9.3. Оподаткування страховиків податком на прибуток

Оподаткування страхових організацій податком на прибуток здійснюється на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пп. 7.2.1—7.2.4 та п. 13.3 і 13.6 Закону).

З метою оподаткування прибутку страховика його доходи поділяють на:

• суму страхових внесків, одержаних або нарахованих на його користь за договорами страхування і перестрахування ризиків (крім страхування життя) на території України або за її межами, зменшених на суму страхових плате­жів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за дого­ворами перестрахування з резидентом;

• дохід, отриманий внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсій­ного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів;

• інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування;

• оподатковуваний прибуток за ставкою 25 %.

При нарахуванні податку на суму страхових внесків (крім страхування життя) оподатковуваний дохід розраховується як сума страхових внесків, одержаних або нарахованих на його користь за договорами страхування і пе­рестрахування, отриманих від перестраховика за винятком суми валових вне­сків, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентами. Такий дохід оподатковується за ставкою 3 %. Дохід може бути скоригований на суму зміни компенсації вартості страхових послуг та суму самостійно ви­явлених помилок за минулі звітні періоди.

Дохід, отриманий внаслідок виконання договорів з довгострокового стра­хування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, у разі виконання вимог до таких договорів, оподатковується за ставкою 0 %.

До інших доходів, що мають особливий порядок оподаткування податком на прибуток належать:

• доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від пере-страховиків за договорами перестрахування;

• доходи від реалізації прав страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток, у частині перевищення цього до­ходу над сплаченими страховими відшкодуваннями, які розраховуються окремо за кожним договором страхування, за яким отримана сума регресної вимоги;

— інвестиційний дохід від розміщення коштів резервів страхування життя;

— доходи, одержані за договором довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення при порушенні вимог, установлених законом, або достроковому розірванні вказаних договорів.

Оподатковуваний дохід, одержаний страховиком-цедентом у звітному пе­ріоді від перестраховиків за договорами перестрахування, розраховується як сума одержаного від перестраховика відшкодування, зменшеного на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкоду­вання) у частині (в межах часток), в якій перестраховик несе відповідаль­ність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестраху­вання. Розрахований таким чином дохід оподатковується за загальною став­кою 25 %.

Оподатковуваний дохід від реалізації прав страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток визначається у частині перевищення цього доходу над сплаченими страховими відшкодуваннями, які розраховуються окремо за кожним договором страхування, за яким отри­мана сума регресної вимоги. Оподатковується такий дохід за ставкою 25 %.

Інвестиційний дохід від розміщення коштів резервів страхування життя оподатковується у частці, що є різницею між загальною його сумою і часткою, яка належить страховику та часткою, яка спрямовується до математичних ре­зервів зі страхування життя. При цьому, частка страховика не може перевищу­вати 15 %, а відрахування до математичних резервів — 85 % такого доходу. Ставка податку на оподатковувану частку цього доходу становить 25 %.

Доходи, одержані за договором довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення при порушенні вимог, установлених законом, або достроковому розірванні вказаних договорів у повній сумі опо­датковуються за ставкою 3 %. При цьому на суму таких договорів нарахову­ється і пеня на суму податкового боргу, розрахована з початку податкового періоду, наступного за податковим періодом, на який припадає отримання таких доходів страховиком, до дня їх включення до валового доходу такого страховика. Пеня нараховується у розмірі 120 % облікової ставки НБУ визна­ченої на дату, на яку облікова ставка є вищою, або дата отримання доходу, або дата розірвання (порушення) договору.

Оподатковуваний прибуток за іншими доходами, які не перелічені вище, визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами, зме­ншеними на суму амортизаційних відрахувань. Такі доходи оподатковуються за загальною ставкою 25 % і до них зокрема належать:

• доходи від продажу товарів (робіт, послуг);

• фінансові та інвестиційні доходи;

• прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами;

• доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з на­дання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними папера­ми, борговими зобов'язаннями та вимогами;

• суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником подат­ку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді;

• сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезиден­тів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена для страховика (3 %) або 25 %. У разі коли у майбутніх податкових періодах пла­тник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансо­вої допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, роз­ташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

• суми невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів;

• суми списаної кредиторської заборгованості;

• суми коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

• вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у влас­ному виробничому чи господарському обороті;

• суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішен­ням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

• сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що поверта­ється на його користь за рішенням суду;

• суми дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Валові витрати страховика та амортизаційні відрахування за видами діяль­ності поділяються на такі, що можуть бути прямо віднесені на певний вид дія­льності і такі, що не можуть бути прямо віднесені на певний вид діяльності. Валові витрати та амортизаційні відрахування страховика, що не можуть бути віднесені до певних видів діяльності розподіляються пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням) у загальному валовому доході.

Страховики, як й інші суб'єкти господарської діяльності — платники по­датку на прибуток подають до органів Державної податкової служби України за місцем реєстрації Декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затверджена наказом ДПА України від 31.03.03. № 146 (додаток А).

До декларації додаються додатки К1, К2 та відомості К2, КЗ, Р1 і Р2.

Якщо платником податку самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 № 2181-Ш такий платник податку має право надати уточнюючий розрахунок. Форма Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок для страховика наведена в додатку до Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика.

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації (додатка до неї) за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Починаючи з податкового періоду — перший квартал 2006 року, декла­рація заповнюється в гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.

Декларація подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. Якщо останній день строку подання декларації (сплати податку) припадає на вихідний (святковий) день, то останнім днем такого строку вважається наступний за вихідним (святковим) операційний (банківський) день.

Сплата податку повинна бути здійснена протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

У разі подання уточнюючого розрахунку, до дати його подання необхідно сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 5 % від такої суми.

Відображення податку на прибуток в обліку і фінансовій звітності

страховика здійснюється відповідно до П(с)БО 17 "Податок на прибуток". У страховика, як і в інших суб'єктів господарської діяльності можуть виникати тимчасові і постійні різниці з податку на прибуток. Постійні різниці одразу включаються до витрат з податку на прибуток, а тимчасові — до відстроче­них податкових активів чи зобов'язань.

Приклад 9.1. У 2008 році за даними фінансового обліку податок на при­буток 100 тис. грн., а податкового —130 тис. грн. У 2009 році за даними фі­нансового обліку податок на прибуток 160 тис. грн., а податкового —120 тис. грн. На початок 2008 року за рахунками відстрочених податкових активів та зобов'язань залишків не було.

Бухгалтерські проводки за прикладом 9.1 наведено в табл. 9.1.