Податки та системи оподаткування

Тема 1 теоретичні аспекти оподаткування

План:

1. Оподаткування — один з найважливіших факторів розвитку ринкової системи

2. Бюджетна система як головна ланка фінансової системи держави

3. Податкова система — основа економічної системи

1.Оподаткування — один з найважливіших факторів розвитку ринкової системи

Україна самостійно визначає свій економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку, роз­робляє і формує свою фінансову політику в контексті загальнодержав­ної економічної політики, а також займається її виконанням.

Україна та її економіка крокують до нового життя в ринкових умо­вах. Реформування економічного життя України в бік ринкових відно­син відбувається в дуже складних економічних умовах. Сьогодні важ­ливо знайти оптимальний варіант шляхів соціально-економічного розвитку країни.

При переході до суто ринкових відносин істотно змінюється роль і значення держави в керуванні соціально-економічними процесами. На відміну від адміністративно-командних методів управління в умовах ринку державне втручання в економіку повинно бути досить обмеже­ним і спрямованим на вирішення таких глобальних проблем, як забез­печення безперебійного функціонування ринкового механізму, еконо­мічного розвитку держави, зміцнення обороноздатності країни, підтримка та соціальний захист найбільш уразливих прошарків насе­лення шляхом раціонального розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП).

Однією з найбільш ефективних форм управління ринковою економі­кою є податкове регулювання, бо саме податки є основним джерелом доходів держави й виступають важливим економічним інструментом стимулювання та регулювання виробництва, забезпечення соціальних гарантій, стимулюють ділову активність.

Усі питання щодо побудови незалежної держави та управління нею врешті-решт зводяться до фінансових проблем, що викликає необхід­ність розробки своєї фінансової політики для задоволення потреб держави.

Фінансова політика держави — це сукупність заходів, які прово­дить держава, по забезпеченню надходжень та використанню фінансових ресурсів для забезпечення економічного та соціального розвитку країни.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами на­селення, територіями. На цій основі в країні мають забезпечуватись стійке зростання економіки, вдосконалення її структури, створення сприятливих умов для розвитку підприємств усіх форм власності. По­ряд з цим важливе значення має створення умов для надійних соці­альних гарантій громадянам.

Фінансова політика держави залежить від багатьох як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.

До внутрішніх факторів, які суттєво впливають на фінансову політи­ку держави, належать:

• структура та стан розвитку економіки країни,

• форми власності на засоби виробництва,

• розвиток форм кредитуван­ня,

• організація грошового обігу та стабільність грошової одиниці,

• соці­альний склад населення країни та рівень його добробуту тощо.

До зовнішніх факторів можна віднести залежність держави від еко­номічних взаємовідносин з іншими країнами світу, зокрема, від обміну технологіями, від поставок сировини, матеріалів, комплектуючих, інших ресурсів, необхідних для розвитку вітчизняного виробництва, а також від експортних можливостей самої держави тощо.

Фінансова політика держави — це динамічний процес, що змінює­ться, коригується з урахуванням соціально-економічного становища в країні та фактично існуючої потреби у фінансових ресурсах.

Фінансова політика має бути жорсткою, але справедливою й актив­ною, повинна стимулювати економічне зростання, захищати націо­нальні інтереси й бути привабливою для інвесторів, тобто захищати інтереси власних товаровиробників та сприяти залученню іноземних інвестицій.

Фінансова політика повинна бути економічно обгрунтованою, послі­довною, перспективною та зрозумілою для всіх суб'єктів суспільно-економічних відносин, при цьому необхідно враховувати можливі нега­тивні наслідки й передбачати цивілізовані шляхи їх усунення.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рів­нів та загальнодержавних цільових фондів, в основному, завдяки по­датковій політиці, яка проводиться в державі, за рахунок податкових платежів.

Бюджетна система виступає найважливішим інструментом держав­ного регулювання економічних процесів, вирішення соціальних, полі­тичних, виробничих, екологічних проблем в умовах ринкової економіки.

Саме при її ефективному функціонуванні держава в змозі створити адекватну ринковому механізму господарювання структуру суспільного виробництва та впливати на розвиток таких макроекономічних проце­сів, як економічний підйом країни, розвиток інноваційних процесів та прискорення темпів науково-технічного прогресу, докорінне переосна­щення матеріально-технічної бази виробництва, забезпечення зайня­тості населення та зниження рівня безробіття, а також зміцнення соці­альної сфери.

Ефективне функціонування бюджетної системи в умовах ринкової економіки забезпечується за допомогою таких фінансових важелів, як податки, інвестиції, кредити, бюджетне фінансування. Лише при раціо­нальному використанні кожного із зазначених важелів створюються передумови для впливу держави на різні сторони соціально-економічного розвитку країни.

Протягом всієї історії людства жодна держава не могла існувати без податків.

Податки — це найвпливовіший інструмент регулювання економіки будь-якої держави в галузі фінансів і найважливіший елемент фінансо­вих відносин на всіх рівнях — держави, регіонів, підприємств, грома­дян.

Побудова чіткої податкової системи — це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через по­датки здійснюється найтісніший зв'язок між державою та юридичними і фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їхніх доходів.

У ринковій економіці податки потрібно використовувати не лише як джерело доходів бюджету, а й як невід'ємний і безпосередній структурний елемент фінансового регулювання економіки. Це багато в чому залежить від податкової політики, яку провадить уряд країни.

Створення ефективної податкової системи та використання опти­мальних принципів застосування податків — це головне завдання по­даткових і фінансових державних органів з метою забезпечення соці­ально-економічного розвитку країни.

Податковий досвід засвідчив і головний принцип оподаткування: «Не можна різати курку, що несе золоті яйця». Які б великі не були по­треби у фінансових ресурсах для покриття витрат, податки не повинні підривати зацікавленість платників податків у провадженні господарсь­кої діяльності.

Тому, коли законодавці і виконавча влада ставлять на перше місце ідею наповнення бюджету за рахунок податкового пресингу, тоді ігно­рується відома істина, що великі податки стримують усі стимули до ділової активності. В таких умовах економіка працює неефективно, ро­бить невиправдані витрати, тим самим поглиблюючи економічну кризу.

В економіці ринкового типу особливе значення набуває стабільність податкової системи, що дає змогу товаровиробникам прогнозувати ре­зультати господарської діяльності. Нестабільність сучасної податкової ситуації в Україні може істотно вплинути на можливість подолання кризи.

Основи санкціонування національної системи оподаткування розг­лядаються залежно від стану економічного базису та суспільно-політичної надбудови.

Цей шлях потребує змін у базисі суспільства, у методах господарю­вання, зумовлює потреби в більш ефективних важелях керування еко­номічними процесами.

Особливою проблемою залишається перехід до суто економічних форм взаємовідносин виробників із державою, подолання економічно необгрунтованого втручання державних відомств у діяльність підпри­ємств.

Податки зберігають капітали суспільства, формують джерела для їх достатньо швидкого накопичення з метою розширення виробництва та забезпечення всебічного розвитку країни. Мобілізуючи через податки значні ресурси в своє розпорядження, держава забезпечує свій захист, розвиток виробництва, поліпшує матеріальне становище своїх грома­дян, суттєво впливає на стан і розвиток науки, культури, освіти, між­державних зв'язків тощо.