29 Салернська медична школа та її роль в історії медицини та фармації.

Шко́ла в Сале́рно (лат. Schola Medica Salernitana) — заснована в IX столітті вища медична школа, що знаходилася в італійському місті Салерно. Деякими дослідниками вважається найдавнішим університетом Європи, хоча офіційно університетом не називалася.

Монастир Монте Кассіно здавна мав у Салерно шпиталь для хворих ченців. З групи лікарів цього шпиталю виникла одна з перших вищих медичних шкіл Європи.

В історії Салернской школи виділяють два періоди — грецький — від початку існування школи і до XII століття, та греко-арабський — з середини XII століття. Великий корпус медичних знань того часу було представлено в створених у Салерно трактатах Liber Graduum, Antidotarium Nicolai та Circa Instans. Відбулося виокремлення фармації, як окремої галузі медичного знання, що було закріплено Салернським едиктом Фрідріха II. Особливою ​​славою користувалася гігієнічна поема «Правила салернської школи» (лат. «Regimen scholae Salernitanae»), вперше надрукована в 1480 році в Кельні, що відтоді багато разів перевидавалася.

На початку XIII століття тут була створена праця «Flos medicinae» («Цвіт лікарського мистецтва»), в якому висвітлювались найрізноманітніші питання, в тому числі й погляди на те, яким повинен бути лікар, призначення медицини, теорія зараження й багато іншого.

У Школі Салерно жінки допускалися як до навчання, так і до викладання. Так, в XI столітті тут викладала Абелла, яка написала трактати «De atra bile» («Про чорну жовч») і «De natura seminis humani» («Про природу людського сім'я»). Серед учених жінок, викладачів школи близько 1059 року була Тротула — «nobilis matrona». З її праць до нашого часу дійшли «De passionibus mulierum» («Про жіночі хвороби») і «De compositione medicamentorum» («Про складання ліків»). Її праці неодноразово цитувалися багатьма авторами в XI–XII століттях

Збереглося багато інших медичних трактатів, написаних жінками Салернської школи. Так, Ребекка Гуарна написала трактати «Про лихоманки», «Про сечу», «Про зародки» та інші. У 1480 році з'явилася знаменита праця «Салернський кодекс здоров'я», що належав Арнольду з Вілланови.

Анатомічні студії на свинях примножили медичне знання завдяки плідному припущенню, що між анатомією свині та людини існують принципові відповідності. Рецептом успіху школи в Салерно було гармонійне поєднання медичного знання з різних культур: грецької, арабської, західно-латинськох та єврейської.

У 1140 році в цій школі була завершена робота над «Збірником протиядь» — монументальним твором фармакопеї (антидоторії) свого часу. За одиниці вимірювання ваги тут були прийняті гран, скрупула, драхма, унція. Але якщо заглянути дещо глибже в історію, можна дізнатись, що раніше кулькість необхідних речовин визначалась приблизно, майже "на око", зачастіше пригоршнею. XIV столітті був написаний загальновідомий «Салернський кодекс здоров'я», автором якої виступив випускник вищезазначеної салернської школи Арнольд де Віллянова. Саме цікаве у Саленському кодексі є те, що інформація в ньому подається у вигляді віршів — описи різноманітних хвороб, способи їх лікування, практичні поради з використання лікарських рослин тощо, і все це — поетичною, майже казковою римою. Багато уваги в той час приділялося і профілактиці захворювань — особливо зауваживалося на природній необхідності людини дотримуватися здорового способу життя. В цьому витворі міститься інформація і про саму медичну школу в Салерно, яка пізніше отримала статус університета.

Якщо спробувати відслідкувати історію появи перших аптек, ми знову повернемося до Салерно, адже саме тут у VIII-X століттях (епоха раннього середньовіччя) з'явилися перші спеціалізовані заклади з продажу ліків. Дещо пізніше за Салерно аптеки були відкриті у Толедо та інших італійських містах. Саме в цей час назва "аптека" закріплюється виключно за такими закладами, що спеціалізувалися на виробництві та прожажу лікарських препаратів населенню. Цікавим історичним фактом є те, що в давні часи аптеками (з грецької — зберігати) називали сховища самих ціних продуктів.