1.5. Валюта розрахунків

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про страхування" резиденти страхувальни­ки вносять страхові платежі лише валютою України, а страхувальники нерези­денти — іноземною вільно конвертованою валютою чи валютою України у ви­падках, передбачених законодавством. За розповсюдження договору страху­вання на іноземну територію, згідно з договорами з іноземними партнерами, порядок валютних розрахунків регламентується законодавством України про ва­лютне регулювання. Страхова сума виплачується тією валютою, яка передбачена в договорі страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

У зв'язку з забороною обігу готівкової іноземної валюти на території Украї­ни страховики не мають права приймати її в свої каси. Оплата їх послуг може проводитись лише шляхом внесення страхувальником відповідної суми готів­кової інвалюти в касу уповноваженого банку для її зарахування на валютний рахунок страховика. Підставою для прийняття банком у свою касу іноземної валюти є рахунок-фактура страховика чи страхового агента, що містить в собі суму готівкової іноземної валюти, найменування юридичної особи-страхувальника чи прізвище фізичної особи-страхувальника, реквізити валют­ного рахунку і юридичну адресу страховика чи страхового агента, а також мит­ну декларацію, що підтверджує факт законного ввезення страхувальником-нерезидентом іноземної валюти чи копію квитанції про одержання страхуваль-ником-нерезидентом готівкової інвалюти за кредитною карткою чи дорожнім чеком в уповноваженому банку України. Як виняток страховикам дозволено приймати готівкову ВКВ в випадку представлення послуг страхувальникам-нерезидентам на території митниць України. Приймання інвалюти здійснюється з використанням контрольно-касового апарату і забезпеченням окремого обліку в бухгалтерському журналі суворої звітності.

Страховики-посередники при реалізації страхового продукту нерезидента, мають право здійснювати його продаж страхувальникам-резидентам за вільно конвертовану валюту через страхових агентів юридичних осіб-резидентів згід­но з укладеними з ними агентськими угодами. У цьому разі страхувальник здійснює сплату страхових внесків на валютний рахунок страхового агента в уповноваженому банку. Вся сума іноземної валюти без її попереднього прода­жу з рахунка страхового агента перераховується на валютний рахунок страхо-вика-посередника для розрахунків з нерезидентом. Страховий агент при цьому пред'являє уповноваженому банку копію агентської угоди, звіт перед страхови­ком (бордеро) або інший документ, що підтверджує договори страхування аге­нта. Страховик має право виплачувати агенту комісійну винагороду лише в на­ціональній валюті України.

Згідно з Положенням про застосування іноземної валюти в страховій діяльності, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 11.04.00 № 135, страховики-резиденти можуть купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України з такою метою:

1. Для забезпечення виплат нерезидентам страхового відшкодування за страхувальників-резидентів відповідно до договорів страхування, дія яких поширюється на іноземну територію. Для цього страховики надають уповноваженим банкам:

— копію ліцензії, яка видана органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (надається одноразово), засвідчену відбитком печатки страховика;

• заяву страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) про виплату страхової суми (страхового відшкодування);

• страховий акт (аварійний сертифікат) і документи, які підтверджують розмір завданих збитків та пов'язаних з ними витрат;

• договір страхування або страхове свідоцтво (поліс, сертифікат).

2. Для забезпечення виплат страхового відшкодування страхувальникам- нерезидентам — юридичним особам відповідно до укладених договорів страхування, дія яких поширюється на іноземну територію.

Для цього страховики надають уповноваженим банкам:

• заяву страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) про виплату страхового відшкодування;

• страховий акт (аварійний сертифікат) і документи, які підтверджують розмір завданих збитків та пов'язаних з ними витрат; договір страхування або страхове свідоцтво (поліс, сертифікат);

• довідку щодо договорів страхування, укладених із страхувальниками-нерезидентами — юридичними особами, засвідчену відбитком печатки, підписами керівника та головного бухгалтера страховика, а також відбитком печатки про її отримання органу, уповноваженого здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (додаток 1).

Документи, зазначені в цьому пункті, які укладені іноземною мовою, крім російської, подаються до уповноваженого банку з перекладом на українську мову, який засвідчується нотаріально.

3. Для розрахунків з нерезидентами відповідно до угод страховиків з цими нерезидентами про виконання останніми зобов'язань через мережу закладів "Асістанс" ("Assistance") щодо забезпечення надання послуг фізичним особам за договорами страхування, дія яких поширюється на іноземну територію, якщо страхувальник вносить страхові платежі у валюті України.

Для цього страховики надають уповноваженим банкам:

• копію ліцензії, яка видана органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (надається одноразово), засвідчену відбитком печатки страховика;

• угоду з нерезидентом (якщо вона укладена іноземною мовою, крім російської, подається переклад такої угоди українською мовою, засвідчений нотаріально) про порядок та умови надання послуг фізичним особам під час їх перебування за кордоном у разі настання певних подій, які передбачені договором страхування або страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом);

— звіт перед нерезидентом (бордеро — bordereau) або інший документ, який згідно з угодою оформляється страховиком і містить перелік договорів страхування (страхових свідоцтв /полісів, сертифікатів/), за якими були надані послуги страхувальникам через мережу закладів "Асістанс", реєстр цих договорів страхування, а також рахунок-фактуру (інвойс — invoice), виданий нерезидентом.

4. Для здійснення розрахунків за договорами про перестрахування з перестраховиками-нерезидентами.

Для цього страховики надають уповноваженим банкам:

• копію ліцензії, яка видана органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (надається одноразово), засвідчену відбитком печатки страховика;

• копію ліцензії перестраховика-нерезидента або документа про його повноваження, засвідчену печаткою страховика;

— один з трьох таких пакетів документів: договір про перестрахування або свідоцтво про перестрахування (сертифікат, поліс), а також підтвердження про прийняття ризику в перестрахування (ковер-нота /cover note/); договір про перестрахування або свідоцтво про перестрахування (сертифікат, поліс), а також примірник звіту перед нерезидентом (бордеро/bordereau/) або інший документ згідно з договором про перестрахування, який оформляється страховиком; договір про перестрахування або свідоцтво про перестрахування (сертифікат,

— поліс), а також рахунок-фактуру (інвойс /invoice/).

5. Для забезпечення виплат нерезидентам страхового відшкодування за страхувальників-резидентів або осіб, відповідальність яких застрахована відповідно до внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності (далі — внутрішній договір страхування).

Для цього страховики надають уповноваженим банкам:

— копію ліцензії на здійснення страхування цивільно-правової відпо­відальності власників наземних транспортних засобів, яка видана органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (надається одноразово), засвідчену відбитком печатки страховика;

— заяву про виплату страхового відшкодування від особи, яка має право на таке відшкодування;

• внутрішній договір страхування (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів /сертифікат/);

• документи, що підтверджують факт настання дорожньо-транспортної пригоди;

• страховий акт (аварійний сертифікат) і документи, які підтверджують розмір завданих збитків та пов'язаних з ними витрат.

6. Для покриття частини страхових резервів в іноземній валюті за договорами страхування життя в межах, установлених чинним законодавством України, якщо страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями в іноземній валюті. Резерв утворюється у тих валютах, у яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

Для цього страховики надають уповноваженим банкам:

— копію ліцензії, яка видана органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (надається одноразово), засвідчену відбитком печатки страховика;

• довідку щодо договорів страхування життя, які використовувалися для розрахунку розміру резервів довгострокових зобов'язань для покриття відповідальності перед страхувальниками в іноземній валюті, засвідчену відбитком печатки, підписами керівника, головного бухгалтера страховика та актуарія, а також відбитком печатки про її отримання органу, уповноваженого здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю (додаток 2);

• перелік договорів страхування, які використовувалися для розрахунку розміру резервів довгострокових зобов'язань для покриття відповідальності перед страхувальниками в іноземній валюті (в довільній формі).

Купівля страховиками іноземної валюти з метою, передбаченою у цьому підпункті, здійснюється протягом 90 календарних днів від дня засвідчення відбитком печатки про отримання довідки органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд за страховою діяльністю.

У разі пред'явлення страховиками договорів перестрахування зобов'язань перед страхувальниками-нерезидентами банки мають право здійснювати без попереднього обов'язкового продажу валютних надходжень перерахування ВКВ з балансового рахунку на рахунки резидентів-перестрахувальників, рекві­зити яких приведені в договорах. У цьому разі страховики повинні подати упо­вноваженому банку також копію договору страхування з нерезидентом, копію договору перестрахування і ковер-нот. За настання страхового випадку рези-дент-перестрахувальник для перерахування своєї частини страхових сум і стра­хових відшкодувань, належних нерезиденту, на валютний рахунок страховика-резидента повинен пред'явити уповноваженому банку договір перестрахування, ковер-нот, страховий поліс, страховий акт і рахунок страховика. Ці валютні кошти після надходження на рахунок страховика не підлягають обов'язковому продажу, оскільки в повному обсязі спрямовуються на виконання зобов'язань страховика перед страхувальником-нерезидентом. У всіх останніх випадках ва­лютні надходження на користь страхувальників підлягають обов'язковому про­дажу на загальних підставах.