1. Загальні організаційно-методичні вказівки:

На даному занятті студентам надається матеріал стосовно правового регулювання трудових відносин працівників Збройних сил України.

На заняття виносяться три питання, які викладач доводить пояснювально-лекційним методом з врахуванням сучасних вимог керівних документів під запис основних положень у робочі зошити студентів.

В ході викладання матеріалу заняття необхідно розглянути та дати під запис основні положення:

1. Організація праці та заробітної плати працівників.

2. Облік використання робочого часу та розрахунків заробітної плати.

3. Порядок документального оформлення нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам і утримань із нарахованих сум.

В кінці викладання питань необхідно підвести короткий висновок, відповісти на запитання, довести завдання на самостійну підготовку.

2. Методичні вказівки щодо вступної частини:

Прийняти доповідь у командира взводу про готовність взводу до занять. Перевірити наявність студентів та їх зовнішній вигляд. Перевірити готовність студентів до занять. Перевірити наявність матеріальної бази.

Оголосити тему, мету заняття та порядок відпрацювання питань заняття. Наголосити на значенні даної теми для тих, хто навчається.

3. Методичні вказівки щодо відпрацювання навчальних питань.

Перше навчальне питання: “Організація праці та заробітної плати працівників”.

Керівник заняття зосереджує увагу на тому, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності військової частини.

Під фондом заробітної плати слід розуміти обсяг коштів, затверджений у кошторисі військової частини на рік за загальним та спеціальним фондами для використання їх на виплату заробітної плати.

Фонд оплати праці містить такі складові: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Військова частина зобов’язана забезпечити нарахування працюючому мінімальну заробітну плату.

Мінімальна заробітна плата — це законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

У разі, коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата, нижча законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, військова частина провадить доплату до її рівня.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” від 23 грудня 2010 року № 2857-VI з 1 січня 2011 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 941 грн. на місяць. Зазначеним Законом передбачено збільшення цього розміру з 1 квітня 2011 року — до 960 грн., з 1 жовтня 2011 року — до 985 грн., з 1 грудня 2011 року — до 1004 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про оплату праці” до мінімальної заробітної плати включаються всі передбачені умовами оплати праці доплати, надбавки, премії та інші виплати, крім доплат за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає в себе: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Запровадження та використання форм і систем оплати праці у військових частинах регулюються статтею 15 Закону України “Про оплату праці” та статтею 97 Кодексу законів про працю України. Відповідно до норм цих законодавчих актів оплата праці здійснюється за почасовою або відрядною формами оплати праці, а також за системами оплати праці, до яких належать: проста почасова, почасова-преміювальна, пряма (індивідуальна), відрядна та відрядно-преміювальна. Погодинна форма оплати праці має два різновиди: штатно-окладна і погодинна.

Форма та системи оплати праці встановлюються військовою частиною у колективному договорі з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою (регіональною) угодами.

Якщо колективний договір не укладено, командир військової частини зобов’язаний погодити це питання з профспілковим органом, а в разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог чинного законодавства.

У військовій частині в межах затвердженого фонду заробітної плати можуть встановлюватися такі доплати і надбавки:

• за суміщення професій (посад),

• за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт,

• за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника,

• за роботу у важких та шкідливих умовах праці,

• за інтенсивність праці, за роботу в нічний час,

• за керівництво бригадою,

• за високу професійну майстерність,

• за класність,

• за роботу з таємними документами та інші.

У ринкових умовах широко застосовується стимулювання працівників за кінцеві результати роботи військової частини на основі оцінки їх особистого внеску у ці результати. З цією метою у військових частинах разом з профспілками розробляється і командиром військової частини затверджується Положення про преміювання працівників.

Джерело коштів на оплату праці працівників військових частин, що фінансуються з бюджету, — це кошти, які виділяються з Державного бюджету, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Обсяги витрат на оплату праці працівників військової частини затверджуються одночасно з бюджетом.

За функціональним призначенням працівники військової частини поділяються на три групи: персонал основної діяльності, адміністративно-управлінський та допоміжний обслуговуючий персонал.

Персонал основної діяльності виконує головні функції у загальній системі розподілу праці (в установах охорони здоров’я — медичні працівники, закладах освіти — науково-педагогічні працівники тощо).

Адміністративно-управлінський персонал виконує функції керівництва у структурних підрозділах військової частини (котельній, майстерні, лазне-пральному комбінаті тощо).

Допоміжний обслуговуючий персонал обслуговує діяльність працівників двох попередніх категорій і сприяє, таким чином, кращому і якіснішому виконанню завдань, що стоять перед військовою частиною. В умовах діяльності військової частини, де функції керівництва, як правило, виконують військовослужбовці, найбільшу частину становить допоміжний обслуговуючий персонал.

Підставами для утримання робітників і службовців військових частин є:

• колективний договір;

• трудовий договір;

• штат або штатний розпис, у яких передбачені перелік посад та умови встановлення посадових окладів;

• накази, видані командиром військової частини.

Колективний договір укладається між командиром військової частини, з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією (у разі її відсутності — уповноваженим органом), з другою сторони, з метою врегулювання на основі чинного законодавства виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, узгодження взаємних інтересів.

Трудовий договір — це угода між працівником і командиром військової частини.

Укладання трудового договору означає, що і працівник, і командир військової частини набули права і взяли на себе обов’язки, встановлені для сторін трудового договору законодавством про працю, генеральною, галузевою (регіональною ) угодами та колективним договором.

Працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з додержанням внутрішнього трудового розпорядку, а командир військової частини зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені чинним законодавством.

Укладенню трудового договору завжди передує досягнення угоди між сторонами про умови трудового договору. Більшість цих умов передбачено законодавством про працю (норми робочого часу, право на відпустку, додержання внутрішнього трудового розпорядку, оплата праці та ін.), а деякі з них визначаються сторонами під час укладання трудового договору.

Необхідні умови — це такі умови, про які сторони, які укладають договір, повинні обов’язково домовитися. Обов’язковими вважаються домовленість про місце роботи, трудові обов’язки, заробітну плату, початок роботи, За відсутності хоча б однієї з них трудовий договір не може вважатися укладеним. Додаткові умови уточнюють, розвивають та доповнюють необхідні умови. Це, наприклад, домовленість про надання житла, автотранспорту, додаткову роботу за сумісництвом.

Штатні посади, що підлягають заміщенню працівниками Збройних Сил України, і відповідні посадові оклади передбачаються в штатах та штатних розписах військових частин.

Штатні розписи складаються на утримання працівників структурних підрозділів, які обслуговують потреби військових частин (займаються господарською діяльністю). Під час складання штатних розписів командири військових частин керуються затвердженими для військових частин і підсобних підприємств штатами (штатними переліками, штатними нормативами) і встановлюють за штатними розписами чисельність працівників, виходячи із запланованих обсягів робіт, лімітів чисельності, фонду зарплати, господарської доцільності, не перевищуючи чисельності, зазначеної у вказаних вище штатних документах.

Штатні розписи складаються на початок відповідного року і надаються на затвердження та реєстрацію відповідним вищим посадовим особам:

• організаціями, підпорядкованими головним (центральним) управлінням і забезпечуючим (постачальним) органам видів збройних сил та оперативних командувань — начальникам відповідних управлінь;

• організаціями, не підлеглими вищезазначеним органам — вищестоящим начальникам на затвердження, а після затвердження їх — начальникам відповідного фінансово-економічного органу на реєстрацію;

• військовими частинами, військово-навчальними закладами та організаціями на утримання працівників з обслуговування споруд і приміщень, а також домоуправлінь, готелів і гуртожитків — начальникам квартирно-експлуатаційних управлінь.

Наказами командира військової частини оформляються зарахування на роботу, переведення на інші посади та звільнення з роботи працівників, встановлення їм посадових окладів, надбавок, доплат; премій тощо

Друге навчальне питання: “Облік використання робочого часу та розрахунків заробітної плати”.

Оголосивши навчальне питання, керівник заняття звертає увагу, що завдання з оперативного обліку працівників у військовій частині виконує кадровий орган (стройова частина), який оформляє прийом, переведення та звільнення з роботи на підставі різних документів - заяви працівника, наказів командира військової частини. Для прийому на роботу до відділу кадрів подаються трудова книжка, копія довідки про присвоєння податковою адміністрацією ідентифікаційною коду, документ про освіту та про стан здоров’я (у разі потреби) та інші документи. Якщо особа до прийому на роботу не працювала, їй оформляють трудову книжку. На кожного працівника заводиться особова картка.

За даними оперативного обліку, штатів, штатних розписів і документів про прийняття на роботу, переведення на інші посади та звільнення з посад, нарахування і виплати заробітної плати у військовій частині ведеться статистичний облік чисельності, складу працівників та заробітної плати.

У кожній військовій частині встановлено певний трудовий режим, що включає в себе систему реєстрації прибуття та вибуття з роботи, розпорядок трудового дня, регламентацію праці щодо вихідних і робочих днів.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Для окремих категорій працівників чинним законодавством встановлена скорочена тривалість робочого часу, наприклад для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, працівників віком від 16 до 18 років, науково-педагогічних працівників, лікарів та інших.

Для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує командир військової частини за погодженням з профспілковим комітетом. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину.

У разі роботи в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину.

За угодою між працівником і командиром військової частини яки під час прийняття на роботу, так і згодом може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності.

Облік та контроль за дотриманням розпорядку дня здійснюється у кожному структурному підрозділі шляхом ведення книги обліку робочого часу кожного працюючого.

У книзі відображаються табельний номер працівника, прізвище та ініціали, займана посада, час прибуття та вибуття з роботи. Щоденний запис у книзі підтверджується власноручним підписом працівника.

Обов’язки з ведення табельного обліку використання робочого часу покладаються на працівника структурного підрозділу, призначеного для виконання цієї роботи наказом командира військової частини.

На підставі даних книги та виправдних документів (наказів, листків непрацездатності, довідок тощо) складається табель обліку використання робочого часу. У ньому фіксуються такі дані: табельний номер працівника, його прізвище, ім’я та по батькові, кількість відпрацьованих годин і днів. У разі невиходу на роботу за поважних причин (відпустка, хвороба, відрядження тощо) або не поважних причин (прогул), запізнення або передчасного вибуття з роботи у табелі здійснюються відповідні відмітки.

При використанні авансової системи оплати праці табель складається двічі: для нарахування авансу та для здійснення повних розрахунків за місяць. У табелі підраховується загальна кількість відпрацьованих та невідпрацьованих днів (годин). Заповнений і підписаний керівником структурного підрозділу табель передається до фінансово-економічного органу для здійснення розрахунків по заробітній платі.

У разі вибуття працівників у відпустку, відрядження до періоду, в який встановлена виплата заробітної плати, для здійснення з ними грошових розрахунків до фінансово-економічного органу подається окремий табель.

Заробітна плата при погодинній оплаті праці визначається відповідно до посадових окладів (тарифних ставок), кількості відпрацьованого часу згідно з табелем.

Розміри посадових окладів (тарифних ставок), а також надбавок і доплат до них для працівників медицини, науки, культури, освіти, спорту визначаються на підставі тарифікаційних списків, які складаються постійно діючою тарифікаційною комісією щорічно на кожного працівника.

Тарифікаційна комісія створюється наказом командира військової частини у складі заступника командира військової частини, начальника фінансово-економічного органу, начальника стройового відділення, особи, яка веде кадрову роботу, інших посадових осіб. Вона керується чинним законодавством щодо порядку оплати праці працівників, посадові оклади (тарифні ставки) яких залежать від рівня освіти, стажу роботи та інших чинників.

Тарифікаційні списки підписуються всіма членами комісії і затверджуються командиром військової частини.

У військових частинах, де застосовується відрядна форма оплати праці, підставою для нарахування заробітної плати є документи, за якими ведеться облік виробітку (наряди, картки обліку, акти виконаних робіт з відображенням відпрацьованого часу тощо). Розмір заробітку цих працівників залежить від обсягів виконаної роботи (виробленої продукції) та відрядної розцінки. Документ складається відповідальною особою, підписується начальником відповідної служби і подається до фінансово-економічного органу для перевірки правильності застосування розцінок, відповідності обсягів фактично виконаних робіт, правильності арифметичних підрахунків тощо. Після перевірки документ підписується начальником фінансово-економічного органу і затверджується командиром військової частини.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Крім посадових окладів (тарифних ставок) працівникам встановлюються надбавки та доплати.

Працівникам, які виконують у тій самій військовій частині поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.

За почасовою системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час здійснюється доплата в розмірі 100% тарифної ставки працівника (відповідно до кваліфікації), оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, за всі відпрацьовані надурочні години.

Робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

• відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;

• працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

• працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). У разі невиконання норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

У разі переведення працівника на іншу постійну нижче оплачувану роботу за працівником зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.

У тих випадках, коли в результаті переміщення працівника зменшується заробіток з не залежних від нього причин, провадиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення.

Порядок нарахування заробітної плати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки робітникам, що мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати та забезпечення допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю здійснюється виходячи з розміру середньоденної (погодинної) заробітної плати.

Середньоденна (погодинна) заробітна плата розраховується, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки чи виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівнику, який проробив у військовій частині менше року, середня заробітна плата нараховується виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом двох календарних місяців працівник не працював середня заробітна плата розраховується виходячи з виплат за попередні місяці роботи.

Суми коштів, нараховані за щорічні та додаткові відпустки, включаються до фонду оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, що припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються до фонду оплати праці наступного місяця.

У випадку звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки — працівникам, які мають дітей.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків” від 23 червня 1993 №472.

Індивідуальна заробітна плата підлягає індексації у випадках, передбачених Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” та постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року №663 “Про затвердження Порядку проведення індексації заробітної плати та інших доходів громадян”.

Фінансування витрат на заробітну плату здійснюється за окремою статтею (кодом економічної класифікації 1111 “Заробітна плата”). Видатки на виплату заробітної плати штатним працівникам відносяться на статтю 0223 кошторису Міністерства оборони, а тим, які утримуються за штатними розписами, — на відповідні статті кошторису, за рахунок яких утримуються структурні підрозділи військової частини, де працюють ці особи.

Третє навчальне питання: “Порядок документального оформлення нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам і утримань із нарахованих сум”.

Оголосивши навчальне питання, керівник заняття звертає увагу, що заробітна плата може нараховуватися і виплачуватися працівникам два рази на місяць:

• за першу половину місяця — аванс у розмірі 50% заробітку з виключенням сум податків, які підлягають утриманню встановленим порядком;

• за другу половину місяця —фактичний місячний заробіток за вирахуванням авансу та утримань.

На виплату авансу складається платіжна відомість (ф. П-53). У ній відображаються табельний номер працівника, посада, прізвище ініціали, сума авансу та підпис про отримання авансу. Вона призначена для обліку видачі заробітної плати. На титульному листі відомості зазначається загальна сума виданої і депонованої заробітної плати. У разі необхідності в графі «Примітка» зазначається номер пред’явленою документа. Заповняючи платіжну відомість після останнього запису, необхідно зробити підсумковий рядок для загальної суми за відомістю. Підсумкові рядки можуть бути введені також у кінці кожної сторінки.

Для нарахування заробітної плати працівникам за місяць призначена розрахунково-платіжна відомість (ф. П-49). Зазначену відомість можна використовувати і для виплати заробітної плати. У такому випадку вона складається у двох примірниках (під копірку), причому платіжним документом є перший примірник.

Дані про аванс, який виплачується, про суми утримання податків, що обчислюються по заробітній платі минулого місяця, містяться в особовому рахунку (ф. П-54). Вони та інші утримання записуються протягом місяця у відкриту на поточний місяць розрахунково-платіжну відомість (ф. П-49).

Нарахування заробітної плати може здійснюватися за розрахунковою відомістю (ф. П-50). У цих випадках виплата заробітної плати здійснюється за платіжною відомістю (ф. П-54).

Нарахування заробітної плати провадиться на підставі даних первинних документів з обліку виробітку, фактично відпрацьованого часу, з листків тимчасової непрацездатності та інших документів. Одночасно провадиться розрахунок усіх утримань із заробітної плати і визначається сума, що належить до видачі.

У відомостях за ф. П-49 та ф. П-53, для нарахування заробітної плати за місяць та авансу посади працівників, у тому числі й вакантні, записуються у тій самій послідовності, як у штаті або штатному розписі.

У розрахунково-платіжній відомості ф. П-49 на виплату заробітної плати посади робітників та службовців розподіляються за групами відповідно до джерел утримання. При цьому нарахування внесків до державних цільових фондів здійснюється окремо за кожним джерелом утримання.

Розрахунки з робітниками і службовцями на час відпустки або звільнення провадяться виходячи з розрахунку заробітної плати (ф. П-52). Нараховані суми за цими розрахунками записуються в розрахунково-платіжну або платіжну відомості (ф. П-49 або П-54), відкриті на поточний місяць.

У випадках, коли разові розрахунки із заробітної плати на час відпустки або звільнення не збігаються зі складеним загальним розрахунком, виплати в міжрозрахунковий період провадяться за платіжними відомостями ф. П-53 або видатковими касовими ордерами.

Порядок оформлення та складання розрахунково-платіжних документів визначається наказом Міністерства статистики України від 22.05.1996 № 144 “Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі”. Підставою для складання розрахунково-платіжних та роздавальних відомостей є:

• затверджений у встановленому порядку штат військової частини або штатний розпис (за відповідним підрозділом кошторису Міністерства оборони);

• встановлені законодавчою та нормативно-правовою базою правила і норми нарахувань заробітної плати;

• накази та інші документи про прийом та звільнення з роботи, переведення на інші посади, надання відпусток, виплати окремих видів заробітної плати та інших виплат;

• трудові книжки працівників, лікарняні листки, інші виправдні документи;

• табель обліку використання робочого часу.

У випадках, коли заробітна плата виплачується не за повний місяць або змінюються розміри та норми виплат, в тексті роздавальної відомості або на її зворотній стороні складається детальний розрахунок з посиланням на документи, що послужили підставою для виплати (витяги з наказів, довідок та інші). Розрахунок підписується особою, яка здійснила розрахунок.

Порядок оформлення роздавальних відомостей та виплати заробітної плати працівникам такий, як і порядок оформлення роздавальних відомостей та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям. Фінансово-економічним органом за роздавальними відомостями із заробітної плати робітників і службовців здійснюються утримання:

а) податок з доходів фізичних осіб;

б) за виконавчими листами судових органів і нотаріальними надписами, за письмовими заявами працівників про добровільну згоду платити аліменти на утримання дітей;

в) відшкодування шкоди, заподіяної державі;

г) підзвітних сум, які не були здані у встановлений термін;

д) за товари, відпущені у дозволених випадках в кредит

е) у погашення позик та членських внесків до каси кредитної спілки

є) внесків до профспілкового комітету (за наявності угоди між профкомом та адміністрацією військової частини та письмовими заявками від працівників);

ж) внесків до Пенсійного фонду України, Фонду обов’язкового соціального страхування (у тому числі збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття) та інші утримання, визначені діючим законодавством.

Загальний розмір всіх утримань не може перевищувати 20% заробітної плати, а у випадках, передбачених законодавством, — 50% заробітної плати, що підлягає видачі на руки.

Виплата заробітної плати працівникам здійснюється у такі періоди:

плановий аванс — з 16 по 20 число даного місяця і заробітна плата — з 1 по 5 число наступного місяця за попередній місяць.

Фінансово-економічний орган військової частини крім виплат заробітної плати, здійснює інші грошові виплати, які не входять до фонду заробітної плати. Це: винагороди, премії і допомоги (винагорода за раціоналізацію і винахідництво, премія за здачу металобрухту та інші виплати).

Нарахування цих сум здійснюється за розрахунковими відомостями (ф. П-50), а виплата — за платіжною відомістю (ф. П-54). Нарахування оформлюються на підставі наказів командира військової частини або вищого керівника та за наявності бюджетних коштів на ці цілі. У роздавальній відомості зазначаються номер і дата наказу про право на виплату (видачу), посада, яку займає працівник, його прізвище та ініціали, сума виплати. Відомість підписується командиром військової частини і начальником фінансово-економічного органу. Видача коштів підтверджується підписом особи, яка їх отримала.

Підставою для складання роздавальної відомості на виплату винагороди за впроваджені раціоналізаторські пропозиції є протокол засідання комісії з раціоналізації та винахідництва, затверджений командиром військової частини.