони виконують профілактичну робо­ту із забезпечення зберігання цінностей, організовують про­ведення інвентаризації, перевіряють правильність виведен­ня результатів.

Для безпосереднього проведення інвентаризації створю­ються робочі комісії, які встановлюють фактичну наявність цінностей, разом з бухгалтерією беруть участь у визначенні результатів інвентаризації та вносять пропозиції щодо усу­нення виявлених недоліків. За необ'єктивність проведення інвентаризації члени інвентаризаційних комісій притягу­ються до відповідальності.

Очолює інвентаризаційну комісію спеціально призначе­ний голова. Склад комісії оголошується наказом. Печатка під час інвентаризації перебуває у голови інвентаризацій­ної комісії, ключ від місця збереження цінностей — у мате­ріально відповідальної особи.

У відповідальних за збереження цінностей осіб до почат­ку інвентаризації береться розписка про те, що всі докумен­ти, які підтверджують надходження і витрати цінностей (прибуткові та витратні накладні, прибуткові та витратні касові ордери, товарні та касові звіти), із зазначенням їхніх останніх номерів здано до бухгалтерії та що неоприбутко- ваних або неописаних у витрати цінностей у них немає.

Наявність цінностей визначається шляхом обов'язково­го підрахунку (зважування, обміру тощо) у встановлених одиницях виміру. Дані інвентаризації фіксуються в інвен­таризаційному описі, де вказуються: склад комісії, що про­водить перевірку цінностей, час і місце проведення; назва цінностей, їхня характеристика (артикул, сорт тощо); оди­ниці виміру, ціна, кількість та сума. Підсумкові дані підра­ховують за кожною сторінкою (при цьому кількість нату­ральних показників вказується літерами) та підписують усі члени інвентаризаційної комісії.

Інвентаризаційний опис складається під час перевірки і відразу — в чистовому варіанті. Складання чорнових варі­антів категорично забороняється. Після закінчення пере­вірки фактичної наявності цінностей матеріально відпові­дальна особа в спеціальній «Розписці» зазначає, що вона не має претензій до інвентаризаційної комісії, що все перевіре­но в її присутності й відповідає дійсності, особливо — що цінності після інвентаризації лишаються на її відповідаль­ному зберіганні.

Для порівняння даних, встановлених під час зняття фак­тичних залишків, крім документальних відомостей скла­дається також порівняльна, з допомогою якої може бути виявлено різницю між фактичними і документальними да­ними у вигляді залишків або нестачі цінностей.

Перед виведенням підсумкового результату в разі вияв­лення залишків або нестачі визначаються причини їх утво­рення (наприклад, пересортування або природні збитки).

Під пересортуванням розуміють відпуск одних цінностей замість інших, схожих за зовнішніми показниками. Якщо пересортування відбулося внаслідок схожості матеріальних цінностей, а не створене навмисно матеріально відповідаль­ною особою, в такому разі допускається зарахування нестачі залишками.

Природний збиток— це зміна обсягу, маси, інших фізич­них параметрів цінностей шляхом усушки, утруски та роз­пилення. Природний збиток у разі виявлення нестачі цінно­стей списується в межах допустимих норм. Норма природ­ного збитку визначається відсотком, який залежить від виду цінностей та терміну їхнього зберігання і враховується за­лежно від кількості реалізованих цінностей між поперед­ньою та поточною інвентаризаціями.

Після списання нестачі та залишків, що утворилися внас­лідок пересортування та природного збитку в межах допус­тимих норм, визначається кінцевий підсумок інвентари­зації, який фіксується у порівняльній відомості.

До інвентаризаційного опису та порівняльної відомості обов'язково додаються пояснення матеріально відповідаль­них осіб про причини утворення нестачі або залишків, вис­новок інвентаризаційної комісії щодо цих пояснень, рішен­ня керівника організації за підсумками інвентаризації.

Заходи з інвентаризації вважаються завершеними лише після повного з'ясування виявлених розбіжностей з обліко­вими даними, відрегулювання цих розбіжностей щодо за­конодавства та їхнього відображення на рахунках бухгал­терського обліку. Узагальнення практики розслідування розкрадань свідчить, що матеріали інвентаризацій, містя­чи значну доказову інформацію, досить часто є підставою для порушення кримінальних справ. Аналіз причин, вста­новлених у процесі інвентаризації нестач і залишків, до­зволяє виявити зловживання та осіб, що їх допустили.

Інвентаризації та аналіз їхніх підсумків є одним із шляхів одержання доказів під час розслідуванні справ про розкрадання. Через те для працівників правоохоронних органів важливого значення набувають знання про періо­дичність та порядок здійснення інвентаризацій.