8.2. Особливості обліку витрат страховика та їх відображення в обліку

У процесі своєї діяльності страхові компанії несуть витрати на ведення справ, що складають собівартість страхових послуг. Склад цих витрат визнача­ється згідно з П(с)БО 16 "Витрати".

До витрат страховика належать:

• виплати страхових сум і страхових відшкодувань;

• витрати на проведення страхування;

• відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

• відрахування в технічні резерви, інші резерви (крім резерву незароблених премій) в випадках і на умовах, передбачених актами діючого законодавства;

• інші затрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Всі витрати страховиків поділяють на 4 основні групи, а саме:

• аквізиційні витрати, під якими розуміють витрати, що пов'язані з укла­данням договорів страхування (комісійна винагорода страховим посередникам, витрати на відрядження, витрати на рекламу, інші витрати). Найбільшу питому вагу серед аквізиційних витрат займає винагорода страховим агентам (нарахо­вується у вигляді заробітної плати згідно з прийнятими системами);

• інвестиційні витрати — витрати пов'язані з управлінням фінансовими вкладеннями (зарплата, збитки від реалізації вкладень, інші витрати);

• адміністративні витрати — витрати пов'язані з управлінням страховою організацією і її обслуговуванням (зарплата, утримання приміщень та облад­нання, амортизація, підготовка кадрів, канцелярські та інші витрати);

• ліквідаційні витрати — це витрати, що здійснюються у зв'язку з на­станням страхового випадку, які включають в себе витрати на експертизу, від­рядження, судові витрати тощо.

Слід зазначити, що страховики здійснюють низку витрат, які не є характер­ними для інших підприємств. Зокрема, до таких витрат належать:

• виплата комісійних винагород брокерам, посередникам за укладання і об­слуговування договорів страхування;

• оплата послуг з метою оцінки прийнятих на страхування (перестрахуван­ня) ризиків і збитків, нанесених об'єктам страхування;

• оплата за виготовлення бланків страхової документації;

• оплата банківських послуг, пов'язаних з інкасацією страхових платежів і здійсненням виплат страхового відшкодування;

• оплата послуг, пов'язаних з розробкою умов, правил страхування і про­веденням актуарних розрахунків;

— відшкодування страховим агентам затрат на службові поїздки, пов'язані з виконанням їх службових обов'язків, включаючи придбання для цих цілей про­їзних квитків.

Витрати, пов'язані з основною діяльністю страхової компанії враховують за дебетом рахунка 23, на якому можуть бути відкриті такі субрахунки:

• 231 "Витрати з добровільного страхування";

• 232 "Витрати з обов'язкового страхування";

• 233 "Витрати зі страхування життя";

• 234 "Витрати інвестиційної діяльності";

• 235 "Витрати фінансової діяльності";

• 236 "Витрати іншої діяльності".

Облік на цих субрахунках страховиком ведеться за встановленою номенкла­турою витрат. На витрати відносяться витрати, пов'язані з виплатою заробітної плати працівникам і нарахуваннями на заробітну плату, витрати на відряджен­ня, амортизаційні нарахування, господарські і канцелярські витрати, послуги сторонніх організацій й інші згідно з П(с)БО 16 "Витрати".

Щомісяця суми цих витрат списуються з кредиту рахунка 23 "Виробництво" у дебет субрахунка 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг".

Слід зазначити, що державою за обов'язковими видами страхування обме­жується величина витрат на ведення страхової справи у відсотках до страхового тарифу. Так, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про удоскона­лення механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування" від 04.06.94 № 358 встановлено граничні нормативи витрат на ведення страхової справи від розміру тарифу з обов'язкового державного страхування 6 %, з обов'язкового особистого страхування — 15 %, із страхування майна та відпо­відальності — 20 %. Витрати в межах зазначених відсотків відносяться на суб­рахунок 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг".

В зв'язку з тим, що за державними обов'язковими видами страхування об­межено як страховий тариф, так і граничну величину витрат, невикористані су­ми премій протягом року спрямовуються на збільшення резервів за цими вида­ми страхування, а по завершенні року зараховуються до страхових платежів на­ступного року, що вимагає відособленого обліку надходження і витрат коштів за кожним таким видом страхування.

Основний вид витрат страховика — виплата страхових сум та страхових відшкодувань, які є засобом захисту майнових інтересів застрахованого у разі настання страхового випадку.

Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням. Страхове відшкоду­вання — грошова сума, що виплачується страхувальнику за договорами май­нового страхування та страхування відповідальності. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Виплата страхових сум та страхових відшкодувань здійснюється згідно з умовами страхування на підставі заяви страхувальника чи його правонаступни­ка та страхового акту, який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром¹) за формою, що визначена страховиком. Облік заяв про настання страхового випадку ведуть у спеціальному журналі (додаток 8.1 до теми 8).

Суми виплат страхових відшкодувань враховуються на субрахунку 904 за видами страхування. Підставою для записів сум за цим субрахунком є виписки з рахунків страховика в банку з прикладеними до ним копіями платіжних дору­чень, довідки про виплату страхового відшкодування (форма № 36), квитанції установ зв'язку та списки на прийняті поштові перекази, розпорядження про виплату і розрахунки на виплату страхових сум і відшкодувань, акти про зни­щення чи пошкодження застрахованого майна, за якими здійснені виплати. Ці первинні документи завіряються штампом (погашено) і підшиваються в справи страхової компанії за видами страхування і датами виплати в хронологічному порядку. Виплата страхового відшкодування і страхових сум проводиться шля­хом перерахування коштів на рахунки страхувальників в банках. Страхові від­шкодування громадянам із майнового страхування, страхові викупні суми і пе­нсії за особистим страхуванням виплачуються грошовими чеками, готівкою в межах встановлених лімітів каси чи банківськими або поштовими переказами, якщо про це є заява страхувальника. Страхові суми за договорами страхування можуть також виплачуватись за бажанням страхувальників за їх місцем роботи через бухгалтерію підприємства.

Страхові компанії розробляють технологічні картки процесів врегулю­вання збитків, які виникли внаслідок страхових подій. У картці наводяться: за­гальні положення; документообіг з обліку страхових подій; дії страхувальника при настанні події, яка може бути кваліфікована як страхова; порядок відкриття справи із розслідування випадку, який може бути кваліфікований як страховий; порядок первинного збору інформації, її приймання та обробки; умови та поря­док відмови або відстрочення у виплаті страхового (перестрахового) відшкоду­вання. Для наочності у технологічній картці наводять структурні схеми бізнес-процесу врегулювання випадку, який може бути кваліфікований як страховий. Технологічні картки процесів врегулювання збитків розробляють за кожним видом страхування і з ними мають бути ознайомлені страхувальники.

Виплати страхових сум та страхових відшкодувань відображають за дебетом субрахунка 904 (аналітичний облік ведеться за видами страхування) та креди-

Аварійний комісар — це особа, яка з'ясовує причини настання страхових випадків та визначає розмір збитків. При необхідності страховий комісар робить дослідження про причини та розмір заподіяної шкоди, зве­ртаючись за поясненнями до юридичних та фізичних осіб які володіють інформацією про обставини страхового випадку. На підставі досліджень та зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат. Ава­рійний сертифікат — документ у якому зазначаються причини і обставини страхового випадку та розмір за­подіяної шкоди. Діє аварійний комісар на підставі договору з страховиком.

том рахунків грошових коштів (301, 311) або розрахунків зі страхувальниками. Форма відомості аналітичного обліку операцій за субрахунком 904 наведена в табл. 8.3. Закриття субрахунка 904 за видами страхування, крім страхування життя, відбувається щомісяця проводкою Д-т 791—К-т 904.

Таблиця 8.3. Відомість аналітичного обліку операцій за рахунком 904 "Стра­хові виплати"

за 200_ року

Види страху­вання	Страхове відшкодування та страхові суми — рахунок № 904
	Всього з поча­тку ро­ку	Дата операцій				Зведені видат­кові відомості			Всьо­го за мі­сяць	Всього з початку року
1	2	3	4	5		9	10	11	12	13

Приклад 8.1. Страхувальник перерахував страховику за договором доброві­льного страхування майна у січні 200х р. 300 000 грн. Згідно із договором стра­хування франшиза становить 2 % від страхової премії. У лютому стався страхо­вий випадок, внаслідок якого нанесений збиток склав 50 тис. грн, який підтвер­джений актом експертизи.

Страхове відшкодування виплачується у розмірі понесеної шкоди у межах страхової суми, але за винятком франшизи. Отже, розмір страхового відшкоду­вання становитиме 44 тис. грн. (50 - 300 • 0,02). Бухгалтерські проводки за опе­раціями прикладу 8.1 наведено в табл. 8.4.

Таблиця 8.4. Відображення операцій в обліку страховика за ^ прикладом 8.1

Господарська операція Дебет Кредит Сума
Проводки у січні
Укладений договір добровільного страхування	363	76	300 000
Отримано страховий платіж	311	363	300 000
Відображено дохід від надання страхових послуг	76	703	300 000
Отриманий дохід віднесено на фінансовий результат	703	791	300 000
Проводки у лютому
Визначено суму страхового відшкодування	904	6851	44 000
Виплачено страхувальнику суму страхового відшко­дування	6851	311	44 000
Віднесені страхові виплати на фінансовий результат	791	904	44 000

Виплати страхового відшкодування можуть здійснюватись і страховим по­середником. Бухгалтерські проводки у страхового посередника, що пов'язані з виплатою страхових сум наведено в табл. 8.5.

При виплаті страхового відшкодування застрахованим фізичним осо­бам слід враховувати вимоги Закону України "Про податок з доходів фізи­чних осіб", а саме його підпунктів 4.3.32 та 4.3.33 пункту 4.3. Порядок застосування цих підпунків визначено розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 12.07.05 № 4335. Згідно з цим порядком не оподатковуються податком з доходів фізичних осіб отримані страхові платежі в межах сум відшкодування втрат за звичайною ціною та за умови належного документального підтвердження страхових виплат.

Так, не включається до сукупного оподатковуваного доходу сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримувана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне забезпечення, при виконанні таких умов:

а) при страхуванні життя або здоров'я платника податку факт нанесення шкоди страхувальнику має бути належним чином підтверджений. Якщо страхувальник помирає, сума страхової виплати оподатковується у складі спадщини згідно з пунктом 13.2 статті 13 цього Закону;

б) при страхуванні майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення у порядку та строки, визначені статтею 15 цього Закону;

в) при страхуванні цивільної відповідальності сума страхового відшко- дування не може перевищувати розмір шкоди, фактично завданої вигодо- набувачу (бенефіціару), яка оцінюється за звичайними цінами на дату такої страхової виплати;

За договором довгострокового страхування життя не включається до сукупного оподатковуваного доходу сума страхової виплати, страхового відшкодування, викупна сума або їх частина, отримувана платником податку, сума пенсійної виплати з системи недержавного пенсійного забезпечення, сума виплат за договором пенсійного вкладу, визначені у порядку, встановленому підпунктом 9.8.3 пункту 9.8 статті 9 цього Закону, а саме:

а) суми регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя або пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, виплат пенсій на визначений строк або довічних пенсій, одержувані платником податку — резидентом, що має вік, не менший 70 років;

б) сума страхової виплати за договором довгострокового страхування життя, якщо внаслідок страхового випадку застрахована особа отримує інвалідність I групи;

в) сума виплат за договором пенсійного вкладу, виплат пенсії на визначений строк, довічних або одноразових пенсій, якщо вкладник, учасник недержавного пенсійного фонду чи застрахована особа отримує інвалідність I групи.

Податковий агент відповідно до норм підпункту 9.8.2 пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не утримує та не сплачує (не перераховує) податок до бюджету від:

а) 40 % суми одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя при досягненні застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи при її дожитті до закінчення строку такого договору;

б) 40 % суми виплат пенсії на визначений строк, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, що визначені законодавством;

в) 40 % сум регулярних та послідовних виплат (ануїтетів) за договором довгострокового страхування життя, пенсійних виплат за договором пенсійного вкладу, виплат довічної пенсії (довічні ануїтети), крім випадків, визначених у підпункті "а" підпункту 9.8.3 пункту 9.8 статті 9.

У разі, коли страхові виплати здійснюються спадкоємцям застрахо­ваних осіб, то податок з доходів фізичних осіб утримується в порядку, визначеному для оподаткування спадщини.

Витрати не пов'язані із страхуванням і перестрахуванням також накопичу­ються на окремих субрахунках рахунка 23. Це витрати, що пов'язані з отриман­ням інвестиційних, фінансових та інших доходів. Ці витрати включаються до валових витрат згідно з вимогами Закону України "Про оподаткування прибут­ку підприємств".

Як і в інших суб'єктів господарювання, у страховика в обліку можуть виді­лятись загальновиробничі витрати, які обліковуються на рахунку 91. Розподіл загальновиробничих витрат між об'єктами обліку здійснюється згідно з вимо­гами П(с)БО 16 "Витрати".

Врахування адміністративних витрат страховика здійснюють на рахунку 92 "Адміністративні витрати". На цей рахунок відносять витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на його службові відря­дження, на утримання і амортизацію необоротних активів загальногосподарсь­кого призначення, на охорону, послуги, канцелярські й інші. Закривається ра­хунок 92 щомісяця на фінансові результати.

До витрат на збут у страховика належать: витрати на маркетинг і рекламу, витрати на оплату праці і комісійні агентам, амортизація і ремонт необоротних активів, що використовуються для збуту страхових послуг тощо. Такі витрати враховують на рахунку 93 "Витрати на збут".

Витрати, пов'язані з внесенням коштів до централізованих страхових фондів акумулюють на рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності". Нарахуван­ня у ці фонди відображають проводкою Д-т 949—К-т 685, а перерахування ко­штів — Д-т 685—К-т 311.

Інші витрати звичайної діяльності страховика враховують на однойменному рахунку 97.

Валові витрати страховика визначаються згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Страхувальники можуть замовляти страхові послуги на тендерній основі. Для участі у тендері вимагається тендерне забезпечення. Тендерне забезпечення — це надання учасником замовнику гарантій щодо забезпечення виконання ним зобов'язань, які виникають у зв'язку з поданням тендерних пропозицій, включаючи такі способи забезпечення, як банківські гарантії, резервні акреди­тиви, чеки. Порядок надання тендерного забезпечення встановлює замовник у тендерній документації.

Згідно з Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.08 № 274, у тендерній документації зазначаються інформація про тендер­не забезпечення та випадки, коли тендерне забезпечення не повертається учас­нику. Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може переви­щувати 15 % його кошторисної вартості під час здійснення закупівлі товарів і послуг та відповідно 5 % під час закупівлі робіт.

Типові підстави для повернення чи неповернення тендерного забезпечення наведені у табл. 8.6.

Слід зазначити, що в Тимчасовому положенні про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти чітко встановлено, що кошти, які надійшли як тенде­рне забезпечення (у разі коли вони не повертаються учаснику), підлягають пе­рерахуванню до доходів загального фонду бюджету відповідного рівня. У разі, коли тендер об'являється за недержавні кошти, порядок повернення тендерного забезпечення визначається умовами тендеру. У цьому разі неповернене тендер­не забезпечення зараховується до інших доходів страхувальника.

Для участі у тендері страховики, крім надання тендерного забезпечення, ку­пують у замовника тендеру тендерну документацію. Отже, витрати страховика, пов'язані з участю у тендері, можуть складатись з вартості тендерної докумен­тації та неповерненого тендерного забезпечення.

Приклад 8.2. Страховик прийняв участь у тендері з надання послуг з обов'язкового державного страхування за державні кошти. Сума тендерної пропозиції — 1,0 млн. грн. Вартість тендерної документації 2,0 тис. грн. Сума тендерного забезпечення — 50,0 тис. грн перерахуванням грошових коштів на рахунок замовника тендеру. А — страховик виграв тендер. Б — страховик ви­грав тендер, але відмовився від підписання договору.

Бухгалтерські проводки у страховика, пов'язані з участю у тендері за при­кладом 8.2, наведено в табл. 8.7.

Самі страховики також можуть оголошувати тендери щодо вибору пере­страховика чи придбання матеріальних цінностей, послуг тощо. Витрати з ор­ганізації тендеру звичайно враховують на рахунку 92 "Адміністративні витра­ти". Проте, конкретний рахунок, на який списуються такі витрати обирається страховиком і залежить від об'єкта тендеру та його результатів. Наприклад, ко­ли оголошується тендер на придбання матеріалів, то всі витрати, пов'язані з цим тендером, будуть віднесені на їх собівартість (згідно з П(с)БО 9 "Запаси").