12.3. Особливості зовнішнього аудиту

На страховикові зосереджені майнові інтереси багатьох страхувальників — юридичних осіб і громадян. Неплатоспроможність та банкрутство однієї стра­хової компанії може спровокувати серйозні фінансові проблеми тисяч її клієн­тів. У ролі соціального гаранта, який має захищати інтереси своїх громадян і господарюючих суб'єктів, які перебувають у ролі страхувальників, виступає держава. Водночас держава має захищати інтереси власників страхових компа­ній. Але, згідно з чинним законодавством, держава не має права втручатися в господарську діяльність підприємств, у тому числі страхових компаній, а тому свою функцію соціального гаранта виконує опосередковано шляхом встанов­лення вимоги щодо здійснення обов'язкового аудиту страховиків, який є одним з методів захисту прав споживачів страхових послуг та прав власників страхо­вої компанії (акціонерів).

Згідно з Порядком складання звітних даних страховиків, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.02.04 № 39 (у редакції розпорядження Державної комісії з регу­лювання ринків фінансових послуг України від 15.09.05 № 4619) страховики:

• у термін до 1 червня року, наступного за звітним, страховики оприлюд­нюють річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації в періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань;

• у термін до 1 липня року, наступного за звітним, страховики подають до Держфінпослуг копії оприлюдненої річної фінансової звітності та консолідова­ної звітності разом із супроводжувальним листом;

— у термін до 1 липня року, наступного за звітним, страховики подають до Держфінпослуг аудиторський висновок про фінансову звітність у цілому щодо річної фінансової звітності та аудиторський висновок про надання впевненості щодо річних звітних даних страховика.

Достовірність та повнота річної звітності страховиків повинна бути під­тверджена аудитором, який внесений до Реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ.

Видача свідоцтва провнесення до реєстру аудиторів, які можуть надавати аудиторські висновки, регламентується Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19.02.04 № 86 (у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24.06.05 № 4239).

Для внесення до Реєстру заявник надає:

а) заяву про внесення до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ;

б) реєстраційну картку на внесення до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ;

в) копію сертифіката аудитора, засвідчену в установленому законодавством порядку.

Перелік аудиторів, які внесені до Реєстру, публікується Держфінпослуг у кінці кожного року в засобах масової інформації, а також регулярно оновлюється на веб-сайті Держфінпослуг.

При виборі аудиторської компанії головними критеріями є її рейтинг, "ді­лова" репутація на ринку, досвід роботи в сфері страхування. Водночас необ­хідно враховувати побажання акціонерів, оскільки аудиторський звіт є для них можливістю побачити незалежну оцінку фінансового стану компанії і його змін за попередній рік. На вибір аудиторської компанії впливає також здійснення страхової діяльності на зовнішніх ринках та страхові операції з страховиками-нерезидентами чи їхніми філіями в Україні. Якщо страховик є компанією, що здійснює операції на зовнішніх ринках, то акціонери та/або законодавство краї­ни, де здійснюється страхова діяльність, можуть вимагати проведення аудиту за міжнародними стандартами визнаною компанією, наприклад зі складу "Великої четвірки", або рейтинговим аудитором країни, де здійснюється діяльність. От­же, у ряді випадків страховикам доводиться проводити дві аудиторські переві­рки — одну на вимогу українського законодавства для підтвердження фінансо­вих показників страхової компанії, іншу на вимогу акціонерів — для підтвер­дження фінансової звітності за міжнародними стандартами.