2. Методичні вказівки щодо вступної частини:

Прийняти доповідь у командира взводу про готовність взводу до занять. Перевірити наявність студентів та їх зовнішній вигляд. Перевірити готовність студентів до занять. Перевірити наявність матеріальної бази.

Оголосити тему, мету заняття та порядок відпрацювання питань заняття. Наголосити на значенні даної теми для тих, хто навчається.

3. Методичні вказівки щодо відпрацювання навчальних питань.

Перше навчальне питання: “Порядок надання відпусток працівникам та їх оплата”.

Керівник заняття зосереджує увагу на тому, що право на відпустку відповідно до ст. 2 Закону «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, іноземні громадяни і особи без громадянства, які працюють в Україні, працівникі-сумісники. 

Згідно зі ст. 6 цього Закону право на відпустку мають також сезонні і тимчасові працівники, яким вона надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278. 

Отже, всім особам, що виконують роботу за трудовим договором, який укладено з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності та суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами, надаються щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Не мають права на відпустку громадяни, які працюють за договорами підряду, що належать до договорів цивільно-правового характеру.

Статтею 4 Закону № 504/96-ВР встановлено такі види відпусток:

• щорічні відпустки: основна і додаткові (за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; за особливий характер роботи тощо) відпустки;

• додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;

• творчі відпустки;

• соціальні відпустки (у зв’язку з вагітністю і пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);

• відпустки без збереження заробітної плати;

• інші види відпусток, встановлені законодавством, генеральною, галузевою і регіональною угодами, колективним і трудовим договорами.

Яка тривалість основної та додаткових відпусток?

Насамперед тривалість відпусток незалежно від режимів і графіків роботи розраховується в календарних днях. Відповідно до Закону № 504/96-ВР щорічна основна відпустка не може бути меншою ніж 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік (з дня укладання трудового договору). 

А працівникам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Відпустка такої тривалості надається за той період роботи працівника, в якому йому не виповнилось 18 років.

Для деяких категорій працівників, визначених ст. 6 Закону № 504/96-ВР встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки ніж 24 календарних дні.

Святкові та неробочі дні, зазначені у ст. 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону № 504/96-ВР), не враховуються.

Такими святковими та неробочими днями є:

1 січня – Новий рік;

7 січня – Різдво Христове;

8 березня – Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня – День Перемоги;

28 червня – День Конституції України;

24 серпня – День незалежності України;

один день (неділя) – Пасха (Великдень);

один день (неділя) – Трійця.

Отже, у разі якщо на той період, в якому надається відпустка, припадають святкові та неробочі дні, її тривалість збільшується на кількість таких днів.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Який порядок надання щорічних відпусток?

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власниками підприємств за погодженням з профспілковим комітетом чи іншим органом, уповноваженим трудовим колективом на представництво. Законом № 504/96-ВР не встановлено строку затвердження графіків надання відпусток, проте на сьогодні діють Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС 20 липня 1984 р., п. 20 яких передбачено, що графіки надання відпусток складаються на кожний робочий рік не пізніше 5 січня.

При складанні графіка враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників і наявність можливостей для відпочинку. Графіки відпусток мають доводитися до відома всіх працівників.

Конкретний період надання щорічних відпусток працівникові у межах, встановлених графіком, погоджується між працівником і власником. При цьому на власника покладається обов’язок повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку, оскільки графіками відпусток дата початку відпустки, як правило, не встановлюється, а визначається місяць початку використання відпустки або два місяці: місяць початку відпустки і місяць її закінчення. Дата початку відпустки погоджується працівником і власником підприємства.

У разі якщо власником не попереджено працівника про час надання йому відпустки, щорічна відпустка згідно з п. 1 ст. 11 Закону № 504/96-ВР на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період.

При складанні графіка надання відпусток необхідно враховувати, що ст. 10 Закону № 504/96-ВР деяким категоріям працівників надано право на одержання відпустки за їх бажанням у зручний для них час, а саме:

– особам віком до вісімнадцяти років;

– інвалідам;

– жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

– жінкам, які мають двох дітей і більше віком до 15 років або дитину-інваліда;

– одиноким матерям (батькам), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншій самотній особі, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

– дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

– ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

– ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII;

– батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу.

Бажання працівника щодо надання відпустки також враховується в інших випадках, які передбачено законами «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII і «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.98 р. № 203/98-ВР.

Так, відповідно до Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, 2 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, і одному з батьків дітей, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надано право використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік. Відповідно до ст. 6 Закону № 203/98-ВР ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ і ветеранам державної пожежної охорони надано право використання чергової відпустки за місцем роботи у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки без збереження заробітної плати терміном до 14 календарних днів на рік.

Також при складанні графіків надання відпусток необхідно враховувати, що щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості. До таких працівників відносяться:

• жінки, які мають двох дітей і більше віком до 15 років або дитину-інваліда;

• інваліди;

• особи віком до вісімнадцяти років;

• чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

• особи, звільнені після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

• сумісники – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

• працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

• працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

• батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

• працівники, діти яких віком до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох дітей або більше зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини;

• в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором. Такі випадки, зокрема, передбачено ст. 38 Закону № 103/98-ВР, відповідно до якої випускникам професійно-технічних навчальних закладів денної форми навчання, що навчалися 10 місяців і більше, надається оплачувана відпустка підприємством, установою, організацією протягом перших трьох місяців роботи. 

Право на використання відпустки до закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві передбачено і в інших законах, зокрема у ст. 6 Закону № 203/98-ВР, відповідно до якої таке право надано особам, на яких поширюється чинність цього Закону.

Крім того, слід звернути увагу на те, що таке право може передбачатися колективним чи трудовим договором відповідно до ст. 10 Закону № 504/96-ВР.

Щодо працівників, які виявили бажання взяти відпустку до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи і не мають вищезазначених пільг, то тривалість їх відпуски визначається пропорційно до відпрацьованого часу. Наприклад, працівницю оформлено на роботу 15 березня 2010 р., вона йде у відпуску до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи з 19 червня 2010 р., тому відпустка їй надається пропорційно відпрацьованому часу. При розрахунку тривалості відпустки необхідно враховувати таке: стаж роботи на підприємстві (з 15 березня 2010 р. по 19 червня 2010 р.), що дає право працівнику на відпустку, становить 91 календарний день (далі – к. дн.); кількість днів відпустки, що припадає на фактично відпрацьований час, становить 0,067606 (24 к. дн. : (365 к. дн. – 10 к. дн.) = 0,067606, де 24 к. дн. – тривалість щорічної відпустки, 365 к. дн. – кількість календарних днів у році, 10 к. дн. – кількість святкових і неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП); кількість днів відпустки, яку може бути надано, становить 6 к. дн. (91 к. дн. х 0,067606 = 6 к. дн.).

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть надаватися працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Підставою для надання відпустки поза графіком є заява працівника.

Щорічну основну відпустку можна поділити на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше ніж 14 календарних днів. 

Наказ (розпорядження) про надання відпустки заповнюється у двох примірниках, один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці за ф. № П-2 працівника, а бухгалтерія здійснює відповідні розрахунки. При наданні відпустки без оплати разом із зазначенням кількості днів відпустки зазначається «без оплати».

Які періоди роботи включають до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку?

Щорічна основна відпустка надається працівникам за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору. При обчисленні стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, необхідно керуватися порядком, визначеним ст. 9 Закону № 504/96-ВР, відповідно до якої до стажу роботи, що дає право працівнику на щорічну відпустку, зараховуються такі періоди:

• час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка. Слід зазначити, що до стажу роботи зараховується і час роботи на умовах неповного робочого дня, крім того під фактичною роботою розуміють реальне виконання працівниками своїх трудових обов’язків;

• час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). А також час виконання державних і громадських обов’язків (перебування військовозобов’язаних на військових зборах; виконання депутатом місцевої ради обов’язків депутата, у тому числі участь у роботі сесій ради; час виконання обов’язків народного засідателя тощо), час відсторонення від роботи зі збереженням заробітної плати; час щорічних основної і додаткових відпусток; час навчальної відпустки з повною чи частковою оплатою тощо;

• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Час цієї відпустки до стажу роботи, що дає право на відпуску, не зараховується;

• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону № 504/96-ВР, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет і типу (інсулінозалежний), – до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;

• час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше ніж 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів (йдеться не лише про випадки направлення на навчання працівника підприємства, установи, організації за погодженням сторін і повернення працівника на попереднє місце роботи, а й про інші випадки навчання, яке безпосередньо передувало оформленню на роботу на підприємство;

• час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників. Цей пункт не стосується осіб, які не звільнялися, а були направлені на вивчення нових професій (спеціальностей) з метою продовження роботи на тому самому підприємстві. Якщо ж направлення на вивчення іншої професії (спеціальності) особи, що підлягає вивільненню, провадиться підприємством, з якого працівник підлягає вивільненню, то в цьому разі трудові відносини зберігаються і час навчання слід зараховувати до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку;

• інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Чи можна щорічну відпустку перенести або поділити на частини?

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу як виняток може бути перенесена на інший період лише за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відобразитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше ніж 24 календарних дні буде використана в поточному робочому році.

Випадки перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника у його інтересах, а також за ініціативою власника підприємства встановлені ст. 11 Закону № 504/96-ВР. Отже, щорічна відпустка на вимогу працівника може бути перенесена на інший період у разі:

• порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки не пізніше ніж за два тижні до початку відпустки;

• несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Щорічна відпустка може бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

• тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. Якщо до моменту початку відпустки працівнику видано листок непрацездатності, початок відпустки має переноситися на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до лікарняного листка був непрацездатний;

• виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

• настання терміну відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

• збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва.

При перенесенні щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Навіть при продовженні відпустки невикористана частина щорічної відпустки не використовується працівником на свій розсуд, а має надаватися працівнику шляхом видання власником наказу про це. Сторони мають право погодити і питання перенесення відпустки у подібних випадках на інший період.

На прохання працівника та за наявності згоди власника щорічну відпустку може бути поділено на частини. Це можливо за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше ніж 14 календарних днів, при цьому законодавством не зазначається, яка частина відпустки може бути використана першою.

Наприклад

Тривалість основної щорічної відпустки на підприємстві – 24 календарних дні і 7 календарних днів – тривалість додаткової відпустки за ненормований робочий день. Працівник може за бажанням поділити відпустку на 18 і 13 календарних днів або на 14, 10 і 7 календарних днів і в першу чергу використати необхідну йому частину відпустки.

Який порядок обчислення сум відпускних?

Розмір відпускних визначається виходячи з середньоденної (годинної) заробітної плати, яка визначається шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Друге навчальне питання: “Порядок надання додаткових відпусток”.

Оголосивши навчальне питання, керівник заняття звертає увагу, що

Крім того, статтями 7 і 8 Закону № 504/96-ВР передбачено можливість надання працівникам щорічних додаткових відпусток. До них відносяться:

• щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів, яка надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290; 

• додаткова відпустка окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, – тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим постановою № 12902.  Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442, показники та критерії умов праці, за якими надаються щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, затверджені спільним наказом Міністерства охорони здоров’я і Міністерства праці та соціальної політики України від 31.12.97 р. № 383/55 (зареєстровано в Мін’юсті України 28.01.98 р. за № 50/2490); 

• додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт і професій, визначених колективним договором, угодою. При цьому співвідношення між угодами різних рівнів і колективними договорами визначається ст. 16 Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р., статтями 5 та 8 Закону «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII, і списки, внесені до колективного договору, можуть доповнювати списки, внесені до галузевих і регіональних угод, але не можуть їх обмежувати.

Угодами не може визначатися тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем. Це питання має вирішуватися колективним чи трудовим договором. При цьому співвідношення між колективними і трудовими договорами визначається частиною третьою ст. 5 Закону № 3356-XII, згідно з якою до трудового договору забороняється вносити умови, що погіршують умови, надані працівникам колективним договором.

• Відпустка у зв’язку з навчанням у середніх навчальних закладах надається працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання:

1) випускних іспитів в основній школі — тривалістю 10 календарних днів;

2) випускних іспитів у старшій школі — тривалістю 23 календарних дні;

3) перевідних іспитів в основній та старшій школах — від 4 до 6 календарних днів без урахування вихідних.

Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 та 28 календарних днів.

• Відпустка у зв’язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах

надається працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.

• Відпустка у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі

надається працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:

1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:

першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 10 календарних днів,

третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів,

незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання — 30 календарних днів;

2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:

першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів,

третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 30 календарних днів,

незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання — 40 календарних днів;

3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації — 30 календарних днів;

4) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, — два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації — чотири місяці.

• Відпустка у зв’язку з профспілковим навчанням надається працівникам на час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 6 календарних днів.

• Творча відпустка

надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством.

Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток установлюються Кабінетом Міністрів України.

Нагадаємо, що щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо від неї. При цьому загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 календарних днів.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки зараховуються:

• час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

• час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці. Якщо працівник переведений на роботу, яка дає право на додаткову відпустку, а потім йому надається щорічна основна відпустка, то до стажу роботи, що дає йому право на додаткову відпустку, зараховуватиметься лише та частина основної відпустки, яка надавалася за період роботи, що дає право на додаткову відпустку;

• час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Третє навчальне питання: “Порядок надання соціальних відпусток”.

Керівник заняття зосереджує увагу на тому, що існують такі соціальні відпустки:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів — 70 календарних днів;

2) після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.

• Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Порядок надання соціальних відпусток

Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

До відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Четверте навчальне питання: “Порядок надання відпусток без збереження заробітної плати”.

Оголосивши навчальне питання, керівник заняття звертає увагу, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку:

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;

3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку; (Пункт 3 статті 25 в редакції Закону N 2318-IV від 12.01.2005)

4) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

7) інвалідам I та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

8) особам, які одружуються, — тривалістю до 10 календарних днів;

9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу:

чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування — тривалістю, визначеною у медичному висновку;

12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, — тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, — тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;

14) сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

15) ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

16) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи. (Пункт 16 частини першої статті 25 в редакції Закону N 2073-III від 02.11.2000)

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.