2. Загальна характеристика платіжних систем

Невід’ємним спеціалізованим елементом практично всіх фінансових операцій,пов’язаних з передачею інформації та переказом грошових коштів, є платіжні системи. Платіжнусистему можна представити у вигляді набору платіжних інструментів, банківських процедур,а також міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обігразом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентуютьвикористання цих інструментів та механізмів.

Ускладі національної платіжної системи держави можна виділити декілька самостійнихсистем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери. Такі системи можнакласифікувати за різними характеристиками та ознаками.

Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеруздійснюваних платежів, розрізняють:

1. Системи міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжнихтрансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власнихзобов’язань одного банку перед іншим.

2. Внутрішньобанківські платіжні системи створюються, щоб забезпечити найбільш

сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що належать до однієї групи.

3. Системи “клієнт-банк” призначені для розрахунків між клієнтом банку та банком

в електронній формі, що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківському

рівні

4. Системи масових платежів набувають все більшого поширення у всіх державахсвіту. Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжнідоручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширше впроваджується системамасових (споживчих) платежів з використанням пластикових карток. Швидкерозповсюдженняпластикових платіжних карток, їх перетворення у масовий інструмент розрахунків пояснюєтьсятими перевагами, які отримують учасники системи. Це, зокрема, зручність карткової системирозрахунків для користувача, а також можливість отримання кредиту без спеціального зверненнядо банку.

Необхідними елементами ефективно функціонуючих платіжних систем є:

 нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини, створюючи сприятливіумови для забезпечення потреб успішного функціонування платіжної системи;

 бухгалтерська й технологічна модель (сукупність бухгалтерських і організаційних засобів) є основним операційним механізмом здійснення платежів, що ґрунтується напринципах бухгалтерського обліку і звітності, включає платіжні інструменти та механізмипереказу коштів;

 технологічна інфраструктура є основою життєздатності платіжної системи.Вона включає, зокрема, програмні й технічні засоби обробки та передачі даних, засобиаварійногорезервування та відтворення даних, обслуговуючий персонал тощо;

 захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових,адміністративно-організаційних засобів.

Платіжні системи забезпечують переказ грошових коштів і передачу потоку інформації,який містить деталі платежу. Якщо система здійснює тільки передачу інформації про розрахунки,то вона не є платіжною, а вважається транспортною. Таким чином, будь-яка платіжна операціяу платіжній системі повинна містити як потік інформації, так і безпосередньо потік грошовихкоштів.

Платіжна операція повинна також містити необхідні елементи, основними з яких є:

 зобов’язання, яке необхідно виконати;

 сторона, що здійснює платіж (платник);

 сторона, яка отримує платіж (одержувач);

 інструмент платежу;

 фінансові посередники (як правило, це банки), які переказують кошти, списуючи

необхідну суму з рахунку платника і зараховуючи її на рахунок одержувача.

При здійсненні платежів використовують як загальновизнані засоби платежу і погашення боргових зобов’язань – грошова готівка і кошти на депозитних рахунках у банківських установах, так і інструменти безготівкових розрахунків – пластикові картки, платіжні доручення, векселі, чеки тощо.

Відтак, платіжний інструмент характеризується:

своєю формою (традиційно поширені у минулому паперові платіжні інструменти поступаються місцем пластиковим карткам або електронним повідомленням);

засобами захисту та підтвердження справжності (замість традиційного підпису все ширше застосовують персональні ідентифікаційні номери, паролі або електронні підписи);

 кредитовим чи дебетовим характером дії. При кредитовому переказі платникпередає своєму банку розпорядження дебетувати його рахунок і перерахувати кошти на рахунокодержувача платежу, після чого кошти зараховуються на рахунок одержувача. Придебетовомупереказі одержувач платежу віддає банку платника (на підставі повноважень, наданих йомуплатником) розпорядження на списання коштів з рахунку платника, переказ цих коштіводержувачу платежу та їх зарахування на рахунок останнього.

В-15