26. Теорії трансформації капіталізму

У другій половині XX ст. великого поширення набули так звані теорії «трансформації» (перетворення) капіталізму. Ці теорії виходили, як правило, з реальних соціально-економічних процесів і явищ капіталістичного розвитку, але тлумачили їх досить своєрідно.

Теорія «народного капіталізму» виникла у 50-х pp. у США. З її обгрунтуванням виступили такі економісти і соціологи, як А. Берлі, М. Надлер, С. Чейз, Дж. М. Кларк, М. Сальвадорі та інші.

Теорія «народного капіталізму» складається з трьох частин: 1) теорії «демократизації капіталу», або «дифузії власності»; 2) теорії «управлінської (менеджерської) революції»; 3) теорії «революції доходів». Теорія «дифузії власності». Суть теорії полягає в тому, що з розвитком капіталізму поступово змінюється структура капіталістичної власності. Якщо капіталізму доби вільної конкуренції була притаманна індивідуальна приватна власність, то сучасному капіталізмові властива різноманітність форм власності: індивідуальна, акціонерна, монополістична, державна.

Теорія «управлінської революції». її прихильники стверджують, нібито з розвитком акціонерних товариств влада капіта-лістів-власників слабшає або й зовсім зникає і замінюється владою найманих управлінців — менеджерів. Вони є «довіреними особами народу» і керуються не мотивами прибутку, а суспільними інтересами. З обгрунтуванням цієї концепції виступили американські економісти А. Берлі, Дж. Бернхем, П. Дракер та інші.

Теорія «революції доходів». її прихильники стверджують, що в розвинутих капіталістичних країнах стався революційний переворот у розподілі національного доходу, суть якого полягає в поступовому зближенні доходів різних верств населення. Цю тезу пропагували С. Кузнець, Дж. Гелбрейт, К. Боулдінг, М. Сальвадорі, Е. Хансен та інші.

Концепція «колективного капіталізму» Г. Мінза та А. Берлі. Ця концепція має багато спільного з теорією «народного капіталізму». Важливою складовою обох концепцій є теорія «революції управління». Мінз стверджує, що «власність і контроль відокремились і перебувають у різних руках». У концепції «колективного капіталізму» беруться до уваги тільки кількісні показники (розміри корпорацій) і ігнорується їх соціально-економічний зміст.

Концепція «соціального партнерства». Представники: Р. Арон, Е. Гауг-лер, Дж. Гелбрейт, та ін.

27. Теорія стадій економічного росту у. Ростоу

Теорії індустріального та нового індустріального суспільства створюються у 60-ті роки XX ст. і представлені дослідженнями таких мислителів-теоретиків, як Дж.К. Ґелбрейт, В. Ростоу, Ж. Еллюль, Р. Арон. Головні проблеми, які ними розглядаються, — це визначення стадій економічного зростання, економічні ознаки індустріального суспільства, форми еволюції підприємництва та ринку, посилення ролі техноструктури тощо.

Індустріальне суспільство — одне з двох основних понять (поряд із поняттям капіталістичне суспільство), у яких західні економісти та соціологи аналізують природу розвинутих суспільств і узагальнюють характер перетворень, що відокремлюють їх від традиційних (докапіталістичних — родоплемінних, рабовласницьких та феодальних) суспільств. Поняття індустріальне суспільство вперше використав А. де Сен-Сімон.

В. Ростоу опублікував книжку «Стадії економічного зростання. Некомуністичний маніфест» (1960), де виклав власну концепцію суспільного розвитку, альтернативну марксистській формаційній теорії. Він виділяє п'ять стадій економічного зростання:

1) традиційне суспільство - аграрне суспільство із примітивним сільським господарством, ієрархічна соціальна структура, влада в руках земельних власників, донью - тонівський рівень розвитку науки.

2) перехідне суспільство - період створення передумов для зрушення, збільшення капітальних вкладень на душу населення, ріст сільськогосподарського виробництва..

3) стадія зрушення - період промислової революції, швидкий ріст продуктивності праці, більша частка нагромадження капіталу, радикальна зміна методів виробництва

4) стадія зрілості - індустріальне суспільство, бурхливий розвиток промисловості, нові галузі виробництва, капітальні вкладення становлять до 20% від національного доходу, зростання міст

5) ера "високогорівня масового споживання" - НТР, основна галузь виробництва - сфера послуг. Пізніше цю стадію назвали постіндустріальною. На цій стадії змінюються пріоритети суспільства. На перший план виходить не виробництво, а «споживання і добробут у найширшому розумінні». П'ятою стадією Ростоу не завершує періодизацію розвитку. Майбутнє суспільство він пов'язує зі стадією «за споживанням», де переважатимуть сімейні та інтелектуальні цінності.