Прикметник: значення, морфологічні та граматичні ознаки
Прикметник - це самостійна повнозначна частина мови, що виражає ознаку предмета за допомоги синтаксично залежних граматичних категорій роду, числа й відмінка.
Прикметники відповідають на питання: який? яка? яке? чий? чия? чиє?
До морфологічних ознак прикметника належать: ознаки роду, числа, відмінка, які узгоджуються з родом, числом і відмінком іменника: глибокий яр, глибокою рікою, глибокому озеру, глибоких морів.
Початкова форма прикметника – чоловічий рід називного відмінка однини.
Поняття ознаки широке, воно охоплює найрізноманітніші значення:
колір (червоний, чорний, білий);
розмір (великий, малий);
смак (солодкий, гіркий, кислий);
відношення до місця і часу (київський, передній, лівий, пізній, ранній);
відношення до матеріалу (залізний, склянний);
зовнішні та внутрішні ознаки (стрункий, білявий, розумний, кмітливий);
ознаку за належністю (материн, братів сестрин) тощо.
Категоріальне значення і граматичні особливості прикметника як частини мови зумовлюють і його синтаксичну роль. У реченні прикметники здебільшого виступають у ролі означень, а також іменною частиною складного присудка:
1. Між зелено-синіми полями висвічує водами на сонці лагідна тиха ріка (О. Гончар).
2. Маленький хлопчик став дорослим (Я. Костенко). У першому реченні прикметникизелено-синіми, лагідна, тиха виступають означеннями до іменників полями, ріка; у другому прикметникдорослим вживається у ролі іменної частини складеного присудка.
Розряди та ступені порівняння прикметників.
За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і словотворчими особливостями, прикметники поділяються на: якісні, кількісні та присвійні.
Цей поділ грунтується на єдності значеннєвих, морфологічних, словотвірних і синтаксичних ознак, притаманних відповідним розрядам.
Якісними називаються прикметники, які виражають такі ознаки предмета, що можуть виявлятися більшою або меншою мірою: кмітливий юнак - кмітливіший -найкмітливіший;
До найхарактерніших ознак, що зумовлюють лексико-граматичну природу якісних прикметників належать:
здатність творити форми вищого і найвищого ступенів порівняння (крім так званих абсолютно-якісних прикметників, що позначають безвідносні до ступеня або інтенсивності вияву ознаки (босий, голий, хворий, лисий);
получуваність із прислівниками - виразниками інтенсивності вияву ознаки: дуже розумний, зовсім сумний, занадто далекий, цілком зрозумілий;
можливість вступати у синонімічні та антонімічні відношення: вдалий, успішний, результативний; глибокий -мілкий, ранній -пізній;
здатність утворювати за допомоги словотворчих афіксів похідні з експресивно-оцінним значенням: великий - завеликий - превеликий;
здатність виступати базою для творення прислівників за допомоги суфіксів -о-,-е- (солодкий - солодко, гарячий - гаряче) та іменників, що виражають абстрактне значення (зелений - зелень, молодий - молодість, добрий - доброта);
можливість мати співвідносні форми повні нестягнені й короткі (ясний - ясен, зелений - зелен), повні стягнені й нестягнені (синє-синєє, маленька - маленькая).
Відносними називаються прикметники, що виражають ознаку предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: (бурштинове намисто, осінній день,сьогоднішній випадок, перелітні птахи).
За значенням відносні прикметники можуть виражати ознаки за відношенням до:
матеріалу або речовини, з якої виготовлено предмет: срібна ложка, кришталева ваза, калинове варення;
людини або тварини: студентські роботи, гусине пір 'я;
місця, часу: прибережні верби, вчорашнє засідання;
числа: п 'ятиденний графік, подвійна оплата;
дії: копіювальний пристрій, сталепрокатний цех. Відносні прикметники характеризуються такими граматичними особливостями:
не мають ступенів порівняння, оскільки ознака, яку виражають відносні прикметники є незмінною і не може виявлятися більшою чи меншою мірою;
від них не утворюються іменники з абстрактним значенням, і вони не вступають в антонімічні пари;
відносні прикметники репрезентовані тільки похідними лексичними одиницями, утвореними за допомоги відповідних афіксів. Найчастіше вони утворюються від іменників: солом 'яна стріха, обідня перерва, дубова дошка.
Присвійними називаються прикметники, які вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?
Наприклад: мамина казка, батьківсміх, дівоче обличчя.
Ступенювання прикметників:
1. Вищий ступінь прикметників. Вищий ступінь прикметників утворюється додаванням:
а) Суфікса -іш- або -ш- до основи чи до кореня звичайної форми якісного прикметника: нов-іш-ий, повн-іш-ий, син-іш-ий, дешев-ш-ий, солод-ш-ий.
б) Слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш вдалий, більш глибокий, менш вередливий.
2. Найвищий ступінь прикметників. Найвищий ступінь прикметників утворюємо додаванням:
а) Префікса най- до форми вищого ступеня: найбільший, найкраща, найменше.
б) Слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбільш зручний, найбільш стійка, найменш приємне.
Для посилення вживаються при формах найвищого ступеня прикметників частки що і як; пишуться вони з прикметниками разом: щонайсильніший, якнайбільший, якнайшвидший.