13.3. Класифікація актуарних розрахунків

Актуарні розрахунки класифікують за галузями страхування, за часовою ознакою, за ієрархічною ознакою (рис. 13.1).

КЛАСИФІКАЦІЯ АКТУАРНИХ РОЗРАХУНКІВ

ІЕ

_ІЕ

_ІЕ

За галузями страхування

За часовою ознакою

За ієрархічною ознакою

Розрахунки за особи­стим страхуванням

Розрахунки за майно­вим страхуванням

	Планові	\
	розрахунки	/
ґ	Звітні	\
	розрахунки	)

Федеральні розрахунки

Регіональні

розрахунки

Розрахунки за страхуванням відповідальності

Розрахунки на

рівні страхової організації

Рис. 13.1. Класифікація актуарних розрахунків за різними ознаками

13.4. Загальний порядок актуарних розрахунків

Метою актуарних розрахунків є визначення тарифної ставки, яка є ціною страхового ризику й інших витрат страховика. Сукупність тарифних ставок у загальному плані визначають як тариф, а системне викладення тарифів — це тарифний посібник.

Тарифна ставка, за якою укладається договір страхування носить назву брутто-ставки, яка в свою чергу складається з нетто-ставки та навантаження. Брутто ставка виражає ціну страхового ризику, а навантаження відображає ви­трати страховика на організацію страхового обслуговування. В навантаження входить також відрахування в запасні фонди (резерви).

Починають проведення актуарних розрахунків з підготовки статистичних даних. Статистичні дані можуть готуватись самостійними дослідженнями, а та­кож з використання даних інших виробників статистичної інформації.

У будь-якому разі при розрахунках тарифних ставок використовують рів­ність надходження = виплати.

Для розрахунку надходжень використовують формулу:

2 П = Т_н ■ СС ■ N. = П_и ■ N. ,

де УП — сума страхових платежів, що відповідають нетто-ставкам, що надійш­ли страховику за страховий період;

Т„ — середній страховий тариф для кожного страхувальника;

СС — середня страхова сума для кожного страхувальника;

П_и = Т„ • СС — індивідуальний середній страховий платіж;

N¡1 — кількість об'єктів страхування.

Суму виплат визначають за формулою

2 В = N_в ■ СВ ,

де — сума виплат;

Nв — кількість страхових випадків.

СВ — середнє страхове відшкодування, що сплачується за кожним страхо­вим випадком.

Далі порівнюємо праві частини двох попередніх формул

Т_и ■ СС ■ N. = N • СВ,

звідки: Ти = N • СВ) : (N1 • СС) = N : N1) • (СВ : СС).

Але Nв : N — ймовірність страхового випадку.

335

СВ : СС — ймовірність страхових виплат.

СВ : СС без формування прибутку (фондів, резервів) буде дорівнювати оди­ниці.

Для врахування прибутку застосовують замість СВ : СС коефіцієнт, що де­що відрізняється від одиниці.

До Т_н додають навантаження, яке встановлюють звичайно у відсотках до брутто-ставки і розрахунок брутто ставки проводять за формулою

Т_б = Т_н :(1 -Д_н),

де Д„ — доля навантаження у брутто ставці.

Приклад 13.1. Ймовірність страхового випадку 3 %, середня страхова сума за договором 200 грн, середнє страхове відшкодування 180 грн. Доля наванта­ження у брутто-ставці — 10 %.

Т_н = (0,03 • 180 : 200) • 100 = 2,7 грн на кожні 100 грн страхової суми. Т_б = 2,7 : (1 - 0,1) = 3,0 грн на 100 грн страхової суми.