1.4. Страхові договори

Страхова діяльність між страховиком і страхувальником здійснюється на підставі договору. Договір страхування — це письмова угода між страху­вальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування укладається згідно з діючими правилами страхування. В числі його обов'язкових положень повинні бути:

• прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;

• прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;

• зазначення об'єкта страхування;

• розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;

• розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;

• перелік страхових випадків;

• розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

• страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випа­дків, для яких не встановлюється страхова сума);

• строк дії договору;

• порядок зміни і припинення дії договору;

• умови здійснення страхової виплати;

• причини відмови у страховій виплаті;

• права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або ненале­жне виконання умов договору;

• інші умови за згодою сторін;

• підписи сторін.

Для укладення договору страхування страхувальник заявляє про свій намір укласти такий договір у письмовій чи іншій формі. Водночас страховику на­дано право (ст. 18 Закону "Про страхування") робити запит до страхувальника відносно його балансу, вимагати довідку про фінансовий стан, підтверджену аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Факт укладання договору може бути засвід­чений страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Поліс є бланком суворого обліку, а тому страхові компанії пови­нні дотримуватися вимог Правил виготовлення бланків цінних паперів та до­кументів суворого обліку, розроблених відповідно до постанови Кабінету Мі­ністрів України від 19.04.93 № 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" і затверджених спіль­ним наказом Міністерства фінансів України, Служби безпеки України та Мі­ністерства внутрішніх справ України від 25, 15, 24 листопада 1993 року № 98/118/740.

Виготовляють бланки страхових полісів, як і бланки цінних паперів, виклю­чно спеціальні поліграфічні підприємства Міністерства фінансів та Банкнотно-монетний двір Національного банку України. Поліс, надрукований не на бланку суворого обліку, не є таким за своєю природою.

Договір страхування вступає в силу з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не обумовлено договором страхування.

Згідно з договором страхування страховик і страхувальник приймають на себе певні обов'язки. Страховик зобов'язаний на протязі двох робочих днів піс­ля одержання повідомлення про настання страхового випадку оформити необ­хідні документи для своєчасної виплати страхового відшкодування і виплатити його в установлений договором строк. В випадку несвоєчасної виплати відшко­дування страховик виплачує страхувальнику пеню, розмір якої встановлюється договором. Договором страхування також може бути передбачений обов'язок страховика відшкодувати витрати, понесені страхувальником при попередженні чи зменшенні збитків при настанні страхового випадку. Страховик також зо­бов'язаний за заявою страхувальника, в випадку здійснення останнім заходів із зменшення страхового ризику чи збільшення вартості майна, переукласти дого­вір страхування.

Страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі, а також інформувати страховика про всі відомі йому обставини, що впливають на роз­мір оцінки страхового ризику, сповіщати про будь-яку зміну страхового ризику, повідомити страховика про всі інші договори страхування відносно даного об'єкта страхування, повідомляти страховика про настання страхового випадку в строк, встановлений договором.

У разі смерті громадянина-страхувальника, що уклав договір майнового страхування, права і обов'язки за даним договором переходять до осіб, що оде­ржали це майно у спадок. У всіх останніх випадках права і обов'язки страхува­льника можуть перейти до іншої фізичної чи юридичної особи лише зі згоди страховика, якщо інше не передбачено договором страхування. Якщо за період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслі­док реорганізації, то права і обов'язки, що виходять з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника із згоди страховика. Якщо ж громадянин-страхувальник втратив дієздатність в результаті визнання цього факту судом, права і обов'язки за договором страхування переходять до опікуна цього громадянина, а дія договору страхування громадянської відповідальності зупиняється з моменту втрати громадянином дієздатності.

Підставою для виплати страховиком страхових сум і відшкодування є заява страхувальника і страховий акт (аварійний сертифікат), який складається стра­ховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Аварійні комі­сари — це особи, що займаються встановленням причин настання страхового випадку і розміру збитків.

За необхідності страховик має право робити запити про інформацію, пов'язану із страховим випадком у правоохоронні органи, банки й інші органі­зації, що володіють такою інформацією. Підприємства і організації повинні на­дсилати страховикам відповіді на вищевказані запити, у тому числі й на ті, що містять комерційну таємницю. Водночас страховик несе відповідальність за розголошення комерційної таємниці.

У визначених випадках страховик має право відмовлятись від виплати страхо­вого відшкодування. Підставою для відмови є умисні дії страхувальника, направ­лені на настання страхового випадку. Ця норма не розповсюджується на таке:

• дії, пов'язані з виконанням суспільних чи службових обов'язків, дій в стані необхідної оборони чи захисту майна, життя, здоров'я, честі, ділової ре­путації;

• здійснення страхувальником-громадянином чи іншою особою, на чию користь укладений договір страхування навмисного злочину, що призвів до страхового випадку;

• подання страхувальником явно невірних відомостей про об'єкт страху­вання;

• одержання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;

— несвоєчасне інформування страхувальником страховика про настання страхового випадку без поважних причин чи створення страховику перепон в виясненні обставин, характеру і розміру збитків.

Рішення про відмову в виплаті страхового відшкодування повідомляється страхувальнику в письмовій формі.

До страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майново­го страхування в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке стра­хувальник має до особи, відповідальної за нанесений збиток.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про страхування" дія договору стра­хування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1. закінчення строку дії;

2. виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3. несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у разі, якщо пе­рший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимо­гою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору;

4. ліквідації страхувальника-юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 цього Закону;

5. ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

6. прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійс­ним;

7. в інших випадках, передбачених законодавством України.

Договір страхування вважається недійсним і не підлягає виконанню з мо­менту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, а також у випадках передбачених статтею 29 Закону "Про страхування", а саме:

1) якщо його укладено після страхового випадку;

2) якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.