1. Загальні організаційно-методичні вказівки:

На даному занятті студентам надається матеріал щодо оплати при сумісництві, суміщенні посад, компенсаційних виплат, допомог за загальнообов’язковим державним страхуванням, відрахувань із заробітної плати.

На заняття виносяться чотири питання, які викладач доводить пояснювально-лекційним методом з врахуванням сучасних вимог керівних документів під запис основних положень у робочі зошити студентів.

В ході викладання матеріалу заняття необхідно розглянути та дати під запис основні положення:

1. Оплата при сумісництві, суміщенні посад, розширенні зон обслуговування та збільшенні обсягу робіт.

2. Компенсація за роботу у надурочний час, вихідні, святкові дні та за роботу в нічний час.

3. Порядок та умови надання допомоги за загальнообов’язковим державним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

4. Відрахування із заробітної плати.

В кінці викладання питань необхідно підвести короткий висновок, відповісти на запитання, довести завдання на самостійну підготовку.

2. Методичні вказівки щодо вступної частини:

Прийняти доповідь у командира взводу про готовність взводу до занять. Перевірити наявність студентів та їх зовнішній вигляд. Перевірити готовність студентів до занять. Перевірити наявність матеріальної бази.

Оголосити тему, мету заняття та порядок відпрацювання питань заняття. Наголосити на значенні даної теми для тих, хто навчається.

3. Методичні вказівки щодо відпрацювання навчальних питань.

Перше навчальне питання: “Оплата при сумісництві, суміщенні посад, розширенні зон обслуговування та збільшенні обсягу робіт”.

Керівник заняття зосереджує увагу на тому, що командири військових частин у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, мають право установлювати доплати працівникам доплати працівникам:

а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки):

за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників;

за суміщення професій (посад);

за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.

Доплати установлюються працівникам, які виконують у тій самій військовій частині поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором (контрактом), додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно.

Які обмеження запроваджуються керівниками на сумісництво ?

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюється на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Які документи повинен надавати сумісник при прийнятті на роботу ?

Працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію повинен пред’явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт.

При прийнятті на роботу, що потребує спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред’явлення диплома або іншого документа про набуту освіту або професійну підготовку.

Чи мають право керівники працювати за сумісництвом ?

Керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Оплата праці сумісників.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу.

При встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обґрунтованих норм оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.

Заробітна плата на всіх місцях роботи враховується при обчисленні середнього заробітку:

вчителям та викладачам, які працюють у декількох середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняних до них по оплаті праці працівників, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів (як в одному, так і в декількох);

медичним і фармацевтичним працівникам лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ охорони здоров’я, аптек, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, а також дітей, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку, дитячих дошкільних виховних закладів, медико-соціальної експертизи; сестрам милосердя товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця України.

Крім того, в середню заробітну плату зазначеним працівникам зараховується додаткова оплата за роботу, яка не є сумісництвом.

Порядок надання відпусток.

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства.

Особам, які працюють за сумісництвом у районах, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, надбавки до заробітної плати виплачуються в порядку та розмірах, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Звільнення з роботи сумісника.

Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв’язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.

Кому дозволяється працювати за сумісництвом у робочий час ?

Висококваліфікованим спеціалістам народного господарства дозволяється за погодженням з власником або уповноваженим ним органом здійснювати педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах та навчальних закладах (підрозділах) підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів за сумісництвом у робочий час до 4 годин на тиждень із збереженням за ними заробітної плати за місцем основної роботи.

Перелік робіт, які не є сумісництвом.

Усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом:

1. Літературна робота, в тому числі робота по редагуванню, перекладу та рецензуванню окремих товарів, яка оплачується з фонду авторського гонорару.

2. Технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза з разовою оплатою праці.

3. Педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік.

4. Виконання обов’язків медичних консультантів установ охорони здоров’я в обсязі не більш як 12 годин на місяць з разовою оплатою праці.

5. Керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають у штаті цих установ та учбових закладів, з оплатою їх праці в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік.

6. Проведення консультацій науковими працівниками науково-дослідних інститутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів, головними спеціалістами органів охорони здоров’я в лікувально-профілактичних установах в обсязі до 240 годин на рік з погодинною оплатою праці.

7. Робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних і практичних працівників по короткостроковому навчанню кадрів на підприємствах і в організаціях.

8. Робота без зайняття штатної посади на тому самому підприємстві, в установі, організації, виконання учителями середніх загальноосвітніх та викладачами професійних навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладів обов’язків по завідуванню кабінетами, лабораторіями і відділеннями, педагогічна робота керівних та інших працівників учбових закладів, керівництво предметними та цикловими комісіями, керівництво виробничим навчанням та практикою учнів і студентів, чергування медичних працівників понад місячну норму робочого часу і т.ін.

Робота учителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчальних закладів, прирівняних до них по оплаті праці працівників, концертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів по підготовці працівників мистецтв та музичних відділень (факультетів) інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установлену норму учбового навантаження, педагогічна робота та керівництво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному закладі.

9. Переписування нот, яке виконується за завданнями підприємств.

10. Організація та проведення екскурсій на умовах погодинної або відрядної оплати праці, а також супроводження туристських груп у системі туристично-екскурсійних установ профспілок.

11. Інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці по основній та іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи.

12. Виконання обов’язків, за які установлена доплата до окладу (ставки) в процентах або в українських карбованцях.

Виконання робіт, зазначених у пунктах 1, 9, 10, у робочий час не допускається.

Виконання робіт, зазначених у пункті 8, здійснюється залежно від характеру робіт як в основний робочий час, так і за його межами.

Виконання робіт, зазначених у пунктах 2 - 7, допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати.

Робота за суміщенням.

Командир військової частини в межах фонду оплати праці має право установлювати доплати працівникам:

у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки):

за суміщення професій (посад);

за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.

Доплати установлюються працівникам, які виконують у тій самій військовій частині поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором (контрактом), додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.

Зазначені види доплат не встановлюються керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій та їх заступникам;

Друге навчальне питання: “Компенсація за роботу у надурочний час, вихідні, святкові дні та за роботу в нічний час”.

Оголосивши навчальне питання, керівник заняття звертає увагу, що згідно чинного законодавства працівникам передбачена компенсація за роботу у надурочний час, вихідні, святкові дні та за роботу в нічний час.

Компенсація за роботу у надурочний час.

Відповідно до вимог статті 106 КЗПпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Оплата роботи у святкові і неробочі дні.

Відповідно до вимог статті 107 КЗПпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. 

Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Оплата роботи у нічний час

Відповідно до вимог статті 108 КЗПпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Відповідно до Галузевої угоди між Міністерством оборони України та Центральним комітетом Всеукраїнської профспілки працівників ЗСУ до 35 відсотків тарифної ставки (окладу).

Третє навчальне питання: “Порядок та умови надання допомоги за загальнообов’язковим державним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

Оголосивши навчальне питання, керівник заняття звертає увагу, що згідно із Законом України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, зі змінами та доповненнями, передбачено матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з утратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї) , вагітністю та пологами, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Які громадяни мають право на матеріальне забезпечення і соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням ?

Право на матеріальне забезпечення і соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства, члени їхніх сімей, які живуть в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування й день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Які види матеріального забезпечення та соціальних послуг надаються за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням.

За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням надаються такі види матеріального забезпечення і соціальних послуг:

1. допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

2. допомога по вагітності та пологах;

3. допомога при народженні дитини;

4. допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5. допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

6. забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їхніх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).

Таблиця 8

Розміри допомоги при народженні дитини

Найменування показника	1-а дитина	2-а дитина	3-я та наступні дитини
Розмір допомоги всього (грн..)	12240	25000	50000
у тому числі: одноразова виплата	4800	4840	5000
залишок виплати	7440*	20160**	45000***
*Виплачується впродовж 12 наступних місяців **Виплачується впродовж 24 наступних місяців ***Виплачується впродовж 36 наступних місяців

Вищезазначена допомога призначається та виплачуються згідно із Законом України від 21.11.92р. № 2811-XII «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» органами соціального захисту населення, а не за рахунок ФССТВП

Чи включається допомога при народженні дитини до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу?

Допомога при народженні дитини не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу відповідно до п.4.3.1 ЗУ від 22.05.2003 р. № 889 „Про податок з доходів фізичних осіб”. Таким чином, з неї не утримується податок з доходів фізичних осіб, а також не нараховуються і не утримуються внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Допомога по догляду за дитиною до трьох років

Яка особа має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку?

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично доглядає за дитиною.

В яких розмірах надається допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку?

Цю допомогу надають застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, котре частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до статті 56 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Внесками на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податком з доходів фізичних осіб вона не оподатковується.

До якого терміну надається допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку?

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі, яка фактично доглядає за дитиною, щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною до дня її закінчення, але не більш як до досягнення дитиною трирічного віку включно.

Що являється підставою для виплати допомоги ?

Підставою для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є наказ (розпорядження) роботодавця про надання застрахованій особі, яка фактично доглядає за дитиною.

Допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачують застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах – у строк, установлений для виплати заробітної плати.

Чи включається допомога до складу оподатковуваного доходу?

Допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не включають до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу відповідно до п.4.3.1 ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб”. Отже, з неї не утримують податок з доходів фізичних осіб, а також не нараховують і не утримують внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Індексація допомоги.

Допомогу по догляду за дитиною до трьох років індексують за рахунок фонду соціального страхування.

Допомога на поховання

Кому надається допомога на поховання в разі смерті застрахованої особи?

Допомога на поховання надається в разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на утриманні :

1. дружини (чоловіка);

2. дітей, братів, сестер і онуків, які не досягли 18 років або старших від цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків – за умови , що вони не мають працездатних батьків), а студентів і учнів середніх професійно-технічних навчальних закладів з денною формою навчання до 23 років;

3. батька, матері;

4. діда та баби за прямою лінією спорідненості.

Які особи не вважаються такими, що перебувають на утриманні?

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

Допомогу надають застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.

Сума допомоги на поховання?

Допомога на поховання у 2007 році – 1200 грн.

Чи включається допомога до складу оподатковуваного доходу?

Допомогу на поховання не включають до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу відповідно до п.4.3.1 ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб”. Отже, з неї не утримують податок з доходів фізичних осіб, а також не нараховують і не утримують внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Допомога по тимчасовій непрацездатності.

У разі настання яких страхових випадків надається допомога по тимчасовій непрацездатності?

Допомогу по тимчасовій непрацездатності надають застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, котре повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таки страхових випадків:

- тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

- потреби догляду за хворою дитиною;

- потреби догляду за хворим членом сім’ї;

- догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

- карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

- тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу. Нижче оплачувану роботу;

- протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

- санаторно-курортного лікування;

З якого дня починається виплати допомоги внаслідок захворювання ?

Допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачує застрахованим особам Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, установлених законодавством.

У разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування в щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомогу надають у порядку і розмірах, установлених Законом № 2240.

Як виплачують та який термін виплати допомоги по догляду за хворою дитиною?

Допомогу по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачують застрахованій особі з першого дня за рахунок фонду соціального страхування за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Допомогу по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачують застрахованій особі з першого дня за весь час перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.

Як виплачують та який термін виплати допомоги по догляду за хворим членом сім’ї ?

Допомогу по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною до 14 років) надають застрахованій особі за рахунок фонду з першого дня, але не більш як за три календарних дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї - не більш як за 7 календарних днів.

Чи надається допомога по догляду за хворою дитинною та, якщо застрахована особа перебувала у відпустці?

Допомогу по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім’ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично доглядає за дитиною віком до трьох років або дитиною інвалідом віком до 16 років, не надають, якщо застрахована особа перебувала в цей час у щорічній (основній або додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці.

Допомогу по тимчасовій непрацездатності в разі санаторно-курортного лікування надають застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу й назад.

Підстави для відмови в наданні допомоги.

Статтею 36 Закону № 2240 передбачено підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме:

1. у разі одержання застрахованою особою травм або захворювання під час вчинення нею злочину;

2. у разі навмисного заподіяння шкоди здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;

3. за час перебування під арештом і судово-медичної експертизи;

4. за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5. у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;

6. за період перебування у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці. Додатковій відпустці у зв’язку із навчанням.

Підстава для виплати допомоги.

Відповідно до ст. 51 Закону № 2240 підставою для призначення допомоги є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом і печаткою керівника за основним місцем роботи.

Від чого залежить розмір допомоги?

Розмір допомоги залежить від страхового стажу застрахованої особи і розміру її середньої заробітної плати.

Дати визначення страхового стажу

Страховий стаж – це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством. До страхового стажу зараховують періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового соціального страхування, крім пенсій всіх видів. До стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до набрання чинності Законом № 2240 в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством.

Розмір допомоги по тимчасовій втраті працездатності	Страховий стаж
60% середньої заробітної плати (доходу)	Страховий стаж до 5 років
80% середньої заробітної плати (доходу)	Страховий стаж від 5 до 8 років
100% середньої заробітної плати (доходу)	Страховий стаж понад 8 років
100% середньої заробітної плати (доходу)	Застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, потерпілу від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Керівний документ, яким визначено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності?

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності затверджений постановою КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266 (із змінами, внесеними постановою КМУ від 22.02.2006р. № 193).

Розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід).

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб) є останні 6 календарних місяців (з 1 до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особа знялася з обліку у державного реєстратора як суб’єкт підприємницької діяльності).

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців протягом останніх дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, виплачується виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

У разі коли у застрахованої особи після набуття права на призначення страхової виплати одночасно виникло право на призначення іншої страхової виплати, при обчисленні середньої заробітної плати для визначення розміру іншої страхової виплати береться розрахунковий період, за яким обчислювалася середня заробітна плата для призначення попередньої страхової виплати.

Місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа не працювала (з першого до першого числа) з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за мед.висновком), виключається з розрахункового періоду.

Виплати, з яких обчислюється середня заробітна плата.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувались страхові внески до фондів загальнообов’язкового соціального страхування.

Середній дохід добровільно застрахованої особи обчислюється виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.

В яких межах включається заробітна плата для підрахунку середньої заробітної плати?

До середньої заробітної плати (доходу) включається заробітна плата (дохід) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. (4830, 4960, 5050).

Як враховуються заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер у разі коли застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала?

У разі коли застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), для обчислення середньої заробітної плати заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, та виплати, що не передбачені актами законодавства або що провадяться понад встановлені зазначеними актами норми, в такому місяці враховуються пропорційно відпрацьованому часу.

Як обчислюється середня заробітна плата, якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку?

Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

Обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

У випадках, не пов’язаних із застосуванням підсумованого обліку робочого часу або обліку робочого часу в годинах, для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньоденна заробітна плата (дохід) за відпрацьований час або за один календарний день.

Середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески:

на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді - за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, в частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

Як обчислюється середньоденна заробітна плата, якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку?

Якщо середня заробітна плата (дохід) обчислюється відповідно до пункту 10 цього Порядку, середньоденна заробітна плата (за один календарний день) визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу) або її частини на середньомісячну кількість календарних днів (30,44), а за один робочий день (годину) - на середньомісячну кількість робочих днів (годин), встановлену на підприємстві (у структурному підрозділі або за індивідуальним графіком роботи).

Як обчислюється середня заробітна плати (доходу) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця при обліку робочого часу в годинах?

Якщо робочий час підсумовується або його облік ведеться в годинах, для розрахунку застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньогодинна заробітна плата.

Середньогодинна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих годин застрахованою особою у зазначений період.

Як визначається сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця?

Сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу, якщо наявність його передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті.

Як здійснюються страхові виплати, якщо застрахована особа працює за сумісництвом?

Якщо застрахована особа працює за сумісництвом, страхові виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітності та пологах та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

У цьому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу), оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Четверте навчальне питання: “Відрахування із заробітної плати”.

Оголосивши навчальне питання, керівник заняття звертає увагу, що фінансово-економічним органом за роздавальними відомостями із заробітної плати робітників і службовців здійснюються утримання:

а) податок з доходів фізичних осіб;

б) за виконавчими листами судових органів і нотаріальними надписами, за письмовими заявами працівників про добровільну згоду платити аліменти на утримання дітей;

в) відшкодування шкоди, заподіяної державі;

г) підзвітних сум, які не були здані у встановлений термін;

д) за товари, відпущені у дозволених випадках в кредит

е) у погашення позик та членських внесків до каси кредитної спілки

є) внесків до профспілкового комітету (за наявності угоди між профкомом та адміністрацією військової частини та письмовими заявками від працівників);

ж) внесків до Пенсійного фонду України, Фонду обов’язкового соціального страхування (у тому числі збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття) та інші утримання, визначені діючим законодавством.

Загальний розмір всіх утримань не може перевищувати 20% заробітної плати, а у випадках, передбачених законодавством, — 50% заробітної плати, що підлягає видачі на руки.