1.1. Регламентація страхової діяльності

Основоположним документом, який регламентує діяльність страхових ком­паній в Україні, є Закон України "Про страхування" від 07.03.96 № 85/96-ВР. Згідно з цим Законом страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі на­стання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Забороняється здійснювати страхову діяльність на території України стра­ховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової діяльності:

• виключно із страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезення­ми, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транс­портуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;

• перестрахування;

— страхове посередництво, таке як брокерські¹ та агентські операції стосов­но: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов'язаних з морськи­ми перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;

— допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.

Брокер — окрема особа або фірма, що займається посередництвом при укладанні угод на фондовій, това­рній чи валютній біржах. Брокери укладають угоди, як правило, за дорученням і за рахунок клієнтів, а також можуть діяти і від свого імені, але за рахунок довірителів. За посередництво між покупцями та продавцями цінних паперів, товарів, дорогоцінних металів тощо брокери отримують певну плату (брокеридж) за угодою сторін або у відповідності з встановлюваною біржовим комітетом таксою. Брокери спеціалізуються на вико­нанні певних операцій. Зокрема страхові брокери здійснюють посередництво між клієнтом і страховою компа­нією. Крупні брокерські фірми можуть надавати кредит покупцям або виступати гарантом при укладанні угоди.

Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяльність в Україні за таких умов:

1. держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до дер­жав - членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалі­зації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню те­роризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів бороть­би з відмиванням грошей (БАТЕ);

2. між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компа­ніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

3. за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

4. між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уни­кнення подвійного оподаткування;

5. страховик-нерезидент розташований на території країн або окремих тери­торій, які згідно з рішенням Організації економічного співробітництва та розви­тку ООН не мають офшорного статусу, або на території інших країн, якщо нео-фшорний статус такого страховика підтверджений висновком відповідної тор­гово-економічної місії;

6. страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;

7. рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відпо­відає вимогам, установленим Уповноваженим органом".

В окремих випадках можуть створюватись державні страхові організації, якщо єдиним власником такого страховика є держава.

Повним товариством визнається таке товариство, всі учасники якого займаються сумісною підприємни­цькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність по зобов'язанням товариства всім своїм майном.

² Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним чи більше учасників, які здійс­нюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність по зобов'язанням товариства всім своїм майном, є один чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом в майно товариства (вкладників).

³ Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого розділено на частки визначені установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають по його боргам своїми внесками в статутний фонд, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаково­му для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціо­нерних, повних¹, командитних товариств² або товариств з додатковою від­повідальністю³ згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених Законом України "Про страхування", за умови отримання у встановленому порядку ліцензії на здійснення страхової діяльності.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:

• з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страху­вальника або застрахованої особи (особисте страхування);

• з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

• з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відпо­відальності).

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише стра­хування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання по­слуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, на­дання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначени­ми видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних гос­подарських потреб страховика.

Не можуть займатися страховою діяльністю юридичні особи, що не відпові­дають вищенаведеним критеріям.

З метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників за страховою діяльністю здійснюється державний нагляд Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) при Міністерстві фінансів України, який здійснює ліцензування страховиків та має право:

1. одержувати в установленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове становище та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і громадян — інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

2. проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3) видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

4. проводити тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевірки достовірності і правильності укладених договорів страхування та перестрахування та у разі надходження інформації від страхувальників про порушення;

5. одержувати від страхових та перестрахових брокерів установлену звітність про їх діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних;

6. видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймати рішення про виключення страхового або перестрахового брокера з державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

7) одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду;

8. створювати комісії та робочі групи для проведення перевірок діяльності страховиків та страхових посередників;

9. здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку;

10. одержувати безоплатно від органів виконавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

11. звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом.

Ліцензійні умови провадження страхової діяльності затверджені розпоря­дженням Держфінпослуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності" від 28.08.03 № 40. Для одержання ліцензій страховики подають документи до Держфінпослуг лише за умов попереднього набуття ними статусу фінансової установи. Для цього вони повинні зареєструватись як фінансова установа відповідно до розпорядженням Держфінпослуг "Про Єди­ний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України" від 05.12.03

№ 155.

Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення стра­хування видаються без зазначення в них строку дії окремо на кожен вид стра­хування. Розміри плати за видачу ліцензії на проведення конкретного виду страхування визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.05 № 286. Плата за видачу ліцензії є разовою і її розмір, залежно від виду страху­вання, становить від 12 до 30 тис. грн.

Ліцензійні умови провадження страхової діяльності філіями страховиків-нерезидентів затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 07.09.06 № 6201.

Страхова організація належить до фінансових компаній. З метою удосконалення державного регулювання діяльності з надання фінансових послуг фінансовими компаніями Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України затвердила Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній (розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.12.03 № 152). Згідно з цим Положенням свідоцтво про реєстрацію фінансової установи та додаток до нього видаються Держфінпослуг та підписуються директором Департаменту нагляду за фінансовими компаніями, підпис якого засвідчується печаткою Держфінпослуг. Свідоцтво видається без зазначення строку дії та втрачає чинність після прийняття Держфінпослуг рішення про виключення з Реєстру та анулювання Свідоцтва.

Якщо відповідно до нормативно-правових актів для надання певної фінансової послуги необхідно мати дозвіл/ліцензію, фінансова компанія може надавати такі послуги лише після отримання відповідного(ї) дозволу/ліцензії. Для отримання дозволу/ліцензії на право надання певної фінансової послуги фінансова компанія зобов'язана виконати всі вимоги відповідних нормативно-правових актів України.

Держфінпослуг вносить інформацію про заявника до Реєстру та видає йому Свідоцтво та додаток до нього, який є його невід'ємною частиною у разі дотримання фінансовою компанією-заявником таких обов'язкових умов:

• в установчих документах заявника має бути визначена діяльність з надання певних видів фінансових послуг як виключна діяльність;

• наявності внутрішніх правил з надання фінансових послуг, які затверджуються уповноваженим органом заявника відповідно до його установчих документів;

• наявності системи бухгалтерського обліку та звітності, що відповідають вимогам законодавства і передбачають облік операцій з надання фінансових послуг своїм клієнтам;

• наявності власного капіталу в розмірі не менше ніж 3 млн. грн. на дату подання заяви для фінансових компаній — заявників, які планують надавати послуги із залучення коштів фізичних осіб, та не менше ніж 1 млн. грн. для всіх інших фінансових компаній — заявників;

• наявності кваліфікованих кадрів, що безпосередньо здійснюють діяльність з надання відповідних видів фінансових послуг, не мають непогашеної судимості за корисливі злочини, а також взяли на себе зобов'язання щодо безумовного виконання вимог статті 10 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", та відповідності керівника заявника Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.07.04 № 1590;

• наявності технічних умов (у тому числі приміщень), необхідних для надання фінансових послуг своїм клієнтам, та забезпечення належного та своєчасного обліку фінансово-господарських операцій відповідно до законодавства України (у тому числі відповідне програмне забезпечення, комп'ютерна техніка, комунікаційні засоби тощо);

• відсутності збитків за даними останнього річного фінансового звіту про фінансові результати, що передує поданню заяви, підтвердженого аудитором;

• відсутності порушень чинного законодавства в сфері регулювання ринків фінансових послуг протягом року, що передує зверненню юридичної особи — заявника до Держфінпослуг (крім новостворених).

Вносення інформації до реєстру інформації про відокремлений підрозділ страховика здійснюється у разі дотримання таких обов'язкових умов:

— наявності власного капіталу фінансової компанії у розмірі, встановленому для певних видів фінансових послуг, згідно з чинним законодавством, але не менше ніж 5 млн. грн на дату подання заяви;

• наявності у відокремленого підрозділу кваліфікованих кадрів, які відповідають Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.07.2004 № 1590;

• наявності у відокремленого підрозділу технічних умов (у тому числі приміщень), необхідних для надання фінансових послуг своїм клієнтам, та забезпечення належного та своєчасного обліку фінансово-господарських операцій відповідно до законодавства України (у тому числі відповідне програмне забезпечення, комп'ютерна техніка, комунікаційні засоби тощо).

Крім вищеперелічених нормативних документів, які регламентують страхову діяльність, слід враховувати також вимоги законів України:

— "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.01 № 2664-ІП;

— "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.02 № 249-ІУ;

Указів Президента України:

— "Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України" від 04.04.03 № 292;

• "Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму" від 22.07.03 № 740;

• інших нормативно-правових актів, які регламентують відносини, що виникають у сфері здійснення страхової діяльності.

Серед страхових компаній виділяють так звані кептивні компанії. Це ком­панії створені підприємством (концерном, конгломератом, фінансовою групою тощо) з метою прикриття своїх власних ризиків. У таких компаній, як правило, менші витрати на рекламу, менші тарифні ставки. Крім того такі компанії слу­жать засобом перерозподілу грошових потоків у створеній групі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про страхування" страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю.

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

Добровільним об'єднанням юридичних осіб, які мають статус страховиків є Ліга страхових організацій України, яка має свій друкований орган — га­зету "Україна-бізнес". Лігою 02.10.98 затверджено "Кодекс професійної ети­ки страховиків". Організаційна структура Ліги страхових організацій України наведена на рис. 1.1.

Страховиками, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, та страховиками, яким дозволено займатися страхуванням морських ризиків, створено Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які є юридичними особами, що утримуються за рахунок коштів страховиків.

Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Слід зазначити, що до системи управління та розкриття інформації фінанасовими установами, до яких належать і страховики, ставляться спеціальні вимоги, спрямовані на підвищення прозорості діяльності фінансових установ та посилення довіри споживачів фінансових послуг до інформації, що надається фінансовими установами, які узагальнені в Методичних рекомендаціях щодо системи управління та розкриття інформації фінансовими установами, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.12.05 № 5207.

Президент

_ж

Генеральний директор

Центр страхового права та методо­логії

Відділ мето­дології та роз­витку страху­вання

Відділ аналізу та прогнозів

Центр інформацій­ної політики

Відділ РЯ-заходів

Відділ інформа­ційного забезпе-

Відділ інформа­ційних технологій

Центр розвитку страхування жит­тя та недержавно­го пенсійного за­безпечення

Відділ методоло­гії страхування життя та недер­жавного пенсій­ного забезпечення

Департамент міжнародного співробітництва

Відділ міжнаро­дних відносин

Відділ адаптації законодавства до міжнародних стандартів

Юридичний департамент

Протоколь­ний відділ

Відділ орга­нізаційного забезпечення

Фінансовий директор

бухгалтер

Рис. 1.1. Структура Ліги страхових організацій України

У Методичних рекомендаціях розкрито основні вимоги щодо системи управління (корпоративного управління) фінансової установи, а саме:

• органів управління фінансової установи;

• наглядового органу фінансової установи;

• виконавчого органу фінансової установи;

• система внутрішнього контролю фінансової установи;

• власників істотної участі фінансової установи.

Крім того в них узагальнені вимоги щодо розкриття інформації у фінансовій звітності, а також щодо розкриття інформації споживачам фінансових послуг.