12.Неокласичний синтез, моделі Кобба-Дугласа, Самуельсона та ін.

Представники неокласичного синтезу – Дж. Хікс (1904-…) та Б. Самуельсон (1915-…) та іншими економістами. Суть синтезу полягає у тому, що в залежності від стану економіки пропонувалося використати або кейнсіанські рекомендації державного регулювання або рекомендації економістів, що стоять на позиціях обмеження державного втручання в економіку. Кращим регулятором вони вважають грошово-кредитні методи. Ринковий механізм, на думку представників цієї школи, здатний сам встановити рівновагу між основними економічними параметрами: попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням.

Прихильники ідей неокласичного синтезу не перебільшують регулюючі можливості ринку: вони вважають, що в міру ускладнення економічних взаємозв’язків та відносин, необхідно вдосконалювати і активно використовувати різні методи державного регулювання.

Школу неокласичного синтезу відрізняє розширення тематики дослідження: створена серія робіт по проблемам економічного росту, розробляються методи економічного аналізу, одержала подальший розвиток теорія загальної економічної рівноваги, ґрунтовно досліджена теорія і практика оподаткування.

Широко використовуються методи макроаналізу. Якщо Маршалл розглядав головним чином часткову рівновагу на ринку товарів, то в центрі уваги сучасних теоретиків – проблеми загальної рівноваги з урахуванням всієї маси товарів і цін. У неокласичному синтезі одержав подальший розвиток прикладний аспект економічної теорії.

П. Самуельсон – автор одного з найвідоміших та популярніших підручників «Економікс», у якому він досить вдало поєднує сучасний економічний аналіз з принципами класичної економіки, школи маржиналізму, теорії досконалої та недосконалої конкуренції, ідеями кейнсіанства та монетаризму. Самуельсон намагається конкретизувати економічний аналіз, наблизити його до практики. Саме П. Самуельсон привів сучасну економічну теорію в струнку систему і вибудував її чітку послідовність.

Б. Дуглас і Х. Кобб показали, що факторами виробництва виступають капітальні та трудові ресурси. Звідси результати виробницва (Q) виступають як функція від затрат капіталу (К) та праці (L) Q=f (К, L) або Q = f/(АК^а, L^1-a).

Ця функція має назву функції Кобба-Дугласа.

13.Ліве кейнсіанство (Дж.Робінсон, к.Курхард, н.Калдор та ін.).

В середині кейнсіанського напряму з’явилася нова англійська школа під назвою «ліве кейнсіанство».

Лідером цієї школи була Дж.В.Робінсон.

Представники: Н. Калдор, К. Курихара та ін.

Це реформістський варіант кейнсіанської теорії, спрямований на захист інтересів немонополістичної буржуазії, фермерів, інтелігенції, службовців і робітників. Лівокейнсіанці шукають виходу із соціальних суперечностей сучасного капіталізму в обмеженні влади монополістичної буржуазії і розширенні ємкості ринку за допомогою збільшення мирного споживання. Вони вимагають заміни військових видатків видатками на такі суспільні цілі, як житлове будівництво, охорона здоров’я, соціальне страхування.

Ліве кейн-во вважає головною причиною недостатності попиту у нерівномірності у несправедливому розподілі національного доходу і закликає до його перерозподілу на користь широких трудящих мас за рахунок монополій.

Соціальна позиція лівого кейн-ва досить суперечлива. З одного боку, вона прогресивна, бо критикує зусилля монополій. З другого боку, антимонополістична спрямованість лівого кейн-ва носить досить обмежений характер. Його представники не вимагають радикального обмеження влади монополій.

Новаторство Дж. Робінсон полягало у тому, що процес ціноутворення розглядався за умови, коли кожен виробник виступає як монопольний володар свого власного продукту. Провідний метод дослідження Дж. Робінсон — частково-рівноважний підхід до ситуацій досконалої та недосконалої конкуренції. Недосконала конкуренція характеризується тенденцією до застосування захисних заходів та стимулює спеціалізацію, що дає змогу реалізувати економію від масштабу виробництва. Дж. Робінсон дає специфічне трактування поняття монополії, відкидаючи інституційне її розуміння. На її думку, монополіст — це один виробник або продавець на ринку. Монополія як контроль над пропозицією розглядається Дж. Робінсон на рівні галузі, жодного разу не вивчається окрема фірма всередині галузі або її продукт.