6.7. Облік облігацій власної емісії

Страховики, як й інші суб'єкти підприємницької діяльності, мають право за­лучати позикові кошти у вигляді випуску облігацій. Кошти виручені від розмі­щення облігацій використовуються для інвестицій. Одержаний від них прибу­ток спрямовується на поповнення страхових резервів та на виплату дивідендів (%) за акціями.

Облігації можуть випускатись як короткострокові (до 1 року) так і довго­строкові. Зобов'язання за короткостроковими облігаціями враховуються на субрахунку 685 "Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами", а за довго­строковими — на субрахунку 521 "Зобов'язання за облігаціями".

Реалізовуватись облігації можуть як з дисконтом, так і з премією. Реалізація з дисконтом — це реалізація за ціною меншою від їх номінальної вартості. Різ­ниця між ціною продажу і номінальною вартістю враховується за дебетом суб-рахунка 523 "Дисконт за випущеними облігаціями". При випуску високодохід­них облігацій ціна на них встановлюється вище номінальної, тобто вони про­даються з премією. Премії за випущеними облігаціями враховуються на одно­йменному субрахунку 522.

Згідно з пп. 7.9.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів. За дисконтними цінними паперами, емітованими платником податку, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів. Якщо при первинному розміщенні облігацій фактична ціна продажу облігацій первин­ному власнику перевищує їх номінальну вартість, сума такого перевищення вклю­чається до складу валового доходу емітента на підставі пп. 4.1.6 Закону.

Як дисконт, так і премія підлягають амортизації у періоді нарахування відсотків.

Основні бухгалтерські проводки з випуску та розміщення облігацій наведе­но в табл. 6.13-6.15.

6.8. Облік інвестиційної нерухомості та орендних (лізингових) операцій

Страховики мають право розміщувати страхові резерви у нерухоме майно. При цьому резерви зі страхування життя можуть бути представлені нерухомим майном у розмірі не більше 20 % загального розміру резервів, при цьому вкладення в один об'єкт нерухомого майна не більше 10 % загального розміру резервів.

Розміщення страхових резервів у рухоме майно не дозволяється. В ру­хоме майно можуть бути вкладені лише вільні резерви страхової організації, створені за рахунок власного прибутку. Наявне рухоме та нерухоме майно мо­же бути передано в оренду (лізинг).

Облік руху та відображення у звітності інвестиційної нерухомості регламен­тується П(с)БО 32 "Інвестиційна нерухомість", затвердженим наказом Мініс­терство фінансів України від 02.07.07 № 779. П(с)БО 32 відповідає Міжнарод­ний стандарт фінансової звітності 40 "Інвестиційна власність".

Згідно з П(С)БО 32 основні засоби, які обліковуються у власника на рахун­ках 101 та 103, залежно від цілі використання, поділяються на інвестиційну та операційну нерухомість.

Інвестиційна нерухомість — це власні або орендовані на умовах фі­нансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збіль­шення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, на­дання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяль­ності.

Якщо певний об'єкт основних засобів уключає частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу, та іншу частину, що є операційною нерухомістю, і ці частини можуть бути прода­ні окремо (або окремо надані в оренду згідно з договором про фінансову орен­ду), то ці частини відображаються як окремі інвентарні об'єкти. Якщо ці части­ни не можуть бути продані окремо, об'єкт основних засобів визнається інвести­ційною нерухомістю за умови її використання переважно з метою отримання орендної плати та/або для збільшення власного капіталу.

За наявності ознак, за яких об'єкт основних засобів може бути віднесе­ним і до операційної нерухомості, і до інвестиційної нерухомості, підприєм­ство розробляє критерії щодо їх розмежування.

Якщо підприємство контролює інвестиційну нерухомість, надану в оренду материнському підприємству або дочірньому підприємству для виробництва або постачання товарів чи надання послуг, або з адміністративною метою, та­кий об'єкт основних засобів при складанні консолідованої фінансової звітності цієї групи підприємств вважається операційною нерухомістю.

Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, та її первісна вартість може бути достовірно визначена.

Придбана (створена) інвестиційна нерухомість зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку інвестиційної неру­хомості є земельна ділянка, будівля (частина будівлі) або їх поєднання, а також активи, які утворюють з інвестиційною нерухомістю цілісний комплекс і в су­купності генерують грошові потоки.

Витрати, що здійснюються для підтримання інвестиційної нерухомості в ро­бочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від її використання, уключаються до складу витрат звітного періоду.

Підприємство на дату балансу відображає у фінансовій звітності інвес­тиційну нерухомість за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до П(с)БО 28 "Зменшення корисності активів". Обраний підхід застосовується до оцінки всіх подібних об'єктів інвес­тиційної нерухомості.

Слід зазначити, що в МСБО 40 "Інвестиційна власність" застосовується де­що інший підхід щодо відображення інвестиційної нерухомості у фінансовій звітності, а саме, дозволяється застосовувати на дату балансу оцінку за справе­дливою вартістю і, як альтернатива — за первісною вартістю.

Оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю повинна засто­совуватися до дати вибуття, переведення інвестиційної нерухомості до опера­

ційної нерухомості та такої, що утримується для продажу, або, якщо стає не можливим достовірно визначити її справедливу вартість на дату балансу.

Інвестиційна нерухомість, що обліковується за первісною вартістю, змен­шеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення ко­рисності та вигод від її відновлення, переоцінці не підлягає.

Оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю ґрунтується на цінах активного ринку в тій самій місцевості в подібному стані за подібних умов договорів оренди або інших контрактів на дату балансу та не враховує майбутніх витрат на поліпшення нерухомості і відповідні майбутні вигоди у зв'язку з майбутніми витратами на поліпшення об'єктів інвестиційної нерухо­мості.

За відсутності активного ринку визначення справедливої вартості інвести­ційної нерухомості здійснюється за:

• останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсут­ності суттєвих змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);

• поточними ринковими цінами на нерухомість, що може перебувати в різ­них стані, місцевості, орендних та інших контрактних умовах, скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей тощо інвестиційної нерухомості, для якої визначається справедлива вартість;

• додатковими показниками, які характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість.

У разі відсутності інформації про ринкові ціни на інвестиційну нерухомість її справедлива вартість визначається за теперішньою вартістю майбутніх чистих грошових надходжень від активу, обчисленою відповідно до пунктів 11—14 П(с)БО 28 "Зменшення корисності активів".

Алгоритм оцінки інвестиційної нерухомості згідно з П9С)БО 32 наведено на рис. 6.2.

Сума збільшення або зменшення справедливої вартості інвестиційної неру­хомості на дату балансу відображається у складі іншого операційного доходу або інших витрат операційної діяльності відповідно.

При визначенні справедливої вартості інвестиційної нерухомості підприємс­тва до неї входять усі об'єкти основних засобів, які утворюють з інвестиційною нерухомістю цілісний комплекс і в сукупності генерують грошові потоки. Така інвестиційна нерухомість в обліку відображається як окремий об'єкт, що гене­рує грошові кошти.

Справедливу вартість можна достовірно визначити

Ні

Так

Наявність активного ринку

Ні

Наявність інформації про ринкові ціни

Так

Так

Так

Ні

Наявність інформації про останню ринкову ціну

Ні

Так

Можливість визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових