Тема. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень з підрядними різних видів. Розділові знаки у складнопідрядних реченнях.

Мета. Ознайомити студентів з класифікацією складнопідрядних речень, їх структурою та засобами оформлення зв’язку між головною та підрядними частинами; засвоїти правила розстановки розділових знаків у складнопідрядних реченнях.

Тип заняття. Лекція.

Обладнання. Підручники, екран, проектор.

План

1. Структурно-семантичні особливості принципу класифікації складнопідрядних речень.

2. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.

3. Складнопідрядні речення з підрядними означальними.

4. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними.

4.1. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними місця.

4.2. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними часу.

4.3. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними мети.

4.4. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними умовними.

4.5. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними допустовими.

4.6. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними причини.

4.7. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними наслідковими.

4.8. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними способу дії.

4.9. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними порівняльними.

4.10. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними супровідними.

5. Розділові знаки у складнопідрядних реченнях.

6. Синтаксичний аналіз складнопідрядного речення.

Контрольні питання

1. Перерахувати особливості структурно-семантичного принципу класифікації складнопідрядних речень.

2. На які групи поділяються складнопідрядні речення? Назвати й охарактеризувати.

3. Які складнопідрядні речення називаються означальними, з’ясувальними, обставинними?

4. На які групи поділяються складнопідрядні речення з підрядними обставинними?

5. Охарактеризувати розділові знаки у складнопідрядних реченнях.

6. Зробити синтаксичний аналіз складнопідрядного речення. Побудувати схеми СПР.

Література

1. Глазова О.П. Українська пунктуація: Тренувальні вправи, контрольні завдання, диктанти, правила. – Х.: «Ранок», 2006. – с. 235-247.

2. Горпинич В.О., Горяний В.Д. Українська мова: Підручник: Ч. 2. – К.: Вища школа, 1993. – с.132-177.

3. Загнітко А.П. та ін. Український практичний синтаксис: Навчальний посібник для самостійної роботи. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004. – с. 102-106. Освіта, 1997. – с. 178-188.

4. Ніколаєнко І.О., Терновська Т.П., Ужченко В.Д. Збірник вправ і завдань з української мови. – К.: Освіта, 1997. – с. 178-188.

5. Плющ М.Я., Бевзенко С.П., Грипас Н.Я. та ін. Сучасна українська мова: Підручник/ За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994. – с. 363-372.

1. Структурно-семантичні особливості принципу класифікації складнопідрядних речень.

У процесі вивчення складнопідрядних (СПР) речень у вітчизняній синтаксичній традиції склалося три принципи їх класифікації: 1) логіко-граматичний, заснований на співвідносності підрядних частин цих речень з членами простого речення, згідно з якою серед СПР розрізняють підметові, присудкові, означальні і різні види обставинних речень (ця класифікація знайшла послідовне втілення в існуючих курсах українського синтаксису); 2) формально-граматичний, що спирається на засоби зв’язку підрядної і головної частин цих речень, згідно з яким серед СПР розрізняють безсполучникові, сполучникові і складнопідрядні речення із сполучними словами (аналіз зводиться лише до аналізу сполучників та сполучних слів, за допомогою яких поєднуються предикативні частини СПР).

Ми дотримуємося третього принципу класифікації СПР (він є загальноприйнятим для вищої школи) – структурно-семантичного, в основі якого покладено установлення структурних і семантичних співвідношень між підрядною та головною частинами цих речень. Цей принцип враховує: 1) до чого належить підрядна частина (до всієї головної чи тільки до окремого слова у головній частині); 2) за допомогою яких формально-граматичних засобів приєднується підрядна частина до головної; 3) в яких семантичних стосунках знаходяться предикативні частини СПР. За цим принципом СПР поділяються на: 1) СПР з підрядними з’ясувальними; 2) СПР з підрядними означальними; 3) СПР з підрядними обставинними, які в свою чергу мають різновиди.

2. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.

Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними називаються такі СПР, в яких головна частина відзначається семантичною і структурною неповнотою, а підрядна, розкриваючи зміст певного слова головної частини, компенсує цю неповноту. Підрядні частини таких речень відповідають на питання називного чи непрямих відмінків і приєднуються до головної за допомогою сполучників що, як, мов, ніби, мов, неначе, щоб, аби, якби, коли, доки, поки, чи та сполучних слів що, який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли, як, чому, скільки та ін., причому найчастіше в ролі сполучного засобу у таких реченнях виступає сполучник що. Підрядна частина стоїть звичайно після головної або в середині її, але обов’язково після слів, яких вона стосується: [Ви чули] (про що?), (як шумлять бори у вересневі вечори) (Мал.).

Слово в головній частині, до якого відноситься підрядна частина, найчастіше виступає дієсловом: говорити, казати, передавати, запевняти, зауважити, думати, розуміти, знати, збагнути, передбачити, бачити, чути, стежити, дбати, турбуватися, клопотатися, боятися, ображатися, сумувати, бувати, статися, траплятися, виявлятися та ін.

Зрідка трапляються випадки, коли підрядна частина стоїть перед головною – коли необхідно виділити те, про що говориться у підрядній частині: (Що хотіла зробити), [не знаю] (Коц.).