9.Церква та її роль у культурному житті Київ Русі.

Церква Київської Русі мала такий великий вплив, що ба­гато політичних питань було вирішено завдяки цьому. Вона брала участь в управлінні державою. За великого князя Воло­димира з'являється церковне судочинство. Церква регулює шлюбно-сімейні відносини, переслідує і карає за злочини проти церкви та релігії, за інші незначні злочини.

Щоб церква залишилася економічно незалежною, князь Володимир Святославович призначає десяту частину доходів на її утримання.

Осередками освіти на Русі були церкви і монастирі, які також сприяли розвитку літератури та мистецтва. Вже за князювання Володимира Святославича після запровадження християнства 988р. було створено перше державну школу. За часів Ярослава школи створювались при церквах і монастирях, де учителями були священики Також дедалі більшого значення набували книги. Книги створювали переважно духовні особи

Понад 400 написів знайдено на стінах Софійського собору в Києві. На одній зі стін собору вирізьблено абетку з 27 літер.

До XII ст. Руська православна церква перетворилася на найбільшого землевласника. Духівництво стало привілейо­ваним станом.

10.Література й освіта Київської держави

Отромировеєвангеліє 1056-57

Найдавнішою пам'яткою писемності Київської Русі вважається "Ізборник Святослава", укладений 1073 та 1076 pp. для київського князя Святослава Ярославича. Першим відомим письменником з місцевого населення був у Київській Русі митрополит Іларіон. творив він у XI ст. за часів княжіння Ярослава Мудрого. Він автор визначної пам'ятки вітчизняної писемності — церковно-богословського твору "Слово про закон і благодать", написаного між 1037 і 1050 pp., під "Законом" стародавні письменники розуміли Старий Завіт — першу частину Біблії ,а під "Благодаттю" — Новий Завіт — другу частину Біблії . У Київській Русі достатньо швидко виник свій жанр літератури — літописання . Найвидатнішим історичним твором Київської Русі є "Повість временних літ", написана ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором 1113 р..

Цінною пам'яткою староукраїнського письменства є "Повчання Володимира Мономаха своїм дітям", написане на початку XII ст.

Після запровадження на Русі християнства з'явився новий вид літератури — житія святих .У цих релігійно-біографічних творах розповідалось про життя мучеників, аскетів, церковних і державних діячів, оголошених церквою святими: Іоанна Златоуста, Афанасія Александрійського, князів Бориса і Гліба, вбитих братом Святополком, засновника Києво-Печерського монастиря Антонія Печерського. На початку XIII ст. склався "Києво-Печерський патерик" — збірник розповідей про життя ченців Києво-Печерського монастиря.

Справжнім шедевром, своєрідною перлиною давньоруської літератури є "Слово о полку Ігоревім", створене невідомим автором близько 1187 р. "Слово о полку Ігоревім" присвячене опису невдалого походу руських князів під проводом новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців 1185 р.

Розвиток господарства,міжнародні зв’язки вимагали збільшення кількості освічених людей. На поширення освіти значний вплив справила християнська релігія. Монастирі буди осередками писемності.

Вже за князювання Володимира Святославовича 988р. було створено першу державну школу,в якій здобували знання діти «нарочитої чаді» - найближчого оточення князя. За Ярослава Мудрого мережа шкіл поширюється. Школи створювались при церквах і монастирях. Учителями були священики. Дітей вчили читати, писати, а також навчали церковному співу та початкам моралі. Існували також школи для дівчат. Першу з них заснувала онука Ярослава Мудрого Янка при Андріївському монастирі.

З розвитком освіти дедалі більшого значення набували книги. Книги створювали переважно духовні особи. Ярослав Мудрий заснував бібліотеку при Софійському соборі.

Початковою формою літератури була усна народна творчість:обрядові пісні,легенди,загадки,замовляння,закликання. Пізніше з’явилися пісні-билини, в яких розповідалось про боротьбу Русі з ворогами, інші важливі події. Улюбленими героями були воїни-богатирі Ілля Муромець, Добриня Микитич, Олексій Попович.