4. Аналіз відповідності трансформації оборотних активів у готівку та термінів погашення кредиторської заборгованості
У ході внутрішнього аналізу можна визначити не лише міру погодженості обсягів оборотних активів з обсягами платіжних зобов'язань, а й швидкість трансформації оборотних активів у готівку, і реальні терміни погашення кредиторської заборгованості.
Середня кумулятивна швидкість дозрівання всіх поточних зобов'язань до погашення визначається в такий спосіб:
а середня сума дозрівання всіх поточних зобов'язань до погашення
де ti — термін до погашення і-го виду кредиторської заборгованості, дні;
КЗi — сума і-го виду короткострокових зобов'язань.
Приміром, заборгованість у сумі 2700 тис. грн підприємству варто погасити через 90 днів, 1500 тис. грн — через ЗО днів, 8000 тис. грн — через двадцять днів, 600 тис. грн — через десять днів і 200 тис. грн — через п'ять днів. Середня швидкість і сума дозрівання цих боргів становитимуть
Аналогічним чином визначаються середньозважена швидкість і сума конвертованості оборотних активів у готівку,
якщо абсолютно ліквідні активи (кошти) прийняти за одиницю:
де ti— термін до трансформації і-го виду оборотних активів у готівку, дні;
1/ti — коефіцієнт (ступінь) ліквідності активу, значення якого зменшується в міру зниження здатності активу перетворюватися в готівку;
ОАі — величина і-го виду оборотних активів.
Приклад
Середин швидкість трансформації оборотних активів у гроші становить відповідно 74,8 дня, а середня сума — 235 тис. грн.
Співвідношення цих показників (tао : tкз і OA: КЗ) дозволить більш реально оцінювати здатність підприємства відповідати за своїми фінансовими зобов'язаннями.
Разом з тим слід мати на увазі, що показники ліквідності відбивають тільки статичну картину фінансової стабільності підприємства. Якщо орієнтуватися тільки на них, то можна не помітити загрози технічної неплатоспроможності підприємства, що є основною причиною банкрутства суб'єктів господарювання.
5. Оцінювання платоспроможності підприємства
Для оперативного внутрішнього аналізу поточної платоспроможності, щоденного контролю за надходженням засобів від продажу продукції, погашення дебіторської заборгованості й інших надходжень коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками, банками й іншими кредиторами складається платіжний календар, у якому, з одного боку, підраховуються наявні й очікувані платіжні засоби, а з іншого боку — платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10, 15 днів, 1 міс.).
Оперативний платіжний календар складається на основі даних про відвантаження і реалізацію продукції, про закупівлі засобів виробництва, документів про розрахунки з оплати праці, на видачу авансів працівникам, виписок з рахунків банків та інших (табл. 17.4).
Для визначення поточної платоспроможності необхідно платіжні засоби на відповідну дату порівняти з платіжними зобов'язаннями на цю саму дату. Ідеальний варіант, якщо коефіцієнт буде становити одиницю або трохи більше. У цьому прикладі він становить 1,1.
Платіжний календар забезпечує щоденний контроль за надходженням і витратою коштів, дозволяє синхронізувати позитивні й негативні грошові потоки, визначити пріоритетність платежів за ступенем їхнього впливу на фінансові результати. Таким чином, він є важливим інструментом оперативного управління поточною платоспроможністю підприємства.
Причинами неплатоспроможності можуть бути:
а) невиконання плану з виробництва і реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану прибутку і, як наслідок, нестача власних джерел самофінансування підприємства;
б) неправильне використання оборотного капіталу: відволікання засобів у дебіторську заборгованість, вкладення в надпланові запаси та інші сфери, що тимчасово не мають джерел фінансування;
в) іноді причиною неплатоспроможності є не безгосподарність підприємства, а неспроможність його клієнтів;
г) високий рівень оподаткування, штрафних санкцій за невчасну чи неповну сплату податків також може стати однією з причин неплатоспроможності суб'єкта господарювання.
Для з'ясування причин зміни показників платоспроможності велике значення має аналіз виконання плану з припливу і відпливу коштів. Для цього дані звіту про рух коштів порівнюють з даними фінансової частини бізнес-плану.
У першу чергу слід установити виконання плану з надходження коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності і з'ясувати причини відхилення від плану. Особливу увагу слід звернути на використання коштів, тому що навіть при виконанні дохідної частини бюджету підприємства перевитрати і нераціональне використання коштів можуть призвести до фінансових ускладнень.
Видаткова частина фінансового бюджету підприємства аналізується за кожною статтею із з'ясуванням причин перевитрати, що може бути виправданою і невиправданою. За підсумками аналізу повинні бути виявлені резерви збільшення планомірного припливу коштів для забезпечення стабільної платоспроможності підприємства в перспективі.
Дані таблиці свідчать про те, що дохідну частину бюджету підприємства виконано на 105,7 %, а витратну на 107,2 %. У підсумку резерв вільної готівки і її еквівалента (короткострокових фінансових вкладень) на кінець року менший від планового на 21,4 %. Наведені дані про рух коштів дозволяють бачити, у якому обсязі і з яких джерел надійшли грошові засоби і з якою метою їх використано.
Інформація про рух грошових засобів і виконання бюджету з припливу і відпливу грошових ресурсів дозволяє підприємству контролювати поточну платоспроможність, оперативно вживати коригувальних заходів для її стабілізації. Кредитори й інвестори можуть судити про здатність підприємства генерувати грошові ресурси, балансувати і синхронізувати грошові потоки.