4. Види органів державної влади

Органи Української держави можна класифікувати за різними ознаками.

За способом виникнення їх поділяють на первинні і вторинні. Первинні органи держави ніякими іншими органами не створюються. Вони обираються за встановленою процедурою і наділяються владними повноваженнями безпосередньо виборцями (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Президент України). Похідні органи створюються первинними органами, які наділяють їх владними повноваженнями (Адміністрація Президента України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини).

За обсягом владних повноважень органи Української держави згідно з Конституцією України поділяються на вищі (парламент України, Президент України, Кабінет Міністрів України) і місцеві (місцева державна адміністрація). Не всі місцеві органи є державними (наприклад, органи місцевого самоврядування). Вищі органи держави найбільш повно уособлюють державну владу, яка поширюється на всю територію держави. Місцеві органи держави функціонують в адміністративно-територіальних одиницях (область, район), їх повноваження поширюються тільки на їх територію.

За широтою компетенції виділяють органи держави загальної і спеціальної компетенції. Органи загальної компетенції правомочні вирішувати широке коло питань. Наприклад, уряд України, виконуючи Конституцію і закони України, бере активну участь у реалізації всіх функцій держави. Так, згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю тощо. Органи спеціальної (галузевої) компетенції спеціалізуються на виконанні якоїсь однієї функції, одного виду діяльності (наприклад, Міністерство юстиції України).

За функціональним призначенням органи державної влади поділяються на: єдиний орган законодавчої влади — Верховну Раду України; органи виконавчої влади — Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади; органи судової влади (Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції).

За порядком прийняття рішень:

— колегіальні, що приймають рішення після обговорення шляхом голосування (наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 84 Конституції України рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування);

— єдиноначальні, рішення від імені яких приймаються керівниками особисто (наприклад, згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством);

За особливістю повноважень:

— парламент, що здійснює повноваження у сфері законотворчості;

— главу держави, що є представником інтересів суспільства та держави;

— уряд та інші органи виконавчої влади, що реалізують повноваження у сфері виконавчої діяльності;

— судові органи, що здійснюють діяльність у сфері правосуддя;

— контрольно-наглядові органи, що здійснюють нагляд за законністю (наприклад, прокуратура);

— правоохоронні органи, що реалізують функції у сфері охорони правопорядку;

— спеціальні органи, що захищають інтереси держави та створюють умови для виконання функцій держави (наприклад, Рада національної безпеки і оборони України, Рахункова палата тощо).

За часом функціонування державні органи можуть утворюватися як постійні (наприклад, Конституційний Суд України, Вища рада юстиції тощо) — на чітко визначений строк повноважень та як тимчасові. Зокрема, ст. 89 Конституції України передбачено затвердження Верховною Радою України комітетів на строк її повноважень, тобто на п'ять років, а також можливість створення нею тимчасових спеціальних комісій і тимчасових слідчих комісій.