28. Медицина та фармація Західної Європи у Середньовіччі.

В епоху раннього Середньовіччя в Західній Європі виникають монастирі зі шпиталями та медичними школами при них. В монастирях переписувалися древні праці Гіппократа і Галена.

В епоху середнього Середньовіччя в містах, які відзначались щільною забудовою, вузькими вулицями і зовнішніми мурами, поширювались епідемії. Окрім чуми, величезною проблемою була проказа. Міста запроваджують посади міських лікарів, головним завданням яких була боротьба з занесенням інфекцій. Окрім медичних шкіл при монастирях виникають цивільні медичні школи — в Салерно (IX ст.), Болонії (1156 р.), Парижі (1180 р.), Падуї (1222 р.). У 1300 р. папа Боніфаций VII під страхом відлучення від церкви заборонив розтинати трупи, що, звісно, не сприяло розвитку медичних знань.

У XIII ст. Рожен Бекон склав рецепт пороху і в 1346 р. в битві біля моста Креси вперше застосовується вогнепальна зброя, яка призвела до появи вогнепальних поранень Для їх лікування у війську вводиться посада фельдшера. В 1376 р. французький король дає дозвіл на розтин трупа медичному факультету в Монпел’є, а у 1460 р. такий дозвіл отримує медичний факультет у Празі. У 1490 р. Олександр Бенедетгі побудував в Падуанському університеті перший анатомічний театр.

Розвитку фармації сприяла алхімія. З*явились нові прилади, апарати, методи перегонки рідин, осадження, фільтрації, дистиляції. Аптеки працювали як хімічні лабораторії. Вони ставали центрами науки, а фармацевти займали чільне місце серед вчених Середньовіччя. З*являються нові ліки. Вдосконалюється процес приготування ліків. За доби Середньовіччя були регламентовані аптечні заклади, правила їхнього функціонування, кваліфікація фармацевтів, ціни на ліки, збереження та відпуск ліків.

29. Салернська мед.школа та її роль в історії медицини та фармації. Ст. 49 Початок світській (немонастирській) мед освіті поклала в 9 ст. перша світська школа в Італії.  Навчання проходило біля ліжка хворого. Салернські лікарі збирали та розвивали досягнення античної та арабської медицини. Також навчання проводилось за працями Гіппократа, Галена, Авіцени.  Внесок Салернської школи на розвиток фармації: тут у 1140році була складена фармакопея («антидотарій» - антиотрута). Була винайдена вагова система і встановлена одиниця такої системи – грам – вага пшеничного зерна. До цього кількість ліків визначалася на око. Середня одноразова доза тодішніх порошків була визначена в 20 грам(1 скрупул), а добова в 3 скрупула (1драхма), тижн – 8 драхм. В 13ст. було узаконено порядок отримання фарм. освіти в Європі. Наприклад, щоб отримати фарм освіту в Франції необхідно було побувати 4 роки учнем в аптеці, потім 10 років пропрацювати в якості помічника.

30. Лікарські засоби скіфів та сарматів.

Протягом століть скіфське населення знайшло багато цілющих рослин як диких, так і городніх, з яких значна кількість не втратила свого значення і сьогодні не тільки в народній, але й в науковій медицині. Наприклад, горицвіт, солодкий корінь, ревінь, подорожник, не кажучи вже про цибулю, часник та багато інших. Серед цілющих рослин у скіфській медицині було чимало сильнодіючих, а то навіть і отруйних. Вони також використовувались скіфами для лікування. Для зменшення токсичної дії сильнодійних та отруйних рослин скіфська народна медицина додавала до них різні домішки та відвари, такі, як мед, бобові рослини тощо. Найцінніші лікувальні рослини скіфи культивували на плантаціях і розвозили їх по всьому стародавньому світу як товар. Широке застосування в скіфській медицині мали також засоби тваринного походження (боброва струмина, жири, мозок). Скіфській медицині були відомі «панти», цінний лікарський засіб з висушених рогів молодого плямистого оленя. При хірургічному лікуванні скіфи застосовували знеболювальні засоби, такі, як хмельні напої, опій, мандрагору тощо. Для лікування застосовували зміїну отруту. Слід зазначити, що скіфські лікарі та їх лікувальні засоби і методи мали свій вплив на грецьких лікарів, можливо, і на Гіппократа. Медицина скіфів опрацювала за увесь час свого розвитку багато раціональних методів лікування, але було в ній також немало ірраціональних лікувальних засобів і заходів, які не мали нічого спільного з науковою медициною.