ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………….5

ТЕМА 1. Методологічні засади інвестиційного аналізу……………………………..7

ТЕМА 2. Бюджетування та аналіз грошових потоків інвестиційного проекту…...15

ТЕМА 3. Методи оцінювання інвестиційних проектів………………….………….34

ТЕМА 4. Загальна теорія інвестиційного портфеля…………………………….…..56

Список рекомендованої літератури……………………………………………….....75

Вступ

Виникнення інвестиційного аналізу пов’язане з процесом упровадження інвестицій і пояснюється необхідністю інвестиційної діяльності усіх суб’єктів господарювання. Основними принципами формування цього напряму, яких повинен дотримуватися будь-який інвестор, на нашу думку, є такі:

1. Фінансовий стан підприємця залежить від багатьох внутрішніх та зовнішніх факторів, вивчення яких вкрай необхідне, з одного боку, для запобігання банкрутству, а з другого — для забезпечення подальшого розвитку. Єдиним засобом забезпечення фінансової стійкості та розширеного відтворення виробництва є зважена інвестиційна діяльність.

2. Підприємницька діяльність потребує все нових і нових інвестицій, що пов’язано з ризиком втрати капіталу, який інвестується і напряму залежить від впливу середовища. Всебічний аналіз середовища має вже на стадії передінвестиційних досліджень забезпечити прийняття зважених рішень щодо вкладення капіталу.

3. Глибокий аналіз інфляційно-цінової компоненти розвитку країни має забезпечити оцінку як власних інвестиційних ресурсів, так і можливостей запозичення капіталу та залучення ресурсів інших інвесторів.

Отже, інвестиційний проект обумовлює процес створення фізичних об’єктів (будівель, споруд, підприємств), формування портфелів цінних паперів, створення інших матеріальних і духовних цінностей або придбання об’єктів тезаврації. Метою навчальної дисципліни є надання студентам можливості для глибокого вивчення теоретично-методологічних та практичних питань аналізу інвестиційних проектів.

Основні завдання вивчення дисципліни:

• ознайомити студентів з сутністю та теоретичними основами інвестиційного аналізу;

• сформувати у студентів теоретичну та методологічну базу, необхідну для подальшого оволодіння практикою інвестиційного аналізу;

• виробити у студентів уміння опрацьовувати та аналізувати доцільність у аналізі інвестиційних проектів в умовах невизначеності.

Методичні вказівки складаються з теоретичної частини, яка містить основоположні питання інвестиційного аналізу, що визначаються робочою програмою курсу; прикладів розв'язання типових завдань; завдань для опрацювання, а також тестів та контрольних запитань тощо.

У результаті вивчення дисципліни «Інвестиційний аналіз» студент має отримати глибокі знання з теорії та практики інвестиційного аналізу за умов ринкової економіки та навички самостійного творчого мислення.

Тема 1. Методологічні засади інвестиційного аналізу

1.1.Зміст теми

У найбільш широкому сенсі слово «інвестувати» (investment) означає: витрачання наявних в даний час ресурсів в очікуванні отримання більшого в майбутньому. Під поняттям інвестиції будемо розуміти - витрачання в даний час грошових коштів в очікуванні отримання майбутніх доходів. Як правило, з даним процесом пов'язані два чинники це час і ризик.

Дійсно, віддавати кошти доводиться зараз і в певній кількості, а винагорода за це настає пізніше і його кількісна величина заздалегідь невідома. У деяких випадках основним фактором буде виступати час (наприклад, для державних цінних паперів). В інших випадках головним є ризик (наприклад, для опціонів на покупки звичайних акцій). У ряді випадків істотними є відразу два чинники - час і ризик.

Сукупність існуючих інвестицій можна класифікувати за певними ознаками.

Залежно від об'єкту вкладень (по формам) розрізняють:

• реальні інвестиції;

• фінансові інвестиції.

Реальні інвестиції - кошти, вкладені в реальні активи - матеріальні та нематеріальні (інновації). Наприклад, земля, будинки і споруди, обладнання, будівництво нових об'єктів, транспорт.

Їх можна поділити на такі групи:

• інвестиції, призначені для модернізації власного виробництва з метою підвищення його ефективності;

• інвестиції, призначені для збільшення обсягів продукції в умовах існуючого виробництва;

• інвестиції, призначені для створення нової організації, можливо

із застосуванням нових технологій;

• інвестиції, спрямовані в спільне виробництво продукції за участю іноземних партнерів.

Фінансові інвестиції - це вкладення коштів у різного роду фінансові активи: фінансові інструменти (цінні папери, паї деривативи), банківські вклади (депозити) з метою отримання доходу або корпоративних прав.

Залежно від цілей інвестування інвестиції діляться на прямі і портфельні.

Прямі інвестиції - це господарські операції, які передбачають внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельні інвестиції - це господарські операції, які передбачають придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за грошові кошти на фондовому ринку (за винятком операцій купівлі акцій в обсягах, що перевищують 50% загальної суми акцій, емітованих юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Інноваційна форма - вкладення в нематеріальні активи, що забезпечують розвиток НТП і успішну протидію конкурентам на різних ринках.

Інтелектуальні інвестиції - це вкладення в творчий потенціал суспільства, об'єкти інтелектуальної власності, що випливає з авторського, винахідливого, патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі.

Інвестиційний процес являє собою процес прийняття інвестором рішення щодо цінних паперів, в які здійснюються інвестиції, обсягів і термінів інвестування. Основу інвестиційного процесу становить процедура, що включає п'ять етапів:

1. Визначення інвестиційної політики.

2. Аналіз ринку цінних паперів.

3. Формування портфеля цінних паперів.

4. Перегляд портфеля цінних паперів.

5. Оцінка ефективності портфеля цінних паперів.

Зазвичай розрізняють три основних типи цінних паперів:

• з фіксованим доходом;

• звичайні акції;

• похідні цінні папери.

До основних функцій, які виконують фінансові (фондові) ринки будь-якої країни можна віднести наступні:

- регулювання споживання;

- розподіл ризику;

- відділення власності від управління фірмами.

Фінансовими посередниками є: організації, "що з'єднують" фінансові потреби позичальників і кредиторів за допомогою розміщення у себе коштів кредиторів і надання їх у подальшому позичальникам.