1. Адміністративний процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний процес являє собою системне утворення із складною і не до кінця дослідженою структурою. Первинним і основним компонентом його структури виступає окремо взяте адміністративне провадження.

Таким чином, в структурі адміністративного процесу можна виділити ряд різнорівневих елементів - процесуальні виробництва, процесуальні стадії, процесуальні етапи та процесуальні дії, які в сукупності становлять струнку конструкцію, що характеризує це правове явище.

2. Юрисдикційна концепція адміністративного процесу:

У цілому ставить адміністративний процес в один ряд із кримінальним і цивільним процесами, які існують для забезпечення обов'язковості виконання норм матеріального права.

В основі - діяльність із розв'язання спорів і застосуванню заходів примусу.

Адміністративне провадження - більш широка категорія, ніж адміністративний процес.

Об'єднавче визначення адміністративного процесу: це - врегульований правом порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного примусу.

У сучасній юридичній літературі до юрисдикційної концепції адміністративного процесу включають: провадження у справах про адміністративні правопорушення і застосування до правопорушників адміністративних стягнень, а також розгляд справ щодо застосування заходів адміністративного примусу; а також як регламентовану законом діяльність щодо вирішення спорів, які виникають між сторонами адміністративного правовідношення, які не знаходяться між собою у відносинах службового підпорядкування, а також щодо застосування заходів адміністративного примусу

3. Управлінська концепція адміністративного процесу:

Це - юридична форма реалізації повноважень органів виконавчої влади.

Призначення - забезпечення реалізації матеріальних норм права (причому не тільки адміністративного, а й конституційного, фінансового, сімейного тощо).

Адміністративне провадження - складова частина адміністративного процесу.

Поряд з іншим, визначає порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення (але це - не головна і не єдина части на адміністративного процесу).

Об'єднавче визначення адміністративного процесу: це - врегульований правом порядок розгляду індивідуально-конкретних справ, що виникають в сфері державного управління.

До управлінської концепції адміністративного процесу в сучасній науковій літературі відносять сукупність всіх дій, які здійснюються виконавчими органами (посадовими особами) для реалізації своєї компетенції, тобто державно-управлінська діяльність у всіх її можливих проявах трактується в якості адміністративного процесу (весь процес виконавчо-розпорядчої діяльності: це і видання правових актів, і вирішення спорів, які виникають у сфері управління, і застосування адміністративних стягнень тощо); як визначений порядок діяльності органу (посадової особи) щодо застосування і реалізації адміністративно-правових норм

4. Управлінські процедури - це вчинення ланками адміністративного устрою відповідних правомірних дій при наявності ясної цільової спрямованості, зорієнтованості на конкретний об'єкт управління, тривалості у часі, послідовності вчинення процедурних дій та їх документальній фіксації.

Процесуальний же зміст(застосування) характеризується особливою комплексністю, деколи паралельністю процесуальних правовідносин. Така їх якість зумовлена тим, що хоча і не будучи пов’язаними формою, вони поєднані організуючою роллю лідируючого суб’єкта процесу. Видається, що предметно такі дії, як відвід лідируючого суб’єкта

процесу та подача клопотання не є залежними одна від одної. Поряд із процедурами стосунків особи, що проводить справу про порушення митних правил, із підприємством-порушником може існувати процедура між такою особою та експертом.

Зміст матеріальних процедур на противагу попередній процедурній формі цілком коректно визначений у статті 14 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 року: «Відмова у державній реєстрації може мати місце через порушення порядку реєстрації».

Відмова можлива через порушення процедур реєстрації, а не при відсутності

матеріально-правових передумов для цього. Особливості у змісті матеріальних і

процесуальних процедур зумовлюють відмінності у їх структурі (стадіях). Перші з

названих процедур складаються лише з двох комплексів операцій учасників:

звернення (подача і прийняття документів), чим започатковується рух справи, та

винесення рішення. Між цими процедурними формами робота відповідного органу

управління протікає в організаційно-правових формах апаратних дій і

діловодства.

У процесуальних же процедурах провадження доповнюється стадіями основного процесу (стадії розслідування та вирішення справи). Саме на цих стадіях керована особа має можливість у певних формах висловити міркування по справі. Тому необхідно визнати присутність матеріальних процедур у пунктах 2,3,4,8,9 частини 1 статті 5 Закону України

«Про захист прав споживачів» від 15.12.93 р.. Серед цих процедурних форм

називаються: безперешкодне відвідання приміщень, відбирання зразків товарів,

одержання нормативних документів про якість товарів, опломбування приміщень,

вилучення неякісних товарів, що свідчать про порушення прав споживачів. Жодних

процесуальних гарантій особа, що перевіряється, не одержує.

5. З'ясування питання про цілі і завдання адміністративного процесу дозволяє охарактеризувати адміністративний процес в якості самостійного правового явища в цілому, з одного боку, і в якості складної структурованої конструкції - з іншого, оскільки багатоплановість цілей і завдань процесу являє собою один із чинників, що сприяють визначенню його структури .

Ціль адміністративного процесу - це заздалегідь заплановані результати, досягнення яких можливо за допомогою відповідних засобів і способів. У свою чергу, завдання цього процесу виражають собою поняття, що відображає необхідність для суб'єкта здійснити певні дії, спрямовані на досягнення мети процесу. Таким чином, ціль процесу визначає наявність комплексу відповідних завдань, рішення яких і дозволяє досягти намічену мету.

Найважливішою метою адміністративного процесу є належне, засноване на неухильному дотриманні законів регулювання діяльності всіх суб'єктів процесу на всіх його стадіях і етапах.

Поряд з реалізацією правозастосовних функцій адміністративний процес значною мірою пов'язаний із правотворчою діяльністю компетентних державних органів, регулює порядок прийняття відповідних підзаконних актів.