6. Аналіз непрямих витрат

Непрямі витрати в собівартості продукції відображено такими комплексними статтями: витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, комерційні витрати. В аналізі цих витрат здійснюється порівняння фактичної їхньої величини на гривню виробленої продукції в динаміці за 5—10 років, а також із плановим рівнем звітного періоду. Таке зіставлення показує, як змінилася їхня частка у вартості випущеної продукції в динаміці й у порівнянні з планом і яка тенденція спостерігається — зростання чи зниження.

У процесі наступного аналізу з'ясовують причини, що викликали абсолютну і відносну зміну непрямих витрат. За своїм складом це комплексні статті. Вони складаються, як правило, з кількох елементів витрат.

Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання охоплюють витрати на амортизацію машин і технологічного обладнання, на ремонт та експлуатацію їх, а також витрати на внутрізаводське переміщення вантажів, знос інструментів і т. ін. Деякі види витрат (наприклад, на амортизацію) не залежать від обсягу виробництва продукції і є умовно-постійними. Інші цілком або частково залежать від його зміни і є умовно-змінними. Ступінь їхньої залежності від обсягу виробництва продукції визначають за допомогою коефіцієнтів, величину яких встановлюють дослідним шляхом або за допомогою кореляційного аналізу за великою сукупністю даних про обсяг випуску продукції і суму цих витрат.

Загальна сума амортизації залежить від кількості машин і обладнання, їхньої структури, вартості і норм амортизації. Вартість обладнання може змінитися за рахунок придбання дорожчих машин і їхньої переоцінки у зв'язку з інфляцією. Норми амортизації залежать від амортизаційної політики підприємства і методу її нарахування.

Питома амортизація на одиницю продукції залежить ще і від обсягу виробництва продукції. Чим більше продукції випущено на наявних виробничих потужностях, тим менше амортизації й інших постійних витрат припадає на одиницю продукції.

На величину експлуатаційних витрат впливають кількість експлуатованих об'єктів, час їхньої роботи і питомі витрати на 1 машино-год роботи.

Витрати на ремонт можуть змінитися через обсяг ремонтних робіт, їхню складність, ступінь зносу основних фондів, вартість запасних частин і ремонтних матеріалів, ощадливе використання їх.

На суму витрат на внутрішнє переміщення вантажів впливають вид транспортних засобів, повнота використання їх, ступінь виконання виробничої програми, ощадливе використання засобів на утримання та експлуатацію транспорту.

Сума зносу інвентаря змінюється за рахунок обсягу виробництва продукції і рівня витрат на один виріб, що, у свою чергу, залежить від того, наскільки раціонально й ощадливо використовують інструменти, інвентар, чи налагоджено дійовий контроль за схоронністю і справністю їх.

Аналіз загальновиробничих і загальногосподарських витрат відіграє велику роль, тому що вони становлять значну частку в собівартості продукції.

Для аналізу загальновиробничих і загальногосподарських витрат за статтями витрат використовують дані аналітичного бухгалтерського обліку. За кожною статтею виявляють абсолютну і відносну зміну і її причини (табл. 6.1).

Під час перевірки виконання кошторису не можна всю отриману економію вважати заслугою підприємства, так само як і всі допущені перевитрати оцінювати негативно. Оцінка відхилень фактичних витрат від кошторису залежить від того, які причини викликали економію чи перевитрату за кожною статтею витрат. У ряді випадків економія пов'язана з невиконанням намічених заходів із поліпшення умов праці, техніки безпеки, з винахідництва і раціоналізації, підготовки і перепідготовки кадрів і т. д. Невиконання цих заходів завдає підприємству іноді більших збитків, ніж сума отриманої економії. У процесі аналізу має бути виявлено непродуктивні витрати, втрати від безгосподарності і надмірностей, які можна розглядати як невикористані резерви зниження собівартості продукції.

Непродуктивними витратами слід вважати втрати від псування і нестачі сировини (матеріалів) і готової продукції, оплату простоїв з вини підприємства, доплати за цей час і у зв’язку з використанням робітників на роботах, що потребують менш кваліфікованої праці, вартість спожитих енергії і палива за час простоїв підприємства.

Таблиця 6.1. Фактори зміни загальновиробничих і загальногосподарських витрат