Складення ґрунту

Складення - це зовнішнє вираження щільності та пористості ґрунту. Воно залежить від гранулометричного складу, структу­ри, а також діяльності ґрунтової фауни, розвитку кореневих си­стем рослин і т. ін.

За ступенем щільності ґрунти поділяються на злиті (дуже щільні), щільні, пухкі та розсипчасті. Злитий стан характеризується дуже щільним приляганням часток, які утворюють здебільшого зце­ментовану масу; ніж у неї входить важко, його можна тільки увігна­ти. Щільний стан (кон­систенція) потребує значних зусиль для вдавлювання ножа в ґрунт. Пухка консистенція спостерігається в добре оструктурених гумусових горизонтах, а також в орних, якщо ґрунт обробляли в стиглому стані. Розсипчаста консистенція характерна для орних го­ризонтів, піщаних і супіщаних ґрунтів, у яких частинки ґрунту не зв'язані між собою.

Пористість (шпаруватість) характеризується формою та ве­личиною пор усередині структурних відмін та між ними. За розта­шуванням пор усередині структурних відмін розрізняють такий стан ґрунту:

• тонкопористий - ґрунт пронизаний порами діаметром менше 1 мм;

• пористий - ґрунт містить пори діаметром 1-3 мм;

• губчастий - зустрічаються пустоти розміром від 3 до 4 мм;

• ніздрюватий - є пустоти діаметром 5-10 мм;

• комірчастий - пустоти перевищують 10 мм;

• трубчастий - пустоти у вигляді каналів, проритих землерийками. Залежно від геометрії порового простору одні й ті ж типи ґрунтів можуть мати дещо неоднакові водно-повітряні властивості. Це пов'я­зано з тим, що в більш крупних за розміром порах зосереджується по­вітря, а в дрібних, які ще називаються капілярами - вода. Оптимальні умови складаються, коли в едафотопі поровий простір гармонійно розподілений за розміром: і крупних, і дрібних пустот удосталь.

Складення - важливий показник при агрономічній оцінці ґрунту, від якого залежить можливість обробітку сільськогосподарськи­ми знаряддями, а також проникнення води й коренів рослин на по­трібну глибину.

Новоутворення і включення

Новоутворення - це нагромадження речовин різної форми й хімічного складу, які формуються і відкладаються в горизон­тах ґрунту в процесі ґрунтоутворення.

Хімічні новоутворення за формою поділяються на такі групи:

• вицвіти та нальоти - хімічні речовини виступають на поверхні ґрунту або на стінці розрізу в вигляді тонесенької плівки;

• кірки, примазки, патьоки - виступають на поверхні ґрунту або по стінках тріщин і утворюють шар невеликої товщини;

• прожилки та трубочки — речовини займають ходи черв'яків або коренів, пори та тріщини ґрунту;

• конкреції та стягнення - скупчення різних речовин більш-менш округлої форми;

• прошарки - речовини накопичуються у великих кількостях, на­сичуючи окремі шари ґрунту.

За складом хімічні новоутворення бувають: 1) легкорозчинні солі (NаСІ, СаС1₂, Nа₂SО₄ та інші). Вони трапля­ються в засолених ґрунтах в умовах степу, пустелі. Найбільш ха­рактерні їх форми - нальоти, вицвіти, білі кірки та примазки, кру­пинки та окремі кристалики солей;

2) гіпс(СаSО₄∙2Н₂О). Також зустрічається в засолених ґрунтах. Білого й жовтуватого кольору, у вигляді окремих прожилок, псевдо-міцелію (густої сітки дуже тоненьких прожилків), конкрецій, іноді шкоринки або вицвіту на поверхні ґрунту. Характерний для кашта­нових, бурих напівпустельних, засолених ґрунтів, сіроземів; і 3) вапно (СаСО₃) - білого кольору, зустрічається в дуже різнома­нітних формах у товщі профілю. До найбільш розповсюджених відно­сять плями й вицвіти розпливчастої форми; плісняву зі скупчень дуже тонких кристалів; білоочки - яскраві, компактні, різко окреслені плями; прошарки й псевдоміцелій по тонких порах ґрунту; трубочки з маси кристалічного або борошнистого вапна по ходах коренів; конк­реції; прошарки лугового мергелю, що можуть досягати декілька де­сятків сантиметрів у товщину. Розрізняються за скипанням з 10%-м розчином НС1. Характерні для чорноземів, каштанових, бурих напівпу­стельних, засолених та низки інших ґрунтів;

гідроксиди заліза (Fе³⁺), алюмінію, марганцю у комплексі з органічними речовинами й сполуками фосфору - іржаво-бурого, вохристого,, кавового або чорного кольору. Основні форми - натікання (плівки, примазки), плями розпливчастої форми, конкреції, трубочки, ортзанди (тонкі ниткоподібні прошарки) у піщаних ґрунтах; ортштейни (більш потужні прошарки, які цементують масу ґрунту). Характерні для підзолистих, дерново-підзолистих, заболочених і болотних ґрунтів;

сполуки двовалентного заліза (FеСО₃, Fе₃(РО₄)₂-8Н₂О) - блакитного, сизуватого або зеленкуватого кольору. Форми - розпливчасті плями та вицвіти в болотних і заболочених фунтах. На свіжих зразках вирізняються легко, а на висушених зникають, тому що окислюються на повітрі до бурого кольору;

кремнезем (SiO₂) - білястого кольору, утворює присипку на поверхні структурних відмін. Характерний для сірих лісових ґрунтів, опідзолених чорноземів, солодів. Розпізнається важко, рекомендується розламати структурну відміну і порівняти колір її поверхні та внутрішньої маси;

гумусові речовини - чорного або темно-бурого кольору, утворюють патьоки, надаючи агрегатам глянцюватого вигляду. Зустрічаються в середній частині профілю підзолистих і солонцюватих ґрунтів, солонців, солодів та інших ілювійованих ґрунтів.

Серед біологічних новоутворень у ґрунтах зустрічаються:

копроліти - екскременти червів і личинок комах, частинки ґрунту, що пройшли через їх органи травлення. Мають вигляд добре склеєних водостійких однорідних грудочок ґрунту, зустрічаються в пустотах, пророблених тваринами, і на поверхні ґрунту, характерні для багатих на фауну ґрунтів;

кротовини - ходи землерийок, засипані масою ґрунту, являють собою великі плями округлої або овальної форми, що за кольором і станом різко відрізняються від іншої маси горизонту, типові для чорноземів;

кореневі - сліди зігнилих великих коренів дерев, характерні для лісових ґрунтів;

червоточини - хвилясті ходи - канальці дощових червів, зустрі­чаються в багатьох ґрунтах;

дендрити - відбитки дрібних коренів на поверхні структурних відмін, часто забарвлені в темний колір за рахунок гумусу, утвореного при розкладі коренів, зустрічаються в різних ґрунтах.

На відміну від новоутворень, включення - це сторонні тіла в профілі ґрунту, присутність яких не пов'язана з процесом ґрун­тоутворення.

До включень належать:

літогенні (кам'янисті) включення - уламки гірських порід;

біогенні - залишки тварин і рослин у вигляді раковин, кісток, коренів, уривків листя, хвої;

антропогенні - уламки цегли, черепки посуду і т. ін, зумовлені діяльністю людини.

У промерзаючих ґрунтах можливе виділення кріогенних (крупні кристали льоду) включень.