Тема 11

АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

11.1. Аналіз страхових операцій — основа їх менеджменту

Фінансова стійкість страхової організації, її сильна позиція на страховому ринку неможлива без проведення роботи з глибокого і всебічного менеджменту страхових операцій, який спирається на їх економічний аналіз.

Метою економічного аналізу є оцінка прибутковості і перспективності, ви­явлення резервів зміцнення страхового захисту і на його основі прийняття управлінських рішень. Аналіз — наступна стадія за збиранням та обробкою страхової інформації, на основі якого приймаються рішення.

В страховій справі, як у будь-якій підприємницькій діяльності, використо­вують три види аналізу:

• попередній;

• оперативний;

• наступний.

Ці види аналізу мають один предмет і аналогічні методи, але різняться рівнем прийняття рішень, для яких цей аналіз проводиться. Попередній аналіз прово­дять при плануванні традиційних страхових операцій, при введенні нових видів страхування, при зміні умов страхування. Він спрямований на вивчення інформа­ції за певний проміжок часу (за тарифний період) з метою вивчення взаємо­зв'язків показників і тенденцій і служить основою для розрахунку декількох варі­антів вирішення завдань страхової організації, з яких обирається оптимальний.

Оперативний аналіз проводиться вже після проведення страхових операцій і робиться на основі даних обліку. Цей аналіз має на меті вирішення певних конкретних завдань і використовує систему показників, які будуть використо­вуватись і в майбутньому. Основні завдання цього аналізу: виявлення відхилень, аналіз причин цих відхилень та прийняття на їх основі коригувальних рішень.

Наступний аналіз проводиться за звітні періоди (місяць, квартал, рік) на ба­зі фактичних даних обліку. Цей аналіз є найбільш повним і системним і має на меті показати результати розвитку видів страхування, дати оцінку обгрунтова­ності діючих тарифних ставок тощо.

Економічний аналіз страхової діяльності спирається на загальну теорію і ме­тодику економічного аналізу і використовує такі методи:

• групування;

• порівняння;

• розклад узагальнюючих показників на часткові;

• узагальнення часткових показників.

Ці показники обчислюються за хронологічними періодами, за формами про­ведення, галузями та видами страхування, за взаємодіючими факторами, які впливають на витрати та прибуток, обсяг страхових операцій та рівень страхо­вих премій тощо. Для аналізу використовують також монографічний метод, ме­тод динамічних рядів, економіко-статистичні і графічні методи, метод експерт­них оцінок.

У зв'язку з тим, що у страховиків надходження та виплати не збігаються у часі та просторі, та у зв'язку з імовірним характером руху коштів, важливе зна­чення має аналіз страхових операцій за тривалий період. Важливо, при застосу­ванні методів аналізу, враховувати межі їх можливого застосування.

Аналіз страхових операцій здійснюють на основі розрахунку багатьох спе­цифічних показників, таких як: страховий внесок, тариф, середня страхова сума, рівень виплат, страховий портфель тощо, які вивчають як окремо, так і у взає­мозв'язку з іншими показниками.

Зовнішній економічний аналіз діяльності страхових організацій складаєть­ся з трьох основних частин:

• аналіз фінансових форм звітності;

• аналіз спеціальних форм звітності;

• порівняльний аналіз.

Основні завдання зовнішнього аналізу діяльності страхової організації такі:

• визначення джерел, якості і стійкості доходів страховика;

• дотримання всіх вимог щодо ліквідності;

• підтримання стану адекватності і достатності капіталу.

Аналіз прибутковості, ліквідності і достатності капіталу страховика дає змо­гу оцінити ефективність управління і таким чином визначити здатність страхо­вика конкурувати на ринку страхових послуг, а також оцінити вплив макрофі-нансової політики на діяльність страхової системи.

Аналіз фінансової звітності — це процес, який має за мету визначити оцінку поточного і минулого фінансового стану страховика і основних результатів його діяльності. При цьому, його першочерговою метою є визначення узагальнюю­чих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності страховика.

При аналізі застосовуються квартальні та річні дані про надходження стра­хових сум, прибутки та збитки, які наводяться у фінансовій та спеціальній звіт­ності страховика. При аналізі визначаються:

• стан надходжень страхових платежів за видами, прибуток у цілому, а та­кож на середні активи та на капітал;

• коефіцієнти приросту ключових показників (надходжень платежів за ви­дами страхування, витрат на перестрахування, витрат на утримання персоналу, прибутку, інвестицій та капіталу);

• продуктивність роботи персоналу, що вимірюється через дохід на праців­ника, та окупності витрат на утримання персоналу;

• середні процентні доходи за видами вкладень резервів та інвестиційних коштів;

• вартість посередництва.

На підставі даних фінансової та спеціальної звітності страховика розрахову­ють ключові індикатори (коефіцієнти) діяльності, що не залежать від його роз­міру, а тому можуть порівнюватись із даними інших страховиків та між собою за різні періоди часу. Найважливішими коефіцієнтами, які характеризують зда­тність страховика генерувати власний капітал для забезпечення зростання та подолання економічних труднощів, є відношення прибутку до активів та влас­ного капіталу.

Важливим елементом аналізу є вивчення впливу власних рішень та зовніш­ніх обмежень на коефіцієнти, що розраховуються.

У зв'язку з тим, що попередньому та оперативному аналізу приділяється значна увага в інших дисциплінах (страхування, основи страхування, актуарні розрахунки, управлінський облік, тощо), основну увагу буде звернуто на аналіз наступний, який робиться суто на даних бухгалтерського обліку.

Основними джерелами інформації для аналізу діяльності страховиків є пер­винні та вторинні джерела бухгалтерської та іншої інформації. До первинних джерел бухгалтерської інформації належить інформація, яка отримана з первин­них бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку, до вторин­них джерел бухгалтерської інформації відносять створену на підставі первинних джерел звітність (бухгалтерську, податкову, статистичну, спеціалізовану, тощо).

Частина вторинних джерел інформації страховика (наприклад, спеціальна звітність) вже являє собою певні аналітичні таблиці, на підставі яких можна ро­бити аналіз та приймати певні управлінські рішення.

Основні вторинні джерела вторинної інформації наступні:

— Баланс (форма № 1);

• Звіт про фінансові результати (форма № 2);

• Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

• Звіт про власний капітал (форма № 4);

• Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5);

• звітні дані щодо здійснення страхової діяльності, які подаються до Держ-фінпослуг і містять: загальні відомості про страховика; звіт про доходи та ви­трати страховика; звіт про страхові платежі та виплати за структурними підроз­ділами страховика; пояснювальну записку до звітних даних страховика;

• Декларація страховика про операції з перестрахування;

• Податкова Декларації з податку на доходи (прибуток) страховика;

• Звіт за формою № 1-СТ "Звіт про фінансову діяльність страхової органі­зації".

Вся перелічена інформація отримується з внутрішніх джерел. Проте, специ­фіка діяльності страховика потребує використання і зовнішньої інформації. Так, страховики, як й інші суб'єкти підприємницької діяльності, працюють у певно­му нормативному полі, що вимагає отримання і переробки законодавчої та ін­шої нормативної бази діяльності. Крім того, для визначення напрямків діяльно­сті, проведення актуарних розрахунків страховики користуються статистичною інформацією, інформацією лікувальних закладів, Міністерства внутрішніх справ, інших міністерств, відомств та підприємств, а також отримують інфор­мацію іншими методами (опитування, анкетування і т. д.). Вся зовнішня інфор­мація, як правило, забезпечує прийняття управлінських рішень на майбутнє.