2. Аналіз фінансування інвестиційних проектів.

Мобілізація джерел фінансування інвестиційного проетку є одним із найважливіших завдань менеджерів, адже відсутність фінансових ресурсів унеможливлює здійснення будь-якої діяльності, у тому числі і інвестиційної. Не менш важливим є аналіз того чи іншого джерела фінансування інвестиційної активності підприємства.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає, що інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

• власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

• позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

• залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

• бюджетних інвестиційних асигнувань;

• безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян;

• кошти іноземних інвесторів.

При виборі джерела фінансування інвестиційної діяльності питання повинне вирішуватись інвестором з врахуванням таких факторів, як вартість капіталу та ефективність віддачі від нього, співвідношення власного і позикового капіталу, що визначає рівень фінансової незалежності, ризику, що виникає при використанні того чи іншого джерела коштів.

Прийняття рішень інвестиційного характеру базується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Відомий цілий ряд формалізованих методів розрахунки за допомогою яких можуть служити основою для прийняття рішень інвестиційного характеру.

Залежно від того, які джерела фінансових ресурсів залучає підприємство виділяють наступні форми фінансування інвестицій:

1. Самофінансування - фінансування - повністю за рахунок власника фінансових ресурсів.

Самофінансування інвестиційних проектів передбачає фінансування капітальних вкладень підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів: чистого прибутку, амортизаційних відрахувань і внутрішньогосподарські резерви.

Прибуток - основне джерело засобів розвитку підприємства. Його величина визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції і її повною собівартістю. Після сплати податків і інших платежів до бюджету у підприємства залишається чистий прибуток, який за рішенням загальних зборів акціонерів може бути розподілений на виплату дивідендів або спрямований на інвестиційні цілі (реінвестована в активи підприємства).

Фінансування підприємства за рахунок тезаврації прибутку має як переваги, так і недоліки.

До основних переваг самофінансування слід віднести такі:

• залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати винагороду за користування ними;

• відсутність затрат при мобілізації коштів;

• не потрібно надавати кредитне забезпечення;

• підвищується фінансова незалежність та кредитоспроможність підприємства.

Недоліки самофінансування у тезовому вигляді можна охарактеризувати таким чином:

• оскільки на реінвестування спрямовується чистий прибуток, попередньо він підлягає оподаткуванню, в результаті чого вартість цього джерела фінансування збільшується;

• обмежені можливості контролю за внутрішнім фінансуванням знижують вимоги до ефективного використання коштів;

• помилковість інвестицій (оскільки рентабельність реінвестицій може бути нижча за середньоринкову процентну ставку, можливе зниження ефективності ринку капіталів у цілому).

Рішення на користь реінвестицій власниками прийматиметься в тому разі, якщо рентабельність вкладень в дане підприємство буде вищою, ніж прибутковість можливих зовнішніх альтернатив.

Велике значення як джерело самофінансування інвестиційних проектів мають амортизаційні відрахування. Амортизація - списання балансової вартості основних фондів підприємства в процесі їх використання на вироблену продукцію для створення амортизаційного фонду, який спрямовується на оновлення активів, що зношуються. Величина амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань і способу нарахування амортизації.

Перевага амортизаційних відрахувань як джерела інвестицій полягає в тому, що при будь-якому фінансовому положенні підприємства це джерело завжди має місце і завжди залишається у розпорядженні підприємства. Але багато підприємств використовують амортизаційні відрахування на цілі, не властиві їх економічному призначенню (наприклад, на поповнення оборотних коштів). Для ефективнішого використання цього джерела самофінансування на підприємствах треба проводити політику, спрямовану на відтворення основних фондів, вдосконалення методів нарахування амортизації, вибір пріоритетних напрямів використання амортизаційних відрахувань : придбання нового устаткування замість вибулого, реконструкція, технічне переозброєння і розширення виробництва, механізація і автоматизація виробництва.

Внутрішньогосподарські резерви як джерело фінансування включають грошові кошти від реалізації зайвих необоротних активів (у тому числі нематеріальних активів), надлишків оборотних коштів, а також суми, що відшкодовуються страховими компаніями за збитки, що зазнали, в результаті стихійних лих, нещасних випадків.

Самофінансування - це найнадійніше джерело фінансування інвестиційних проектів, але через його незначність він може профінансувати дрібні, середні інвестиційні проекти. Фінансування великих інвестиційних проектів, як правило, проводитmся за рахунок власних, позикових і притягнених засобів.

2. Акціонерне фінансування використовується в акціонерних товариствах і є отриманням грошових коштів в результаті емісії акції.

Номінальна вартість акцій усіх типів утворює статутний капітал акціонерного товариства. Статутний капітал виступає основним і, як правило, єдиним джерелом фінансування на момент створення організації. При створенні підприємства вкладами засновників в його статутний капітал можуть бути грошові кошти, матеріальні і нематеріальні активи. У момент передачі активів у вигляді вкладів в статутний капітал право власності на них переходить до господарюючого суб'єкта, тобто інвестори втрачають права власності на ці об'єкти.

Акціонерне товариство має право здійснити додаткову емісію акцій для отримання інвестиційних ресурсів під конкретний проект.

До переваг акціонерного фінансування слід віднести:

• при істотних об'ємах емісії низька ціна ресурсів, що залучаються;

• залучені ресурси не мають обмеженого терміну їх застосування;

• по звичайних акціях виплати за користування притягненими ресурсами не носять обов'язкового характеру, оскільки дивіденди виплачуються виходячи з фінансового результату; емісія привілейованих акцій - більше дороге джерело фінансування інвестицій, оскільки власникам привілейованих акцій необхідно виплачувати фіксований відсоток дивідендів.

До недоліків акціонерного фінансування відносять:

• випуск акцій не завжди розміщується повністю;

• оскільки звичайна акція - пайовий цінний папір, то додаткова емісія акцій призводить до розмивання пропорційних доль участі колишніх акціонерів в статутному капіталі, збільшенню кількість акціонерів і зменшенню розміру дивідендів.